Минулого тижня американський консервативний аналітик та колишній ведучий Fox News Такер Карлсон, який неодноразово ставив під сумнів підтримку військових зусиль України, опублікував своє інтрервʼю із “путінським Распутіним” — Алєксандром Дугіним. Матеріал за кількістю переглядів на ютуб-сторінці Карлсона звісно поступається “топам” — інтервʼю із засновником Телеграма, а раніше соціальної мережі VK Павлом Дуровим чи інтервʼю із російським диктатором Владіміром Путіним, але воно краще, ніж попередні розмови пояснює, наскільки зручним каналом для поширення російської дезінформації в оселі американців став цей “журналіст”. Його розмова із Дугіним, це вдумливе слухання “роздумів про проблеми англомовного світу”, розпитування дугінських оцінок лібералізму, без зауважень про висловлювання Дуґіна щодо геноциду українців, чи його ролі “при дворі” Путіна.
Але розпочнімо наш огляд із реакції американської публіки на інтерв’ю з російським диктатором Владіміром Путіним. Нині на ютуб-каналі Такера Карлсона воно має понад 19 мільйонів переглядів.
Хоча історичні фантазії Путіна американській публіці були незрозумілими, дехто відзначав його здатність годинами “переказувати історію по пам’яті” на тлі кампанії в медіа про “забудькуватість” президента Байдена. Представник Білого дому Джон Кірбі вже відкинув побоювання, що одне інтерв’ю може значно змінити громадську думку про підтримку України.
Закид Карлсона американським медіа про небажання “висвітлити сторону Путіна” обурив журналістську спільноту, яка неодноразово й безрезультатно намагалася взяти інтерв’ю від 2022 року. Енн Еплбаум, американська журналістка й історикиня, відреагувала так: “Інтерв’ю Карлсона відрізняється тим, що він не журналіст, він пропагандист з досвідом надання автократам допомоги в приховуванні корупції”.
Карлсон — лідер думок частини консервативної публіки. Припускають, що Трамп обмірковує його на роль віцепрезидента поряд з Рамасвамі, попри оприлюднене під час судового розгляду проти Fox News листування, де телеведучий зізнається, що “палко ненавидить Трампа”.
На жаль, містер Карлсон має талановитих колег. Консервативна оглядачка Кендес Овенс з Daily Wire “розвінчує” українську пропаганду. Нещодавно на іншому консервативному ютуб-каналі Valuetainment вона закликала американців відкинути думати про Україну, використовуючи для цього нецензурне американське F-слово. Минулого року засновник Turning Point USA Чарлі Кірк поширив результати неоднозначного опитування, проведеного серед тисяч молодих республіканців, майже 96 відсотків з яких не підтримали “включеність США” в допомогу Україні.
Кендес Овенс під час подкасту Valuetainment
З таким самим меседжем систематично виступає консервативна телеведуча Лаура Енн Інгрехем на Fox News: “Хто справді хоче ще одну нескінченну війну, яку ми маємо непропорційно фінансувати як країна. І хто з американців хоче, щоб ми були змушені покривати витрати на відбудову України, яка становитиме щонайменше сотні мільярдів доларів, можливо, навіть трильйон? Жоден з тих, кого я знаю, не підтримує це”.
Не перестає вражати креативом крило MAGA Республіканської партії, яке постійно виступало в унісон до російської риторики. Минуло року напередодні річниці вторгнення конгресмен від Флориди Метт Ґейц представив резолюцію “Втома від України”, у якій прагне припинити “військову й фінансову допомогу” країні. Богобоязлива конгресвумен Мері Міллер неодноразово виступала проти надання Україні допомоги й звинуватила Байдена в бажанні втягнути США в три масштабні війни та фінансуванні “ОБОХ СТОРІН в усіх трьох з них”.
Скріншот із офіційної сторінки Мері Міллер
Якось я підійшла до пані Міллер на одному із заходів після того, як вона прочитала молитву. На той момент американський пакет допомоги Україні був заблокований, тож я попросила його розблокувати, аби припинити людські страждання в моїй країні. Вона театрально приклала руку до серця й мовчки відійшла.
