“Репресії” й репресії (Табачник-2006)

Пригадую, ми з Галиною Каплюк записували це інтерв'ю в тодішньому приміщенні інтернет-видання “Главред”, практично навпроти нинішнього штабу Партії регіонів на Липській. Дмитрові Табачнику неважко тоді було самому зайти до редакції, яка хоче записати з ним інтерв'ю. Перебирати не доводилось.

Дмитра Володимировича я тоді вперше бачив отак зблизька. Помітно було, як важко йому стримувати своє зверхнє ставлення до двох інтерв'юерів. Нічого не можу сказати про Галю, але щодо мене ця його зверхність була цілком виправдана. Зараз я питав би його зовсім не так, і не про те. Втім, напевне, він би знову викрутився: я особисто ніколи ще не бачив людини, яка вела б розмову з таким артистичним цинізмом — чи з цинічним артистизмом, якщо хочете. Патріоти полюбляють порівнювати пана Табачника з Геббельсом, а от я з ними не згоден: куди там тому доктору...

Політик тоді говорив багато, хоча й нічого особливо сенсаційного. Розповідав, чому його брат Михайло (відомий тоді в першу чергу як київський забудовник) не хоче йти в політику, чому Леонід Кучма не підтримує Партію регіонів,а підтримує блок “Не так!” (пам'ятаєте такий?), досить тонко розігрівав ворожнечу між Тимошенко і Ющенком... У своєму фірмовому стилі вальяжно критикував “помаранчевих” за хуторянство, націоналізм і безкультур'я (жлобувато-нацистські тексти за підписом самого Табачника почнуть масово з'являтися в пресі лише за пару років). Одним словом, був у своєму амплуа.

Але сьогодні мені найактуальнішим здається ось цей пасаж того старого інтерв'ю:

“А как, кстати, ваши дела с уголовными делами, извините за каламбур?

Да у меня было девять уголовных дел. Причем очень интересных — например, увеличение зарплаты учителям посреди бюджетного года. Да, это нарушение Бюджетного кодекса. Но чтобы пришить 365-ю статью УК, там должна быть материальная заинтересованность и доказанное обогащение. Интересно, как я, увеличив зарплату с 17 до 40 гривень трем с половиной миллионов учителей, собирал с них откаты? И в какой валюте?

Сейчас все закрыто за отсутствием состава преступления”.

Дозволю собі нагадати, що тим же Тимошенко та Луценкові сьогодні інкримінують саме те, що в одній з дев'яти справ інкримінували, як бачимо, Дмитрові Табачнику. Тобто зловживання службовим становищем та порушення бюджетної дисципліни. І так само, як йому тоді, сьогодні в жодній зі справ проти Тимошенко та Луценка слідство не виявило жодних особистих корисливих мотивів.

Не будемо вдаватись у філософію. Зрештою, в тому ж інтерв'ю сам Табачник цитував знамените орвелівське “всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших”. Цитував у геополітичному контексті, але і для внутрішньополітичного це цілком годиться теж.

Але все ж таки сьогодні, більше п'яти років потому, так і тягне уявити: в якій країні ми жили б, якби Дмитра Табачника та інших тоді судили так само, як зараз судять вони?

Олександр МИХЕЛЬСОН