Праця під час кризи

Як не крути, всі ми — підлеглі, у кожного є свій начальник.

А ситуація на ринку праці стає дедалі складнішою

За що боролися американські робітники 1 травня 1886 року? За 8-годинний робочий день. Цей сміливий страйк закінчився кровопролитною сутичкою з поліцією. Зате тепер Міжнародний день трудящих відзначають у 66 державах світу. Сьогодні в Україні робочих місць мало, профспілки не в змозі захистити інтереси людей, а психоз наростає. Чи може історія повторитись?

Удар по менеджерах

“Дійсно, багато людей, які звертаються до нас з приводу працевлаштування, скаржаться на дії попередніх роботодавців, — підтверджує сумну тенденцію Тетяна Черната, директор служби персоналу відомої української компанії. Переважно це стосується урізання зар­плат і компенсацій або невиплат зарплат упродовж двох-трьох місяців. При цьому багато працедавців коментують ситуацію однією фразою: “Не влаштовують умови — ми нікого не затримуємо”.

Нова політика роботодавців особливо відчутно відображається на менеджерах з продажу. У багатьох компаніях значно скоротився обсяг продажу, а у деяких босів з’явилася звичка перекладати всю відповідальність за те, що відбувається, на своїх працівників. Наприклад, деяким менеджерам узагалі скасовують ставку, натомість примушують працювати лише за відсоток. Іншим — залишають ставку, але удвічі-втричі підвищують план продажу, за невиконання якого позбавляють бонусів і відсотків.

Якщо менеджер упродовж дня нічого не продав, більшість керівників фірм не поспішають оплачувати робочий день. У деяких компаніях вводять ліміти на компенсацію поточних витрат на бензин і мобільний зв’язок: якщо витрати менеджера перевищили ліміт, гроші вираховують із зарплати. Однак незрозуміло: як підвищити обсяг продажу без збільшення, скажімо, витрат на переговори? Тож поведінка деяких працедавців у період кризи не перестає дивувати.

“Будь-які проблеми потрібно вирішувати шляхом переговорів, — запевняє Тетяна Черната. — Якщо виникли якісь питання, повідомте керівника, що ви прийшли за порадою. Поцікавтеся, як би він вчинив, якби опинився на вашому місці. Спокійно й аргументовано поясніть ситуацію і її можливі нас­лідки. Можливо, вам вдасться знайти компроміс. Якщо хочете зберегти за собою робоче місце, намагайтеся вести діалог, уникаючи конфліктів.

Важливо розуміти, що сьогодні знайти нову роботу дуже складно. Якщо раніше роботодавці багато в чому поступалися, задовольняючи запити своїх підлеглих, то тепер вимоги начальства посилились. Водночас досвідчені й ініціативні працівники, які уміють швидко адаптуватися до нових умов, знайдуть роботу завжди. А роботодавцям слід пам’ятати, що криза закінчиться, і їм знадобиться все той же персонал”.

У відпустку за власний рахунок

Які тільки ситуації не підстерігають працелюбну людину! Трапляється, працівники організації приходять на свої робочі місця, а там уже сидять інші... Або підлеглий не погоджується з діями роботодавця, однак забрати свою трудову книжку не може: вона зберігається в сейфі, ключі — у начальника. Якщо ви не чули про такі випадки з життя, довго дивуватиметеся: “Так це ж рабовласницький лад!” На жаль, якщо директор приватної фірми керує сам, жодні закони для нього не писані. Самодури в історії людства існували завжди.

“Не потрібно соромитися: якщо на роботі утискають ваші права — звертайтеся до прокуратури, суду, не чекайте ласки від природи, — радить адвокат Сергій Захарін. — На жаль, у наших умовах топ-менеджери далеко не зав­жди поводяться адекватно. Якщо ж нічого не робити, не встигнете озирнутися — як у вас нічого не буде.

Скажімо, вам урізають зарплату на 10%. Уважно прочитайте колективну угоду чи трудовий договір: що написано в документах? Звісно, не на кожному підприємстві існують договори, і це ще один привід замислитись про тонкощі працевлаштування. Людина має сама вирішувати: згодна вона на запропоновані їй умови чи ні?”

