Rheinmetall рветься на схід. Як Україна вироблятиме та продаватиме німецьку зброю

 У Німеччині скандал: уперше в історії німецького футболу спонсором команди стала оборонна компанія. У травні збройний концерн Rheinmetall підписав угоду з іменитим футбольним клубом “Борусія Дортмунд”.

Деякі фанати вважають аморальним, що багаторазовий чемпіон Німеччини тепер буде залежати від виробника зброї. Це відлуння пацифізму, який культивувався в країні з часів Другої світової війни.

Укладання такого контракту символізує зміну ставлення німців до власної оборонної промисловості, а також повернення Rheinmetall у велику гру. В очах європейців компанія більше асоціюється із захистом демократії, аніж з воєнним минулим.

Після російського вторгнення в Україну портфель замовлень концерну зріс майже на 50% — з 26 млрд євро до 38 млрд євро. З її конвеєрів сходять бронетехніка, артилерія, боєприпаси, системи ППО. Концерн інвестує в заводи по всій Європі. У березні 2023 року стало відомо, що Rheinmetall буде представлений і в Україні.

В Україну німецький концерн заходить рішучіше, ніж інші західні компанії. Поки безліч великих гравців перебувають на стадії меморандумів, німці вже відкрили в Україні своє перше підприємство. Воно буде не тільки ремонтувати, а й виробляти бронетехніку.

Планується відкрити три такі підприємства. Опанування українського ринку та виробництво тут озброєнь компанія зробила частиною своєї стратегії. Вітчизняна ж економіка може від цього виграти.

Як прокидався Rheinmetall

Rheinmetall — виробник озброєнь зі 135-річною історією. Під час світових воєн його заводи працювали в три зміни, але були часи, коли виробництво зброї згасало. Наприклад, після завершення Холодної війни Німеччина вкладала в оборону лише близько 1% ВВП.

Це був складний період для оборонної промисловості, але німецький концерн все одно зростав завдяки світовому ринку озброєнь. Компанія є глобальною, вона має заводи та представництва в багатьох країнах.

Rheinmetall є одним з виробників танків Leopard, бойових машин Marder, Boxer, Lynx, Fuchs, самохідної артилерійської установки Panzerhaubitze 2000, фюзеляжів для винищувачів F-35. Її підприємства випускають широку лінійку боєприпасів для різних видів озброєнь. Купують цю зброю десятки країн: Нідерланди, Данія, США, Алжир, Індонезія, Австралія, Саудівська Аравія, Південна Африка та інші.

Компанія також має чимало перспективних проєктів. Серед них — лазерні системи ППО, надсучасний танк Panther KF51, аналог систем Himars. Вона також є одним з головних претендентів на розробку наступника легендарних БМП Bradley для американської армії.

З початку століття Rheinmetall стабільно входить у топ-35 найбільших оборонних компаній світу. За даними SIPRI, з 2002 року по 2022 рік виручка компанії від продажу зброї зросла з 2,5 млрд дол до 4,5 млрд дол на рік (з урахуванням інфляції). Частка військової продукції в доходах зросла з 37% до 67%. Окрім зброї, компанія займається “зеленими” технологіями, автомобілями, металообробкою та низкою інших цивільних напрямів.

Іншими словами, перед великим вторгненням Росії в Україну компанія тримала свої виробничі лінії в тонусі, наскільки це дозволяв ринок. У 2022 році канцлер Німеччини Олаф Шольц оголосив “злам епохи” та виділив 100 млрд дол на модернізацію збройних сил, яка, зокрема, передбачала нові контракти для Rheinmetall.

На додачу західні країни почали підтримувати Україну та постачати на фронт “райнметалівську” військову техніку та боєприпаси, що теж поповнило портфель замовлень концерну. Українські військові йдуть на штурми на машинах Marder і танках Leopard, збивають “шахеди” 35-міліметровими боєприпасами, нищать ворожі позиції з Panzerhaubitze 2000 із німецькими 155-міліметровими снарядами. Це далеко не повний список участі Rheinmetall у нищенні окупантів.

Лише за рік з початку вторгнення загальний обсяг замовлень компанії зріс на 12 млрд євро. Її акції подорожчали вп'ятеро. Оборонне замовлення продовжує зростати, адже війна в Україні триває, європейські запаси виснажені, а світова напруга посилюється. Готуючись задовольнити вибуховий попит на озброєння, німецький концерн планує до 2026 року в півтора разу збільшити продаж військової продукції до 11 млрд євро на рік.

Це прагнення супроводжується мільярдними інвестиціями. У 2022 році Rheinmetall за 1,2 млрд євро придбав свого конкурента — іспанську компанію Expal, яка є одним з найбільших європейських виробників боєприпасів. Концерн закладає заводи: будує об’єкт у Німеччині за 300 млн євро, який випускатиме по 200 тис артилерійських боєприпасів на рік, інвестує 180 млн євро в підприємство в Литві, 400 млн євро — у пороховий завод у Румунії.

