П'ять вад опалювального сезону

Днями в Україні закінчився опалювальний сезон, про що відзвітували більшість областей України. Керівники теплопостачальних підприємств, напевно, зітхнули з полегшенням — минулося!

Однак наївно було б сподіватися, що із закінченням опалювального сезону закінчаться або до осені відстрочаться і проблеми тепловиків.

Дива не станеться: умови господарювання залишаться такими ж, ціна на газ — не зменшиться, а зросте, борги за спожиті енергоносії на 1 січня 2011 року, а це 3,6 мільярда гривень, швидше за все, реструктурують, доля ж боргів за поточний опалювальний період і того, що “накапає” до осені, — невідома.

Опалювальний сезон 2010-2011 років нічим не відрізнявся від попередніх. Все, як завжди: “війни” газовиків з тепловиками, збиткові тарифи, які покривають видатки підприємств ТКЕ на 62%, неоковирні законодавчі акти, борги всіх перед усіма.

Споживачів — перед тепловиками, тепловиків — перед газовиками, держави — перед тепловиками за невідшкодування різниці у тарифах, суперечки і пошук крайніх. Утім, опалювальний сезон, що минув, став по-своєму особливим і знаковим.

Перше. Саме 2011 року досягнуто рекордної за час незалежності України заборгованості підприємств ТКЕ за спожиті енергоносії. На 15 квітня 2011 року підприємства комунальної теплоенергетики заборгували “Газу України” за паливо, спожите з початку опалювального періоду 2010-2011 років, 6,3 мільярда гривень.

Рівень розрахунків тепловиробників за газ становить 53%. Заборгованість столичного “Київенерго” — 1,8 мільярда гривень. Рівень оплати у 2010 році — 67%.

Друге. Влада з особливим ентузіазмом шмагала керівників ТКЕ та голів облдержадміністрацій. Звісно, за “газові” борги. Майже на кожному засіданні уряду лунали заклики сплатити борги, а окремим “щасливчикам” вручалася “чорна мітка” — попередження про ймовірне звільнення за таке господарювання.

Однак далі дисциплінарних заяв справа не йшла. Певно, здоровий глузд та логіка підказували: проблема не в неефективності керівників ТКЕ, а в тому, що останні опинилися у борговій ямі далеко не з власної волі, а через бездарну тарифну політику та абсолютну відсутність розуміння ситуації чиновниками.

Третє. В 2011 році протягом доби мерзли мешканці мільйонної Одеси. Двічі за сезон без опалення залишалися жителі столиці — об'єктам “Київенерго” знижували тиск газу. Така ж доля спіткала й мешканців Козятина на Вінниччині. У постійному страху лишитися без тепла перебували жителі Запоріжжя.

Ці факти — прецедент, бо розмінною монетою у “вибиванні боргів” теплокомуненерго стають українські міста.

Четверте. Закінчення опалювального сезону ознаменувався справжніми “каруселями”. У Львові та Кіровограді його завчасно припиняли, а потім відновлювали. Припиняли, звісно, не стільки через +8 за вікном, скільки заради економії, аби хоча б уповільнити борговий лічильник перед “Газом України”.

П'яте. Опалювальний сезон ускладнювався ще й тим, що вузол проблем у теплоенергетиці лише затягувався. Все більше аварій на тепломережах — аварійність зросла на 30% порівняно з попереднім сезоном.

Через бажання скоротити видатки підприємства переходить на чотириденний робочий тиждень. Все менше грошей на модернізацію та технологічне оновлення: у тариф закладено лише витрати на амортизацію, інвестиційна складова — нуль.

Законодавчі акти, які готувалися, приміром, законопроект №8284, вирішували проблеми газовиків, а от теплоенергетикам борги за спожиті енергоносії досі не погасили. Обіцянки влади відшкодувати різницю у тарифах були безкінечними.

Тепловики розчарувалися у Національній комісії регулювання ринку комунальних послуг задовго до її появи. І правда — про які економічно обґрунтовані тарифи може йтися, якщо країну опанувала ідея вселенської тарифної справедливості — запровадження єдиних тарифів?

Словом, опалювальний сезон скінчився — вітаємо опалювальний сезон 2011-2012! От лише сезон буде новим, а проблеми, з якими зіштовхнуться теплоенергетики, залишаться старими. В теплоенергетиці все, як у точній науці фізиці: ніщо нізвідки не береться і нікуди не дівається.

Утім, хотілося б заспокоїти населення — опалювальний сезон 2011-2012 років буде. Про населення, звісно ж, подбають — вибори-2012 не за горами. Питання лише у тому, хто подбає про підприємства ТКЕ та тисячі людей, які працюють у цій галузі. Невже знову порятунок тих, хто тоне, справа їхніх же рук?

P.S. Щиро потішила думка, що підприємства ТКЕ — кури, які несуть золоті яйця. Така смачна метафора — прояв типової спотвореної, некоректно-міфічної позиції теоретика, який ніколи не працював у галузі. Запевняю: фантастичні надприбутки місцевих керівників теплокомуненерго, як і теплопостачальних підприємств, — міф.

Певно, Всеукраїнській асоціації приватних інвесторів ЖКГ пора робити прес-тур на підприємства ТКЕ, аби показати реальні будні вітчизняних теплокомуненерго. Запрошуємо усіх охочих журналістів та експертів. Обов'язково інформуватимемо про час та місце зустрічі.

Сергій БУЛЬБАС, президент Всеукраїнської асоціації приватних інвесторів ЖКГ