Стовпи російської екосистеми дезінформації та пропаганди, державні медіа RT і Sputnik у США не заборонені з поваги до принципу свободи слова. Утім, після повномасштабного вторгнення кілька американських компаній заборонили їм доступ до своїх систем. Apple видалила додаток RT News зі свого магазину програм. YouTube заблокував канал новин RT. DirecTV відмовився від RT America.
У березні 2022 року міністерство фінансів США накладало санкції на 11 інформаційних агентств, якими керує російська розвідка, за поширення неправдивих наративів з виправданнями вторгнення Росії в Україну: News Front, the Strategic Culture Foundation, Odna Rodyna, Rhythm of Eurasia, Journal Kamerton, InfoRos, SouthFront, United World International, New Eastern Outlook, Oriental Review and Geopolitica.
Глобальний центр взаємодії Державного департаменту США, створений для протидії пропагандистським і дезінформаційним кампаніям, відзвітував, що медіа News Front, створене як “альтернативне джерело інформації” для західної аудиторії, координує Федеральна служба безпеки Росії, New Eastern Outlook й Oriental Review керує російська зовнішня розвідка, Rebel Inside контролює російська армія.
Окрім звичайних практик використання ботів і тролів у соціальних мережах, 2023 року було апробовано креативніші підходи. Мережею ширили дипфейки, коли нібито Елайджа Вуд і Майк Тайсон охарактеризували Володимира Зеленського як наркозалежного неонациста. Також росіяни вдаються до маніпуляцій з пошуковим трафіком за допомогою низькоякісних вебсайтів, створених для мультиплікації посилань на домени прокремлівських псевдоаналітичних центрів.
2022 року Держдеп опублікував п’ять незмінних наративів, які просуває Росія:
• Росія — невинна жертва, а її агресивні дії — вимушена відповідь на передбачувані дії Сполучених Штатів і наших демократичних союзників та партнерів;
• історичний ревізіонізм, або перекручування історичних фактів;
• крах західної цивілізації неминучий;
• народні протести — це “кольорові революції”, які спонсорує США;
• реальність така, якою її презентує Кремль, — так створюють альтернативну реальність з безлічі фальшивих варіацій подій, коли правда не в його інтересах.
Тепер США намагаються перейти до стратегії запобігання впливу російської дезінформації.
Пажі (Посольство РФ у Вашингтоні, спецслужбісти, “корисні ідіоти” й науковці)
На початку року російське посольство у Вашингтоні потролило кілька аналітичних центрів. Вони отримали дві книги, надруковані 2023 року за сприяння Кремля. Одна про історію України з передмовою від Лаврова, де йшлося про Захід, що сіє розбрат між братніми народами: “Не секрет, що багаторічними зусиллями українських радикальних націоналістів і їхніх західних кураторів створили й продовжують створювати велику кількість історичних міфів і фальсифікацій”. Можна сказати, що всі охочі прослухали короткий зміст цієї товстелезної книжки в інтерв’ю Путіна Такеру Карлсону.
Друга — мемуари Марії Бутіної, “жертви Вашингтонського режиму”. Її арештували в США 2018 року за звинуваченням у зв’язках з російською розвідкою і в діяльності, що вимагає реєстрації як іноземного агента, якої у Бутіної не було. ФБР заявило, що вона планувала використовувати політичні групи для встановлення “неофіційного каналу” зв’язку з офіційними особами в Штатах, щоб вплинути на зовнішню політику США на користь Росії.
Можна тільки здогадуватися, скільки таких бутіних блукає Вашингтоном. Головне, щоб не всі з них публікували мемуари, бо майже 500-сторінкова книга написана нудно або ж втратила через поганий переклад англійською.
Згідно з розсекреченими 2023 року даними американської розвідки, Федеральна служба безпеки Росії провадить систематичну програму просування прокремлівської пропаганди через приватні стосунки між російськими агентами і їхніми західними цілями, які діють як незалежні актори, не усвідомлюючи, що ними маніпулюють.