Рішучість Rheinmetall підкріплена державними субсидіями на сотні мільйонів євро, які вона отримує від ЄС на розвиток виробничих ліній.

Чому саме Україна

Інвестиції Rheinmetall в Україну закономірні. Окрім дешевої, порівняно з країнами ЄС, робочої сили та багатої пострадянської виробничої бази, тут один з ключових ринків збуту озброєнь, на якому німецька компанія заробляє. За даними SIPRI, Україна є третьою країною у світі за обсягом імпорту озброєнь.

Щоб закріпитися на українському ринку, західним компаніям потрібно щонайменше відкрити центри для ремонту своєї техніки ближче до фронту, а щонайбільше — виробляти її всередині країни для місцевих замовників.

Саме таким шляхом пішов Rheinmetall. У своїй презентації для інвесторів керівництво прямо говорить, що прагне стати “варіантом №1 для української армії”. Співрозмовник ЕП, дотичний до міжнародних перемовин, наголошує, що в питанні відкриття заводів в Україні німецька компанія діє найбільш рішуче з-поміж інших західних виробників.

Rheinmetall планує постачати техніку та боєприпаси на замовлення України та її союзників, поповнювати виснажені запаси західних країн, а також виробляти та ремонтувати озброєння в Україні. Генеральний директор концерну Армін Паппенгер оцінює потенціал українського ринку 2-3 млрд дол на рік.

Найближчим часом вітчизняні підприємства працюватимуть лише на потреби ЗСУ, оскільки експорт де-факто заборонений. Збирання та ремонт техніки в країні розвиватиме виробничу екосистему, економитиме бюджетні кошти та дозволить Міноборони купувати більше озброєнь.

Якщо робота піде успішно, німецька техніка з українських заводів може отримати попит на світовому ринку, але для цього слід створити умови. Наприклад, у Литві, яка паралельно з Україною “святкує” прихід Rheinmetall у країну, влада ініціює спрощення правил купівлі землі та будівництва, пропонує швидке експортне ліцензування та податкові пільги.

Тож найбільший український виробник зброї швидко перетворився з державного підприємства на акціонерне товариство, з яким німцям вести справи набагато простіше. Тепер уже АТ “Українська оборонна промисловість” та Rheinmetall створюють спільні підприємства з часткою німців 51%, а УОП навчається корпоративних стандартів управління під наглядом неурядових організацій.

Якими будуть нові заводи

Перші німецькі снаряди зійдуть з конвеєра нескоро.

“Зараз іде робота над угодами щодо створення спільного підприємства і замовлення обладнання. Після цього будуть виробництво обладнання, будівництво заводу, інфраструктури і зрештою почнеться виробництво боєприпасів. Зазвичай реалізація таких проєктів триває три-чотири роки, але ми намагатимемося прискорити терміни”, — розповів ЕП заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості Сергій Боєв.

Коли підприємство запрацює, Міноборони отримає можливість контрактувати десятки тисяч снарядів усередині країни і менше імпортувати.

Підприємство для систем ППО поки на стадії планування. За словами директора концерну, воно запрацює через рік-два. Мова може йти про ремонт та виробництво 35-міліметрових зенітних систем Skyranger та Skynex, які вже використовують Сили оборони.

“Глибина локалізації залежить від українських спроможностей та готовності німців передавати критичні технології. Чим глибша локалізація, тим дешевшою буде техніка. Різниця у вартості між зібраними з імпортних компонентів та повністю виробленими в Україні машинами може становити до двох разів”, — зазначив Боєв.

У реалізації цих мрій є проблема — гроші. Німецька бронетехніка доволі коштовна. Якщо спиратися на угорський контракт, Lynx можуть коштувати до 9 млн євро за штуку. Сили оборони зараз потребують нових БМП, але замовлення партій з десятків цих машин можуть дорого обійтися вітчизняному бюджету.

У Мінстратегпромі ЕП розповіли, що в проблему фінансування контрактів впираються майже всі проєкти з іноземними виробниками. Коли компанія вирішує відкрити підприємство на новому ринку, то один з головних факторів, який вона оцінює, — наявність стабільних замовлень.

В Україні не вистачає коштів, щоб законтрактувати всю техніку, яку здатні виробляти вітчизняні підприємства. Та й передбачувані довгострокові трирічні замовлення українське Міноборони робить украй рідко, про що говорив сам директор Rheinmetall.

Поки тривають бойові дії, зберігається військова допомога союзників, а Україна залишається одним з ключових ринків озброєння, західні компанії мають усі підстави відкривати тут свої підприємства. Однак після війни ситуація зміниться. За цей час профільні відомства повинні зрозуміти, які умови потрібно створити для збереження цих заводів та їхньої роботи не тільки на український, а й на глобальний ринок.