“Спасибо партии за наше счастливое детство”

Перед тим за півтора тижня бориспільських старшокласників (8—10 класи) у примусовому порядку знімали з занять і відправляли на місцевий стадіон “робити фігури”. За явкою слідкували суворо, лякали в разі відмови викликом до директора. Батьків попередили, щоб на 3 жовтня не планували ніяких виїздів з міста. Дітям повідомили, що “до нас їде Янукович”. Цю ж інформацію підтвердили й у відділі освіти: “Так, чекаємо президента”.

Місто обговорювало новину: “Та ні, Януковича не буде, буде Азаров”, “Та який Азаров! Приїде Юрій Бойко”. Реалісти дивилися на речі тверезо: “Кому ви треба!”

Напередодні, на генеральній репетиції, діти, в тоненьких синтетичних костюмчиках тихенько мерзли. Завідувачка відділу освіти ще раз нагадала, що будуть поважні гості й зобов’язала вчителів проконтролювати (під страхом смертної кари?) явку дітей.

Уже зранку 3 жовтня стало зрозуміло, що “політзірок” не буде: міліції не спостерігалося, й рух не перекрили. Пожовтілу траву за ніч не перефарбували в зелене, плакатів “Янукович — наш президент!”, “Азаров — наш прем’єр!”, “Енергетика за Юрієм Бойком!” не розвішували. Біля центрального ринку мирно стоять агітаційні намети ВО “Свобода”. Кіна не буде…

Кіно замінили мультиками… Офіційних представників зустріли традиційним “Зеленим житом” і не менш традиційним хлібом-сіллю. Серед прибулих: голова НОК Сергій Бубка, два Присяжнюки — київський губернатор та міністр аграрної політики, А. Усенко — голова фізкультурно-спортивного товариства “Колос” та інші, менш офіційні особи. Від президента було зачитано привітання.

Трибуни були практично порожні, тільки на центральних сиділо трохи людей. Тож, для кого було свято? Для “трьох товстунів” з Олімпу? Кому це все потрібно? З якою метою і кому на догоду закриття літніх сільських спортивних ігор було проведено в холодні осінні дні, якщо в минулі роки це робилося до холодів? Невже батькам не шкода своїх дітей, яких пустили у таку холодну погоду для чиєїсь розваги мерзнути на стадіоні? Тому, що мав приїхати президент?

Але дітей було винагороджено… Як сказав у своєму привітальному слові А. Усенко, “за те, що діти такі послушні” костюмчики і “обувку” (взяте в лапки — дослівна цитата) вони зможуть забрати собі… А найкращих з артистів преміюють путівками в Крим і Карпати… Тільки як от вибиратимуть кращих? Мерзли всі однаково…

Коли присутні нечисленні глядачі (підозрюю, переважна більшість їх складалася з батьків малолітніх артистів) посунули до виходу, раптом на поле прудко вибіг народний артист України Володимир Гришко: “Дорогі діти! Я дякую Партії регіонів за те, що вона вас так гарно виховує!” (У цей момент батьки та вчителі повинні були нервово курити бамбук!) Та Гришка ніхто не слухав — змерзлий народ під його спів поспішав зі стадіону.

І зразу все стало прозорим до непристойності — і примусовий прихід дітей, задіяних на святі, і синьо-білі кольори атрибутики, і “регіональний” агітаційний намет на “козирному” місці при вході в парк, і газетка “Київщина регіональна”, яку роздавали на виході зі стадіону. Тобто всі ці два тижні діти не вчилися, а готували агітаційний захід для партії влади. А батьки і вчителі послужливо сказали “Бусдєлано!” і навіть не задумались, для чого їх використовують.

Невдоволених не бракувало — і серед учителів, і серед батьків, — але вони промовчали, дозволили повестися з собою, як із безсловесною отарою, з якою можна не рахуватися. Як глибоко й міцно сидить у нас отой холоп, що не дає стати людиною! Виходить, досить лише натякнути “згори” — і всі стали “во фрунт”?

Наталка ДРОЗД