Цифри (НЕ) брешуть, або боротьба з корупцією за даними статистики

 

Аналіз статистичної звітності дав змогу дещо інакше подивитися на сферу протидії корупції. Що ж ми врешті бачимо?

Перше: Значні статистичні похибки в офіційній звітності за 2022 рік.

За даними НАБУ, детективи направили до суду з обвинувальним актом 54 кримінальних провадження щодо корупційних і пов’язаних із корупцією кримінальних правопорушень. Проте, за даними Офісу генерального прокурора, до суду направлено лише дев’ять таких проваджень. Похибка в шість разів!

Також, за даними ДБР, його слідчі направили до суду з обвинувальним актом 293 кримінальних провадження щодо корупційних і пов’язаних із корупцією кримінальних правопорушень. Проте, за даними Офісу генерального прокурора, до суду направлено лише 130 таких проваджень.

Якщо ми не можемо належно порахувати навіть кількість кримінальних проваджень, то лячно подумати про те, якою є справжня кримінологічна картина, що її приховують від суспільства за наявною статистичною звітністю.

Друге: Через зосередженість НАБУ, САП і ВАКС на суб’єктах топкорупції далеко поза межами уваги суспільства, держави та міжнародних партнерів залишаються Національна поліція, ДБР, інші, крім САП, прокуратури, а також інші, крім ВАКС, суди.

Водночас, за даними Офісу генерального прокурора, 2022 року слідчі підрозділи Національної поліції під процесуальним керівництвом прокурорів розслідували й направили до суду з обвинувальним актом переважну більшість кримінальних проваджень (загалом понад три тисячі) про корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення:

• 100% кримінальних проваджень про підкуп працівника підприємства, установи чи організації, зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, підкуп службової особи юридичної особи приватного права, підкуп особи, яка надає публічні послуги (статті 354, 364-1, 365-2, 368-3, 368-4 КК);

• 99% кримінальних проваджень про привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 КК);

• 98% кримінальних проваджень про пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття 369 КК);

• понад 50% проваджень про зловживання владою чи службовим становищем, декларування недостовірної інформації, одержання неправомірної вигоди службовою особою та зловживання впливом (статті 364, 366-2, 368 і 369-2 КК).

Також три сотні відповідних кримінальних проваджень 2022 року спрямували до суду слідчі ДБР.

Окрім того, переважну більшість протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, складають уповноважені особи Національної поліції, а не НАЗК.

Відповідно, суди 2022 року винесли вироки щодо 1344 осіб та постанови про звільнення від кримінальної відповідальності щодо 381 особи за статтями КК України про корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення. Із них винесених ВАКС — 48 (менш як 3%).

Нагадаю, що Національну поліцію та органи прокуратури у статті 1 Закону “Про запобігання корупції” прямо віднесено до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Попри те, що на зазначених органах лежить тягар боротьби з основною масою корупційних проявів, ні в Національній поліції, ні в ДБР немає слідчих відділів із відповідною спеціалізацією; слідчі та оперативники цих органів не проходять належного добору та навчання, їм не надають необхідного фінансування, методичного, криміналістичного та іншого забезпечення, а також відповідних соціальних гарантій. Те саме стосується й прокуратур (окрім САП) і прокурорів.

Такий підхід, вочевидь, є однією з причин досі високого рівня корупції, яка, хоч і не належить до так званої топкорупції, проте не є й надто вже “низовою”.

Достатньо згадати, що, згідно зі статтею 216 КПК України, слідчі Національної поліції уповноважені розслідувати корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, вчинені, зокрема службовими особами, які посідають відповідальне та особливо відповідальне становище, керівниками суб’єктів великого підприємництва, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50%.

Лише у випадках, коли розмір предмета правопорушення, передбаченого статтями 368, 369, 369-2 КК, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а предмет або розмір завданої шкоди в правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі й більше разів перевищує зазначений розмір, кримінальні провадження щодо цих суб’єктів розслідує НАБУ.

Крім того, слідчі Національної поліції розслідують корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, вчинені будь-якими службовими особами інших суб’єктів підприємництва — і середнього, й великого.

Наприклад, кримінальне провадження за частиною 5 статті 191 КК України за фактом отримання “Львівським арсеналом” від Міністерства оборони України 1,4 млрд грн як передоплати за контрактом про постачання великої партії мінометних пострілів 120 мм і 82 мм (постачання мало розпочатися вже в грудні 2022 року та повністю закінчитися до кінця лютого 2023-го, але станом на кінець липня жодної міни Міноборони не отримало) розслідують слідчі саме Національної поліції, оскільки форма власності “Львівського арсеналу” — недержавна.

Зі свого боку слідчі ДБР розслідують усі корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, вчинені Генеральним прокурором, його першим заступником і заступниками, суддями ВАКС, директором НАБУ та його заступниками, прокурорами САП, а також учинені (за зазначеним вище винятком щодо підслідності НАБУ): іншими прокурорами; слідчими, дізнавачами; посадовими особами державної податкової та митної служби, органів Національної поліції, іншими працівниками правоохоронних органів.

