Продай мені цей дрон. Як бюрократія гальмує розробку нової української зброї?

Українські інженери постійно вигадують інноваційну зброю, аби бути на крок попереду росіян. Наприклад, саме наші співвітчизники першими масово почали постачати армії FPV-дрони.

Але щоб техніка приносила користь, її потрібно продати державі. І на цьому етапі багато талановитих зброярів часто втрачають ентузіазм. Розробник змушений проходити складні бюрократичні процедури та доводити чиновникам, що саме його технологічного рішення потребує армія. Навіть якщо його дрони вже давно знищують ворога на фронті.

До 24 лютого 2022 року Міноборони мало репутацію найбільш “совкового” міністерства. Бюрократичні традиції радянської армії, відсутність глибоких реформ та корумпованість цього відомства гальмували інновації у всьому оборонному комплексі.

Однак з війною підходи Міноборони почали змінюватись. Процедури спрощуються, а виробникам стає простіше комунікувати з чиновниками. Як розповіли ЕП у відомстві, цьогоріч допущено в 6 разів більше українських розробок, ніж торік. Понад третина з них — безпілотні системи.

 

Цього року держава придбала української зброї на 1 млрд дол, а кількість компаній-виробників зросла з 50 до 200. У 2024 році на закупівлю вітчизняної техніки виділять вже 3 млрд дол. Різке зростання ринку може спричинити “бум” інноваційних технологій та притік талановитих конструкторів в оборонну галузь.

Але самих лише грошей для цього замало. Перед новим міністром оборони Рустемом Умеровим стоїть завдання системно змінити роботу із новими розробками, поставити інновації на конвеєр та розтопити лід між Міноборони та виробниками.

Як продати зброю державі?

У розробника військової техніки є два варіанти, як бути корисним армії. Перший — продавати свої розробки напряму військовим і волонтерам. З одного боку — нуль паперової тяганини, а з іншого — великих замовлень чекати не варто.

Другий варіант — пройти атестацію в Міноборони та отримати так званий “допуск до експлуатації”. Фактично це квиток на ринок озброєння. Щойно компанія долає всі бюрократичні процедури, її техніку зможуть купувати всі силові відомства.

Але пройти цю процедуру не так просто. Спочатку виробник заповнює заявку з характеристиками свого виробу. Далі Міноборони питає у командування військ, чи потрібна така техніка на фронті. Деякі компанії попередньо надають свою зброю військовим, щоб випробовувати її в реальному бою.

Коли Генштаб погоджується, виробника відправляють на випробування. Разом з ним на майданчик їде “свідок” — військовий представник. За результатами випробувань заповнюється низка документів. Їх вивчає комісія та приймає рішення: видати “допуск до експлуатації” або відправити на доопрацювання.

Лише коли пройдено всі етапи, Міноборони починає готувати наказ про “допуск”. Перше замовлення компанія отримає, якщо військові попросять міністерство поставити їм саме цю модель техніки. Тоді на підприємство приходить комісія та оцінює спроможність серійного виробництва. Якщо все нормально — укладається контракт.

Весь цей шлях виглядає як бюрократичне пекло, але за час війни його спростили. Наприклад, для випробувань дронів і систем РЕБ тепер не потрібна присутність військових представників. Зайві випробування техніки прибрали, а з виробниками налагодили додаткові канали комунікації.

Якщо компанія не має досвіду або готового прототипу, їй радять звернутись оборонного кластера Brave1. Проєкт супроводжує виробників протягом усього шляху: допомагає зі зворотним зв'язком від військових, покращенням технології, підготовкою пакета документів та проходженням комісії. 

Якщо розробка перспективна, але “сира”, виробник може отримати на грант. З весни цього року Brave1 видав 79 грантів на суму 1,4 млн дол.

Раніше допуск до експлуатації військової техніки міг тривати роками. Зараз же для переважної більшості розробок процес скоротили до місяців. 

“Мета — скоротити допуск усіх зрілих розробок до 45 днів. Такі кейси вже є”, — розповів ЕП координатор “Акселератора Міноборони” Сергій Лобойко. За його словами, команда “Акселератора” також розробляє системи автоматизації процесу, моніторингу медіа для реагування на публікації виробників та єдину базу знань з усією важливою інформацією. 

Цього року з-поміж усіх заявок Міноборони відхилило лише 25%. Повністю пройшли процедуру 30% розробок. Решта — залишаються на доопрацюванні виробників або чекають наказу. 

На думку опитаних ЕП виробників озброєнь, система “допуску до експлуатації” повинна працювати швидше. Але для початку потрібно вирішити низку наболілих проблем.

Розробка наосліп

Виробники точно не знають, яка саме зброя потрібна Міноборони. Відомство публічно не оголошує характеристики техніки, яку готове купувати. Ініціативу в цьому віддали оборонним компаніям, які мають самі зацікавити державу, витративши на це свій час та гроші.

Щоб орієнтуватись у потребах армії, деякі конструктори спілкуються із військовими. Однак і це не гарантує успіху, бо кількість грошей обмежена, а пріоритети у витратах знають лише Міноборони та Генеральний штаб.

В ідеалі мають бути відкриті конкурси на вирішення тієї чи іншої проблеми на фронті. Наприклад, знищення “шахедів”. Для техніки мають бути чітко прописані критерії. Тоді оборонна індустрія зосередиться на тому, що реально допоможе армії і що точно купуватиме держава.