Наприклад, у межах заснованого 2014 року медіапроєкту Андрій Степаненко спонсорував журналістів із США, які відвідували східну Україну, щоб дізнатися “правду”. Насправді ФСБ керувала його діями й майже напевно фінансувала проєкт, а журналісти “дізнавалися” те, що потрібно для просування кремлівських наративів.
Ще один приклад — Наталія Бурлінова, яка заснувала російську неурядову організацію та координувала проведення регулярних заходів у кількох американських аналітичних центрах й університетах у Нью-Йорку, Бостоні та Вашингтоні. За даними розвідки, цю діяльність фінансувала ФСБ.
Однак більш значущою є закулісна дипломатія. Навесні минулого року в Нью-Йорку відбулася зустріч міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова з колишнім головою Ради з міжнародних відносин Річардом Хаасом, експертом з питань Європи Чарльзом Купчаном й експертом з питань Росії Томасом Гремом. Останні двоє — колишні чиновники Білого дому й Державного департаменту, стипендіати Ради з міжнародних відносин.
Ішлося про долю захоплених територій і пошук дипломатичного шляху. Хаас заявив, що такі перемовини важливі, коли офіційні переговори “або відсутні, або непродуктивні”. За два місяці до цієї зустрічі у виданні Foreign Affairs вийшла стаття Хааса й Купчана “Заходу потрібна нова стратегія в Україні. План переходу від поля бою до столу переговорів”.
Річард Хаас в ефірі каналу CBS
За неперевіреною інформацією нещодавно у Вашингтон приїздили окремо Пйотр Авен і Анатолій Чубайс. Останній нібито лобіював зняття санкцій з деяких олігархів і зустрічався з представниками кількох університетів.
2023 року ексрадник Путіна Андрєй Ілларіонов почав систематичну кампанію цькування посолки України в США Оксани Маркарової. Начебто вона надає неправдиву інформацію про лендліз. Ілларіонов маніпулює, адже на особистій зустрічі від представника Пентагону я чула здивування фокусуванням українців на лендлізі, що передбачає повернення вцілілої техніки й виплати за невцілілу після закінчення конфлікту, коли воєнну допомогу можна отримувати безплатно в межах інших програм. “Ми не хочемо, щоб Україна розорилася”. Думка про посолку у Вашингтоні майже одностайна — високопрофесійна, працьовита, обізнана. Інколи видається, що пані Маркарова працює 25/8, мати її як спікерку на заході — привілей.
Ще в списку “корисних ідіотів”, які просувають погляди Кремля, представники наукової спільноти. 94-річний Ноам Хомський наполягає на “мирних” перемовинах, що мають врегулювати “конфлікт, спровокований Заходом”. Поділяє таку позицію професор кафедри політології Чиказького університету Джон Міршаймер, який підкреслює, що корінь проблеми не просто в розширенні ЄС і НАТО й демократизації України, а в її обертанні на саме проамериканську ліберальну демократію.
Ноам Хомський
Джеффрі Сакс, професор і директор Центру сталого розвитку Колумбійського університету, виступає з таким самим репертуаром: звинувачує Захід, просуває тему мирних перемовин і вбачає провокацію Росії в розширенні НАТО й впливу США для “встановлення русофобського режиму в Україні через насильницьке повалення проросійського президента України Віктора Януковича в лютому 2014 року”.
Бенджамін Абелоу працював у Вашингтоні й читав лекції в американських університетах. За чотири долари можна придбати книжку “Як Захід привів війну в Україну: розуміння того, як політика США й НАТО призвела до кризи, війни та ризику ядерної катастрофи”, яку він видав 2022 року. Зв’язатися з автором можна імейлом з темою листа “Війна в Україні”.
Це аж ніяк не повний перелік високоосвічених маніпуляторів, які мають доступ до мізків молодого покоління й широкої публіки. Детально дослідила мережу так званих західних експертів, які ходять один до одного на ефіри, “відмиваючи” або легітимізуючи кремлівську пропаганду, команда VoxCheck. Серед 26 сумнівних експертів — Джиммі Дор, який має власне комедійно-політичне токшоу, колишній офіцер Центрального розвідувального управління США Рей Макговерн, колишній військовий Скотт Ріттер. Учасники цієї мережі отримують ті самі нагороди за “професійні досягнення”, виступають на засіданнях Радбезу ООН, хтось навіть живе в Росії.