Слідчі Національної поліції та ДБР розслідують усі корупційні кримінальні правопорушення, передбачені статтями 262, 308, 312, 313, 320, 357, 364-1 і 365-2 КК, оскільки законом їх не віднесено до підслідності НАБУ.

Зрештою, саме слідчі Національної поліції та ДБР розслідують усі кримінальні правопорушення, які лише через неуважність законодавця не віднесено до корупційних. Ідеться про порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборчої агітації чи агітації референдуму, підкуп виборця чи учасника референдуму, члена виборчої комісії чи комісії з референдуму, а також контрабанду, порушення прав інтелектуальної власності, продаж гуманітарної допомоги, протиправне заволодіння майном підприємства, незаконне видобування корисних копалин, незаконне полювання, торгівлю людьми, сутенерство, незаконні дії щодо усиновлення, незаконне переправлення осіб через державний кордон України й десятки інших, — якщо їх учинили службові особи з використанням свого службового становища та з корисливих мотивів.

Як видно з наведених переліків, роль слідчих Національної поліції та ДБР у боротьбі з корупцією, зокрема топкорупцією, не варто применшувати.

Всі відповідні кримінальні провадження розглядають звичайні суди, не ВАКС.

Зрештою, третя проблема з’являється під час аналізу структури відповідних кримінальних правопорушень.

Так, хабарництво — це завжди “танок удвох”. Тому, здавалося б, кількість осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за давання неправомірної вигоди, має приблизно дорівнювати кількості осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за її одержання. Або кількість перших може бути меншою — з огляду на передбачену законом можливість звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які “дають” (див. частину 5 статті 354 КК).

Насправді ж навпаки: 2022 року за давання неправомірної вигоди засуджено 851 особу, водночас за одержання — лише 65. Це, вочевидь, пов’язано з тим, що показники “боротьби” простіше забезпечувати через відеофіксацію, зокрема поліціянтами та митниками, фактів пропонування їм неправомірної вигоди, ніж складними способами добувати докази злочинної діяльності хабарників на посадах.

Не може не дивувати й той факт, що із 64 осіб, стосовно яких суди виносили рішення за статтею 364 КК (зловживання владою чи службовим становищем), щодо 57 ухвалено постанови про закриття кримінального провадження, щодо чотирьох винесено виправдувальні вироки й лише щодо трьох — обвинувальні (менш як 5%; стосовно ж осіб, щодо яких виносили рішення за статтею 185 (крадіжка), обвинувальних вироків набагато більше — 71%).

Може, щось не так зі статтею 364 КК?

Схожий порядок цифр — і за деякими іншими статтями КК. Зокрема:

• стаття 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права): із 20 судових рішень 11 — про закриття кримінального провадження; одне — виправдувальний вирок; вісім — обвинувальні вироки;

• стаття 368 (одержання неправомірної вигоди службовою особою): зі 140 судових рішень 57 — про закриття кримінального провадження; 18 — виправдувальні вироки; 65 — обвинувальні вироки;

• стаття 369-2 (зловживання впливом): зі 131 судових рішень 40 — про закриття кримінального провадження; чотири — виправдувальні вироки; 87 — обвинувальні вироки;

• стаття 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем): із 359 судових рішень 151 — про закриття кримінального провадження; сім — виправдувальні вироки; 201 — обвинувальні вироки.

А за статтями 210 (нецільове використання бюджетних коштів) і 368-5 (незаконне збагачення) — жодного обвинувального акта та судового рішення. Тиша і благодать. Хоча важко повірити, що кошти бюджетів усіх рівнів використовують суто за цільовим призначенням, а жоден функціонер незаконно не збагатився. Справді важко, оскільки 2022 року до правоохоронних органів для порушення кримінальних проваджень лише Державна аудиторська служба України передала 1228 матеріалів, а Рахункова палата України — ще 15.

Якою є їхня доля? На жаль, українська кримінальна статистика знає далеко не все.

Вихідними для аналізу стали дані з Єдиного звіту про кримінальні правопорушення за січень—грудень 2022 року, Звіт про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності та види кримінального покарання (Форма 6) за 2022 рік, а також звіти про роботу НАБУ і ДБР за 2022 рік, загальнодоступні на вебсайтах Офісу генерального прокурора, судової влади, НАБУ та ДБР.

Загалом 2022 року, згідно зі статистичними даними Офісу генерального прокурора, до суду з обвинувальним актом направлено 3430 кримінальних провадження щодо корупційних і пов’язаних із корупцією кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-2, 366-3, 368, 368-3, 368-4, 368-5, 369-2 Кримінального кодексу України (КК).

Микола ХАВРОНЮК, експерт Центру політико-правових реформ та Реанімаційного Пакету Реформ