Один зі співрозмовників ЕП з галузі розповів, що перед вторгненням росіян нові розробки з’являлись здебільшого завдяки програмам фінансування від Міноборони. Ці програми були неефективні — лише невелика частина державних інвестицій перетворювалась на реальний серійний продукт.

Останні півтора року відомство майже не виділяє кошти на нові розробки. Результат виявився неочікуваним — за дослідженням “Акселератора”, 80% оборонних компаній почали фінансувати розробки з власної кишені. Як наслідок, в індустрії зростає прошарок ефективних проектних менеджерів та інвесторів.

Державі залишається лише спрямувати їхній ентузіазм у продуктивне русло.

Можливо, Міноборони вже час почати практику співфінансування нових розробок разом із бізнесом. Держава повинна допомагати ресурсами та задавати вектор, а бізнес — відповідально та ефективно вирішувати поставлені задачі.

А поки в якості “милиці” проблему намагається вирішити Brave1, обіцяючи надати оцінку релевантності розробок протягом 5-7 днів після подачі заявки та допомагаючи покращити технічні характеристики до потрібного рівня.

Відносини між розробниками та Міноборони іноді настільки складні, що доходить до публічних скандалів. В інженерній групі “Арей” ЕП розповіли, що компанія довгий час займалась розробкою важкої БМП “Вавілон”, яку фінансувало Міноборони. Через бюрократію група між етапами розробки часто відправлялась у простій, поки на початку 2022 року фінансування остаточно не припинилось.

Всі спроби поновити контракт та продовжити розробку вже після початку великої війни були марними. Між компанією та Міноборони виникла купа майнових та фінансових питань, а головне — проєкт, на який вже витратили 50 млн грн, стоїть на паузі вже багато місяців.

Тісно на полігонах

Для випробування дронів виробникам потрібно їхати на полігон. Система “бронювання” полігонів не оптимізована. Бувають випадки, коли поряд із дроном інший розробник тестує систему РЕБ і таким чином збиває чужий дрон. Збитки та час конструкторам ніхто не компенсує.

“Ми звернулись до Міноборони, щоб забронювати полігон. Це мало бути випробування без РЕБу. У підсумку ми двічі виїжджали і обидва рази нам збивали дрон РЕБом”, — розповів ЕП керівник компанії “Українське Сонце” Юрій Макусев.

FPV-дрони недорогі, обидва випадки коштували конструкторам по 400 дол, однак втрата часу впливає на подальше бажання проходити державні процедури.

Подібні випадки трапляються й у великих компаній. Один з виробників дронів розповів ЕП, що йому збили розвідувальний безпілотник вартістю десятки тисяч доларів, тому що хтось на полігоні включив РЕБ у той момент, коли функцію протидії цим системам вимкнули на час випробувань. 

Україні вкрай потрібні далекобійні засоби ураження. Розробка дрону-камікадзе високої дальності — це десятки льотних випробувань. Полігони для виробників мають бути доступними і стабільними, інакше процес може розтягнутися на роки.

Хаос під час випробувань закономірний, оскільки одночасно з’явилось сотні компаній, які хочуть виробляти техніку. Навіть головком Валерій Залужний визнає, що Україна обмежена у полігонах, бо Росія постійно завдає ударів по навчальних центрах.

Але якщо Міноборони хоче наступного року зробити технологічний стрибок, то потрібно принаймні оптимізувати наявну інфраструктуру. Полігони повинні стати якісним сервісом, який держава може швидко надати виробникам.

Паперова тяганина

Бюрократичні процедури за останній рік суттєво скоротили, однак для дронів цього досі недостатньо. Технології на фронті розвиваються значно швидше, ніж триває атестація. “З того моменту, як ми починали проходити процедуру допуску до експлуатації, наш FPV-дрон змінився уже кілька разів”, — зазначив Макусев.

Коли закінчується розгляд заявки, комісія допускає розробку до експлуатації. Але на цьому справа не закінчується. Документи потрапляють в бюрократичний апарат Міноборони та Генштабу, де їх мають остаточно затвердити на рівні міністра. Саме цей етап є головним “паперовим” гальмом процедури допуску.

У 40% випадків підписання наказу триває більше двох місяців. В “Акселераторі” запевняють, що в Міноборони поділяють ідею ліквідації цього етапу процедури. 

Іноді виробники застрягають на етапі отримання згоди від Генерального штабу. Якщо цього погодження немає, то Міноборони не може продовжувати процедуру. 

Зрештою, деякі компанії не можуть з першої спроби правильно заповнити протоколи випробувань та інші документи для комісії, бо це вимагає часу та певних знань. Частково цю проблему допомагає вирішити Brave1 — програма надає консультації виробникам щодо заповнення документів на всьому шляху до отримання “допуску”.

***

2023-й став роком змін в оборонці. Влада офіційно взяла курс на розвиток українського виробництва озброєнь. Здатність державних відомств робити кроки назустріч виробникам стимулюватимуть позитивні виробничі результати вже в наступному році та можуть зменшити залежність ЗСУ від постачань з-за кордону.

З іншого боку, виробники теж можуть піти назустріч. Перш за все зрозуміти, що повного скасування процедур не буде ніколи, адже це питання безпеки та якості продукції. Тому на процеси допуску розробки завжди треба буде виділяти додатковий час, сили та кошти. 

Богдан МІРОШНИЧЕНКО