Найманці (офіційні й неофіційні лобісти)
У США діють кілька законів, що регулюють лобізм і діяльність в інтересах іноземних урядів, фірм чи осіб. Закон про розкриття інформації про лобіювання (LDA) 1995 року регулює лобізм. Розділ 951 Закону про шпигунство 1917 року передбачає кримінальну відповідальність за діяльність іноземного агента без інформування генерального прокурора США.
Закон про реєстрацію іноземних агентів (FARA) був ухвалений 1938 року як захід протидії нацистській пропаганді. Він вимагає від осіб чи організацій реєструватися як іноземні агенти в міністерстві юстиції, якщо вони діють за завданням і фінансової підтримки інших країн, намагаються впливати на формування громадської думки в США чи на політику. Тепер політичним лобістам іноземного уряду за відсутність реєстрації загрожує до п’яти років в’язниці й штраф до 10 тисяч доларів. Зареєстровано майже 1700 осіб й організацій.
Питання реєстрації трохи розмите, адже якщо “головним бенефіціаром” лобістських зусиль не є іноземний уряд чи політична партія, то формально можна уникнути дії FARA. Наприклад, дві фірми, які представляли компанію Олега Дерипаски En+ Group, були зареєстровані по-різному: DCI Group — відповідно до LDA, а Mercury Public Affairs — відповідно до FARA. Фірми, які представляли третю за величиною фінансову установу Росії Газпромбанк, Сбербанк і Nord Stream 2 також працювали відповідно до LDA.
У порушенні FARA свого часу звинувачували колишнього голову виборчого штабу Трампа, американського політтехнолога Пола Манафорта за зв’язки з адміністрацією колишнього президента України Віктора Януковича й радника Трампа Майкла Флінна, який 2015 року отримав понад 50 тисяч доларів від російських компаній.
З останніх випадків — 2022 року міністерство юстиції США висунуло звинувачення мешканцеві Москви Олександрові Іонову в організації багаторічної діяльності з використанням політичних груп у Флориді, Джорджії та Каліфорнії для внесення розбрату, поширення російської пропаганди або втручання в американські вибори.
Інший обвинувачений — Олександр Бабаков, заступник голови Держдуми Росії, якому пред’явлена змова для незаконного просування інтересів Росії в Сполучених Штатах, зокрема через контакти із членами Конгресу. Метою його діяльності було послаблення партнерства США з європейськими союзниками, підрив західних санкцій і сприяння діям Росії, “спрямованим на знищення” суверенітету України.
Раніше Олена Бренсон з подвійним громадянством США й Росії порушила обидва закони, не повідомивши про отримання 170 000 доларів з російських державних коштів для організації кампанії “Я люблю Росію” для молоді США.
Міністерство фінансів США наклало санкції на чотири російські організації, які звинувачують у підтримці впливу Кремля зі злим наміром й операцій з втручання у вибори, зокрема в Сполучених Штатах та Україні, — Антиглобалістський рух Росії, Ionov Transkontinental, STOP-Imperialism і Центр підтримки й розвитку громадської ініціативи креативної дипломатії.
Юридична фірма Роберта Амстердама Amsterdam & Partners LLP проводить кампанію проти законопроєкту 8371 про заборону релігійних організацій із центрами ухвалення рішень у країнах, що здійснюють збройну агресію проти України, тобто проти УПЦ МП. Вони навіть розповсюдили пресреліз про білу книжку, у якій “детально описано масштабні порушення прав людини й свободи віросповідання українським урядом, спрямовані проти їх клієнта, Української православної церкви (УПЦ)”.
Це лише кілька прикладів активного життя проросійського лобі в США.
Але є й хороші новини. Українське лобі теж сильне. Аналіз Інституту Квінсі демонструє, що агенти України, кілька з яких раніше працювало на Капітолійському пагорбі, невтомно виконували завдання ще до вторгнення Росії в Україну 24 лютого. Лише за 2021 рік було повідомлено про участь у 13 541 випадку “політичної діяльності” від імені українських клієнтів.
