ЄС повинен сприймати загрози з боку Росії без наївності та ідеалізму

Крізь призму анексії Криму Європейський союз має вибудовувати стратегію своєї оборони та своїх подальших відносин із Росією. Так вважає румунський євродепутат Віктор Боштінару. Серед європейських політиків напевне, саме він є найпалкішим критиком нинішнього перетворення Криму на російську надпотужну військову базу.

— Після незаконного приєднання Криму до Росії, Євросоюз та НАТО з тривогою спостерігають за розгортанням на півострові воєнних баз Росії з наступальним озброєнням. Це змінило всю військово-стратегічну ситуацію в басейні Чорного моря й напередодні, комітет Європарламенту із закордонних справ ухвалив із цього приводу свій проект резолюції. Що цей документ має на меті?

— Месиджем цієї резолюції є донесення правди. Правди про сьогоднішню Росію, про те, що чинить Путін, які ризики криються за його намірами прокласти сухопутний коридор до Одеси, а потім і до Придністров’я. Про додаткові виклики, що все це несе безпеці центрально-європейських держав та, зрештою, всьому ЄС і НАТО. Тому, якщо ми хочемо владнати із московським викликом всій європейській безпеці, то Євросоюзові і НАТО слід співпрацювати.

Європейська співдружність повинна відкласти свою наївність та ідеалізм у відносинах із Росією. Треба говорити і про постачання російського газу через призму безпеки. Нарешті, також важливо справді розпочати разом із НАТО шукати спосіб протистояння загрозі з боку Росії. Зміцнення європейського та натівського потенціалу оборони — це фундаментальна необхідність. Минулого тижня прем’єр-міністр моєї країни, Румунії (Віктор Понта) у Страсбурзі нам заявив: те, що діється з Кримом — це загроза безпеці Румунії. Адже, тривалість польоту з Криму до Бухареста — 15 хвилин, а до Софії — 25 хвилин. Це не жарти, а Євросоюз мусить нарешті реально подивитися на свої відносини з Росією. Навіть у бізнесі… Парадигма цих відносин повністю змінилася.

— Як Ви, з огляду на це, сприймаєте ідею створення збройних сил Євросоюзу, європейської армії?

— Дискусії щодо армії та сил оборони ЄС ідуть. Але по-перше, розробка планів та її створення триватимуть надто довго. По-друге, якщо хочемо бути серйозними та щоб до нас так само відносилися наші російські друзі, ЄС повинен діяти як одне ціле з НАТО, доповнюючи одне одного та координуючи дії. Ми маємо усунути кожен ризик дублювання чи марнотратства ресурсів. НАТО має покривати сфери, де ЄС своїми силами не може дати собі ради у сенсі безпеки.

— Тобто, як Ви заявляли раніше, саме ситуація із Кримом є своєрідним “рентгеном” для внесення подальших змін до стратегії відносин ЄС із Росією?

— Те, що сталося з Кримом, його окупація з грубим порушенням міжнародного права, його перетворення на велетенську військову базу — це виклик для безпеки всіх країн регіону. Це не було зроблено за ніч. Крим і події на сході України свідчать про те, що Москва розробила цілу стратегію. Крок за кроком вона реалізується і має прямий зв’язок із подіями у Південній Осетії та Абхазії. В усіх цих регіонах чітко вимальовується прагнення Росії повернути старі славні часи радянської імперії. Це справжня проблема, що потребує з боку об’єднаної Європи справжнього аналізу та розробки стратегічної відповіді на виклики безпеці, які Росія вперше висунула у новітній історії. По-друге, мова йде про подальші відносини з цим сусідом, де слід постійно мати на увазі питання безпеки, які багато разів були практично знехтувані, включно із постачанням російських енергоносіїв. 

— Як Ви гадаєте, які шанси в України одного дня знову побачити Крим у своєму складі?

— Можливість повернути Крим за існуючих політичного курсу, риторики та поведінки Росії нереальна. Тому ЄС, НАТО й такі стратегічні партнери, як США повинні, дотримуючись міжнародного закону, не визнавати окупації Криму та вимагати від Росії його повернення законному власнику — Українській державі. І у цьому не може бути жодних компромісів, бо навіть невеличка поступка може свідчити, що ми, мовляв, якось одного дня можемо з цим змиритися. Навіть те, що Росія не дотримується мінських угод свідчить про її істинні наміри. Ми не можемо погодитися з тим, що велика країна армією окупує іншу та відрізає величезний шмат території незалежної, визнаної світом держави. При цьому, грубо переступаючи через міжнародне право та власноруч підписаний Будапештський меморандум. Не можна забути, що саме міжнародним правом охороняється цілісність території кожної країни світу. 

— Тож, Крим знову стане українським тільки після падіння режиму Путіна?

— Дуже на це сподіваюся, але це може статися тим же шляхом, який пройшли балтійські країни. Скажімо, Сполучені Штати ніколи не визнали їхньої окупації Радянським Союзом. І саме це їм дало можливість одного дня після багатьох років окупації знову задекларувати свою незалежність. Для того, щоб Крим одного дня повернули, основоположним моментом є наше — ЄС, НАТО, США та інших — невизнання його окупації та використання всіх існуючих важелів для примушення Росії поважати міжнародний закон.

Віталій ЄРЕМІЦА