Ртутна бомба

Майже кожен схильний впадати в паніку після того, як у домі розіб’ється градусник, у якому міститься менше грама ртуті. Але про такі дрібниці жителям Деснянського району столиці турбуватися не доводиться. Уже багато років вони живуть під загрозою набагато більшої ртутної катастрофи — заводу “Радикал”, де ртуті вистачить на мільйони градусників. Тепер же тут збираються зводити... житло.

Квартира під ртуть

Незабаром “щасливчиків”, що відчують на собі всі “радощі” отруєння ртуттю, може стати ще більше. Як розказав “Україні молодій” Володимир Борейко, директор Київського еколого—культурного центру, ця територія невдовзі може стати домівкою для багатьох людей, позаяк місце планують забудовувати житлом. За його інформацією, землі навколо заводу вже відведені під забудову нового житлового мікрорайону без проведення екологічної експертизи та рекультивації землі.

Утім у Київській міській державній адміністрації такі твердження спростовують. Як зазначає прес—служба, забудову вестимуть не на місці заводу, а лише поруч, за півтора кілометра від “Радикалу”. У лютому Київрада віддала під забудову ділянку на перетині вулиць Миколи Лебедєва та Червоноткацької.

За словами Михайла Голиці, начальника Головного управління житлового забезпечення КМДА, будували тут і в 40—i та 60—ті роки XX сторіччя, тож нині якраз час поновлювати житлофонд. Тут посилаються на рішення санепідемстанції міста та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві, які визнали територію майбутньої забудови безпечною.

Одначе, на думку експертів, навіть така наближеність до “Радикалу” може відобразитися на здоров’ї майбутніх мешканців і вже позначається на нинішніх: “Я не рекомендую навіть бути поруч iз цим місцем, поки його не очистять. Земля, що довго перебувала під впливом важких металів, не може так просто виділятися під забудову, уже не кажучи про те, щоб там жили люди та будували дитячі садочки”, — підкреслив Володимир Борейко.

Затяжна катастрофа

Сумною славою завод “Радикал” уже заслужив собі назву другого Чорнобиля. Ще наприкінці вісімдесятих постало питання про те, що на “Радикалі”, який працює ще з 1951 року, через застарілі процеси виробництва хлору та каустичної соди ртутним методом, а також пестицидів, хлорокису міді та інших хімічних речовин, постійно відбувається суттєве забруднення стічних вод. Тож завод закрили. Втім “Радикал” прожив ще 8 років після постанови та закрився лише в 1996 році, через два роки після приватизації.

Тоді власник не зміг належно зупинити виробництво, і тонни небезпечних хімікатів були покинуті напризволяще. З цього часу “Радикал” почав перетворюватися на отруйну діру. Обладнання з дорогоцінних металів, котре стримувало розповсюдження отрути, поступово розкрадали, тож iз часом завод ставав усе більш небезпечним.

Ртуть звезли до Горлівки

Щоправда, спроби врятувати ситуацію все ж робили. Так, у 1998 на ВАТ “Радикал” розробили програму виведення виробництва з експлуатації та попросили в держави на це близько 12 мільйонів гривень. Програму узгодили з Головним управлінням промислової політики та Державним управлінням екоресурсів в Києві, але грошей так і не дочекалися, і в 2000 році ВАТ “Радикал” оголосили банкрутом.

Як роповiли у Міністерствi охорони навколишнього природного середовища України, згодом демеркуризацією заводу займалася оперативно—рятувальна служба Харкова. За чотири роки роботи фахівці зібрали та вивезли в Горлівку на “Микитртуть” 1404 кілограми ртуті та 48 тонн ртутовмісних шламів. Крім ртуті, тут знайшли і вивезли в Шостку на ТОВ “ЕЛГА” 30 тонн небезпечних хімічних речовин, які навіть неможливо ідентифікувати.

З 2003 року гроші на демеркуризацію більше не виділялися. Завод було вирішено розпродати, а його очисткою вже мали б займатися нові власники. Уже зараз біля заводу працюють люди, крім того, недалеко розташований велелюдний “Даринок”.

Пiсля низки публікацій у пресі ситуація на заводі стала відомою багатьом, і подивитися на “швидке срібло”, що валяється просто на землі, потягнулися всі: журналісти, блогери, “зіваки”. Відтоді цей об’єкт суворо охороняють і проникнути туди вже не так просто, як два роки тому. Утім свідки стверджують, вже після години перебування на території заводу в них починала боліти голова.

Минулого року було затримано охоронця заводу “Радикал”, що намагався продати 21 кілограм ртуті. За його словами, назбирати таку кількість хімікатів не було великою складністю, довелося лише пройтися по цехах заводу з піпеткою. Також, за словами рятувальників, невідома кількість ртуті може знаходитися в підземних пустотах.

Довідка

Медики розрiзняють гостре та хронічне отруєння ртуттю. Гостре викликає запалення дихальних шляхів, розвиток пневмонії та задуху. Воно проявляється через кілька годин після контакту та починається з загальної слабкості, металічного присмаку в роті, кровотечі ясен. Температура піднімається до 40 градусів. Хворий відчуває гострі болі в животі.

Хронічне отруєння виникає через контакт iз ртуттю впродовж місяців або років. Важкий метал повільно вбиває центральну нервову систему людини. Симптоми відповідні: підвищена втомлюваність, сонливість, апатія, емоційна неврівноваженість, зниження пам’яті, уваги. Поступово розвивається “ртутний тремор” — тремтіння кінчиків пальців, який згодом розповсюджується на все тіло. Також характерна втрата зубів.

При підозрі на ртутне отруєння необхідно терміново звернутися до лікаря.

Андрій СВИРИДОВСЬКИЙ