Стівен Пайфер:“За реалізацією програми реформ в Україні уважно спостерігатимуть”

17 березня у Вашингтоні на дискусії, організованій Інститутом Брукінґса, виступила міністр фінансів України Наталія Яресько.

Вона говорила про пріоритети українського уряду щодо економічних реформ — боротьбу з корупцією, збільшення прозорості державних підприємств, виведення бізнесу з тіні та інші заходи для розширення бази оподаткування, необхідність створення якісних умов для притоку інвесторів, — а також про  конкурентоспроможність України як виробничого майданчика для ЄС завдяки девальвації гривні, людському потенціалу українців та угоди про ЗВТ з ЄС. Після заходу Тиждень поспілкувався зі Стівеном Пайфером, модератором дискусії, керівником напряму контролю над озброєннями та ініціативи нерозповсюдження Інституту Брукінґса, і колишнім послом США в Україні, про враження від дискусії, довіру до українського уряду серед західного істеблішменту і політику Барака Обами щодо України та Росії.

- Наскільки зараз у США помітний прогрес в українських реформах?

Коли тут виступала пані Яресько, вона виголосила чудову промову, де окреслила виклики, що стоять перед Україною — в першу чергу військові та економічні. Вона також описала головні вектори українських реформ, зокрема у фінансовому та енергетичному секторах, боротьбі з корупцією та кроках до створення умов, за яких до України пішли б інвестиції. Пані міністр чітко сказала, що Україна не хоче вічно жити на міжнародних кредитах — їй потрібно запустити економічне зростання і почати приваблювати внутрішніх та зовнішніх інвесторів. Аудиторія дуже добре її прийняла. Тепер за реалізацією цієї програми реформ уважно спостерігатимуть.

-  Судячи з розмов з пані Яресько, чи склалося у Вас враження, що українське керівництво об’єднане у прагненні дійсно провести структурні, а не поверхневі реформи?

За її словами, програма представлена нею має потужну підтримку Кабміну. Коли я конкретно запитав її про перспективи реалізації, вона відповіла: “Спостерігайте!”

Вона сказала, що пройдуть реальні аукціони, за якими зможуть спостерігати міжнародна спільнота, ринки і потенційні інвестори. Це має показати, що Україна розуміє: їй дійсно необхідно стати на шлях реформ негайно.

-  Який, на Вашу думку, є інтерес у США, особливо серед інвесторів, до економічного потенціалу України, до України як потенційно регіонального економічного гравця?

Інтерес є. Україна має дуже цікавий інвестиційний потенціал у сільському господарстві, енергетиці, а ще в деяких високотехнологічних секторах. Однак інвесторів стримує низка факторів. Перший, звісно, конфлікт з Росією. Це питання Україна може вирішувати, пояснюючи, що конфлікт відбувається тільки на Сході, а решта країни доволі спокійна.

Друге — створення інвестиційного клімату, що привабить інвесторів. Українському уряду це під силу. Для цього треба спростити систему оподаткування, аби інвестори її розуміли, мати судочинство, яке вирішуватиме спори неупереджено, і створити регуляторні структури, через яких компаніям не доведеться витрачати купу часу на отримання ліцензій тощо. Зрештою, українське керівництво саме добре знає, що йому робити.

 —  Чи є довіра до українського керівництва у США тепер, порівняно з початком їхнього управління?

В уряді та Конгресі США є велика підтримка України. Я гадаю, що з огляду на новітню українську історію, питання до того, чи зможе уряд втілити дуже непросту програму реформ, однозначно є. Йому треба дуже багато зробити, і це не буде легко. Але, як на мене, у американському істеблішменті є певна готовність сприймати обіцянки пані Яресько і українського керівництва на віру і дивитися, як вони втілюються.

- Американські аналітичні центри активно проводять подібні дискусії останнім часом. Чи можуть вони впливати на процес прийняття рішень, а чи це більше комунікаційна кампанія, що підтримуватиме інтерес і поінформованість у США щодо України?  

Пані Яресько мала багато часу на приватні розмови з американськими урядовцями і представниками Конгресу. А подія в Інституті Брукінґса дала їй нагоду викласти на публіці і привернути увагу преси та спільноти, що цікавиться Україною, до пріоритетних реформ України, про які вона, мені здається, говорила на закритих зустрічах.

