Штучний блок, збудований не з цегли

І справді, останнім часом керівники Індії, Росії і Китаю роблять заяви про те, що ця група збирається грати важливішу роль у світових справах і має потенціал впливати на події на міжнародній арені.

Лідери цих нових гігантів економіки зібралися в Нью-Делі 28-29 березня на свій четвертий саміт, і вже лунають пропозиції створити постійний секретаріат, штаб-квартиру і навіть банк розвитку, щоб зміцнити політичний вплив групи. Але така посилена увага до організаційної розбудови — не зовсім те, що потрібно. Не через брак організації, а через фундаментальну несумісність держав БРІКС це об’єднання нових потужних економік не може працювати на міжнародній арені як єдине ціле.

Кожна окрема країна на перше місце ставить власні національні інтереси, і це підриває здатність БРІКС існувати як монолітний блок. Якби це утворення складалося з держав, між якими більше подібностей, ніж розбіжностей, то багатьох проблем можна було б уникнути. Але крім серйозного економічного зростання за останнє десятиліття і бажання кожної окремої країни мати більшу вагу в інституціях управління світовою економікою, ці надзвичайно несхожі країни мають мало спільного.

Індія, Бразилія і Південна Африка — демократичні країни, а Китай і Росія до демократій ще дуже далеко не дотягують. Бразилія і Росія — це в першу чергу експортери природних ресурсів, тоді як Індія і Китай зосереджуються на промисловому виробництві і сфері послуг. Хоча за показниками ВВП на душу населення середньостатистичний бразилець знаходиться приблизно на рівні середньостатистичного південноафриканця, не можна не помітити разючих відмінностей між рівнями життя в країнах БРІКС, оскільки середньостатистичний росіянин удвічі заможніший за такого ж китайця, котрий, у свою чергу, удвічі багатший за середньостатистичного громадянина Індії.

За економічною потужністю в групі беззаперечно домінує Китай, а багато оглядачів вважають, що Росія і Південна Африка не підпадають під визначення великих країн, що розвиваються. З політичної точки зору Китай, Індію і Бразилію називають перспективними гравцями на міжнародній арені, тоді як Росія постійно програє в боротьбі за статус великої світової држави, а Південна Африка тупцює на місці.

Така різномастність країн БРІКС заважає їм йти спільним курсом — навіть у тих питаннях, де вони мають спільний інтерес. Вони об’єдналися перш за все для того, аби кинути виклик пануванню розвинутих країн в управлінні світовою економікою. Але навіть для досягнення цієї мети вони неспроможні подолати внутрішню конкуренцію.

Спільна рішучість покінчити з монополією Європи в керівництві Міжнародним Валютним Фондом не допомогла країнам БРІКС утриматися від просування власних вузьконаціональних інтересів замість того, щоб виступити єдиним фронтом під час торгів за пост голови Фонду після відставки Домініка Строс-Кана. Це відкрило двері французькому міністру фінансів Крістін Лаґард — і посада дісталася їй.

Та й окрім управління економікою, в багатьох ключових сферах країни БРІКС якраз і конкурують одна з одною в стратегічних питаннях. В Азії Росія й Індія можуть перешкодити Китаю посісти панівне (в цьому регіоні) становище, на яке він претендує. На міжнародному рівні Росія, Бразилія й Індія прагнуть появи багатополюсної міжнародної системи, де вони грали б головні ролі, причому дві останні країни добиваються членства в розширеній Раді Безпеки ООН.

Китай, навпаки, прагне до двополюсного світу, де він служив би противагою могутності Америки. Усупереч квітчастій мові офіційних китайських комюніке, опубліковані на сайті WikiLeaks документи свідчать, що за зачиненими дверима Китай давно вже намагається не дати іншим сильним державам третього світу посісти місце в Раді Безпеки. Китай вітає ті зміни в міжнародній системі, які підсилюють його вплив, і чинить спротив тим, які його статус послаблюють.

Двосторонні стосунки між окремими країнами також до краю напружені. Проголошення 2012 року “Роком індійсько-китайської дружби” не може загладити суперечки за кордон, роль Пекіна в постачанні військових технологій Пакистану або різкого перекосу в торгівельному балансі, який загрожує основам вітчизняного виробництва в Індії.

Бразилія непокоїться, що збільшення китайських інвестицій у Латинській Америці підриває її провідну роль у регіоні, а страх перед дешевим китайським імпортом змусив Бразиліа приєднатися до країн Заходу і подати скаргу до Світової Організації Торгівлі на штучно знецінену китайську валюту. Навіть Росія скаржилася на те, що Китай занижує ціни на свою експортну нафту; її також непокоїть зростання впливу Пекіну на багатий на ресурси Сибір.

Тож бар’єром для спільних дій держав БРІКС є не брак інституціональної структури, а фундаментальна несумісність їхніх інтересів. У результаті запровадження постійних органів не сприятиме згуртованості або узгодженості курсу між усіма членами цієї групи. Найбільші з нових потужних економік третього світу, які зібралися в Нью-Делі, звичайно, у майбутньому визначатимуть управління в глобальних масштабах. Але робитимуть вони це окремо, а не у складі штучного блоку, побудованого на влучній фразі зі звіту Goldman Sachs.

© 2012 The New York Times

Уолтер ЛАДВІГ — науковець, працює за сумісництвом у Королівському Об’єднаному інституті оборонних досліджень, науково-дослідному центрі з питань оборони і безпеки в Лондоні