Що стосується заходів, які ми проводимо тут — вони дають можливість високопосадовцям говорити про серйозні питання — а Україна однозначно зараз в центрі уваги (економічні та фінансові проблеми сприймаються так само серйозно як і військовий виклик). І це важливо.

-  Чи є підстави вважати, що американський уряд буде підтримувати Україну до кінця, до відновлення тут стабільності та безпеки? Адже часто чується думка, що США  до цього не готові, тож і зброю, наприклад, надавати Україні не варто, бо цим глибше ув’яжуться у конфлікт, але не допомагатимуть Україні серйозно у випадку ескалації, яку надання зброї може спровокувати.

На мою думку, адміністрація Обами — як здебільшого і Джорджа Буша-молодшого і Білла Клінтона — хоче бачити Україну стабільною, демократичною країною з ринковою економікою, яка рухається до Європи. Такою є мета США щодо України останніх два десятки років, і її поділяють як республіканці, так і демократи.

Хтось припускає, що у сьогоднішньої адміністрації якісь інші цілі щодо України. Але враховуючи зовнішньополітичні виклики, з якими зіткнулася адміністрація Обами, остання, можливо, вирішила передати лідерство у дипломатії Заходу щодо Росії німецькій канцлерці Анґелі Меркель.  Відверто кажучи, то було розумне рішення. Меркель має кращі канали комунікації з Владіміром Путіним, ніж американський президент. Крім того, між Вашингтоном і Берліном є тісна комунікація щодо української політики. І я не бачу великих розбіжностей між ними.

 -  Чи не помилково це, зважаючи на те, що саме Німеччина була серед жорстких опонентів членства України в НАТО у 2008 році, відразу після російської агресії проти Грузії?

Частково підхід Вашингтона відображає реалії у Києві. У 2010-му, коли президентом став Віктор Янукович, він фактично заморозив ідею поглиблення відносин України з НАТО, вибравши натомість поглиблення зв’язків з ЄС. В адміністрації Обами це розглядали як логічний варіант розширення відносин України з Європою. І ще — оскільки США не належить до ЄС, у фарватері тої політики вони не були. Але за останній рік ми бачимо серйозну активізацію участі США по мірі поглиблення російсько-української кризи.

Коли говоримо про передачу лідерства Німеччині у діалозі з Росією, бачимо цікавий — і позитивний — факт: на початку лютого Меркель поїхала спочатку до Києва, а тоді вже до Москви. Тож вона не говорить з Росією в обхід України. Вона дуже стійко обстоює принципи, що ніяка країна не може змінювати кордони силою, і що санкції не можна пом’якшувати, доки Росія повністю не виконає мінські домовленості. Єдність ЄС у питанні санкції, порівняно з тим, якою вона була рік тому, теж заслуга Меркель. Вона виявилася готовою до ролі лідера у цій кризі.

Однак між позицією Меркель та США є певні тактичні розбіжності. На мою думку, США все ж варто розглядати можливість надання захисного озброєння Україні. Президент Обама закрив це питання, доки не побачить, як виконуватиметься Мінськ-2. Якщо ж перемир’я порушать сепаратисти чи Росія, на Білий дім тут буде серйозний тиск на користь надання зброї Україні. Якщо за зрив Мінська-2 будуть відповідальні росіяни, не думаю, що німці будуть опиратися озброєнню України з боку США.

Основні тези Наталії Яресько на виступі в Інституті Брукінґса, присвяченому критичним економічним та фінансовим викликам України

Проблеми

— Захист від неспровокованого вторгнення Росії обходиться Україні у $5 млн щоденно

— Попередній режим накопичив понад $40 млрд зовнішнього боргу

— У 2014-му ВВП України знизився на 6,9%; у 2015-му очікується скорочення на 5,5%. Інфляція прогнозується на рівні 27%, що удвічі перевищує минулорічну. Гривня знецінилася на близько 70% з минулого року. Золотовалютні резерви впали до $5 млрд (після траншу МВФ 13 березня вони подвоїлися)

Що потрібно

— більше фінансової та гуманітарної підтримки

— захисне військове оснащення і навчання військового персоналу

— збереження і посилення санкцій проти Росії у випадку порушень Мінська-2

Реформи — найважливіше: виграти війну, створивши сильну ринкову економіку

— боротьба з корупцією

— збільшення прозорості і відповідальності

— верховенство права

— створення умов для відновлення економічного зростання

Анна КОРБУТ