Найпростіший приклад утиску прав: до кризи більшість українських зарплат була “прив’язана” до долара, а після кризи їх чомусь виплачують за “старим” курсом. Поширена практика: скорочують персонал, нових вакансій не відкривають, а “старі” співробітники працюють удвічі більше за ті ж самі зарплати.

Часто на свята роботодавці пропонують своїм працівникам піти в неоплачувані відпустки. Багато українців не знають про таке формулювання: “Простій з вини адміністрації”. У цьому випадку працедавець зобов’язаний виплатити працівнику дві третини його зарплати. А працівник у цей час вимушеної бездіяльності зобов’язаний перебувати на робочому місці. Як зазначають експерти, щоб зберегти хороші стосунки з начальством — підлеглим простіше піти у відпустку за власний рахунок.

Терпіть індивідуально

“Те, що відбувається на робочих місцях, по-різному сприймається роботодавцями і най­маними робітниками. Але варто пам’ятати: від кризи страждають усі, — підкреслює адвокат Сергій Власенко. — Звичайно, дії працедавців у кризовій ситуації не можуть бути такими ж, як у передкризові часи. Але визначити, наскільки начальник зловживає своїми правами — дуже складно. Не слід давати оцінок, треба говорити про законність чи незаконність дій. Усе реш­та — прерогатива робото-

давця”.

Наприклад, процедура звільнення працівника абсолютно чітко передбачена Кодексом законів про працю. І порушень кодексу було дуже багато в різні часи. Але під час кризи працівники насправді дедалі частіше зазнають утисків з боку роботодавців: їм пропонують написати заяви на неоплачувану відпустку, звільнитися за власним бажанням тощо. Ці дії однозначно некоректні.

““Мене примусили написати заяву,” — така позиція працівника неправильна, — пояснює Сергій Власенко. — Якщо у вас на роботі немає профспілки, яка захистила б ваші права, якщо не можете об’єднатися зі своїми колегами й відстоювати свої права колективно, значить — терпіть індивідуально. Не піддавайтесь на різні прийоми, не погоджуйтесь на звільнення — це єдина порада. Вас не можуть просто так — “сьогодні на завтра” — вигнати за двері підприємства. Для звільнення є прописані в законі процедури”.

Як радять експерти, не варто всі негаразди “валити” на роботодавця, слід об’єктивно оцінювати ситуацію. Проблеми є і у роботодавців, і у найманих працівників. Швидше за все, правда десь посередині. Звичайно, якщо раніше начальство часто-густо не зважало на недостатній рівень кваліфікації працівника, то під час кризи, звісно, роботу запропонують тому, хто відповідає критеріям посади.

Буде закон?

“Із жодною скаргою на роботодавців до мене не зверталися. Напевно, тому, що моє коло — це переважно представники малого й середнього бізнесу, а в цій сфері не було різких скорочень людей, — розповідає Олександра Кужель, голова Державного комітету України з питань регуляторної політики й підприємництва. — Проте наш комітет, уряд зробили попереджувальні кроки — підтримали проект закону, що дає працівнику позачергове право покриття судових рішень щодо невиплати заробітної плати. Такого раніше не було. Це правильне рішення, його підтримали профспілки”.

Лідери країни все ж таки турбуються про трудящих. Президент України направив до Конституційного Суду подання щодо відповідності Конституції положень пункту 13 статті 4 розділу 1 Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення”. Питання викликає стаття 23 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яку 25 грудня 2008 року було доповнено словами “за згодою сторін”. Аналіз цього закону засвідчив, що він зменшує обсяг прав громадян на працю, зокрема на відшкодування втрати роботи.

“Якщо звільнення працівника оформляють за згодою сторін, Фонд безробіття виплачуватиме йому гроші тільки через 90 днів після реєстрації на біржі праці, — пояснює Олександра Кужель. — Якщо ж працівників звільняють через скорочення, їм повинні виплачувати заробітну плату впродовж трьох місяців, попередивши про звільнення за два місяці. Моя порада: слід погоджуватися на звільнення тільки “через скорочення” — ніяких “за згодою сторін””.

Реальний конфлікт

А щоб читачі не тішилися з приводу захисту прав людини, наведу приклад працівниці однієї відомої фірми, яка зазнала тілесних ушкод­жень від охорони. Любов Дроздова прийшла на місце своєї колишньої роботи, аби отримати зарплату. Їй викручували руки й ноги, волочили вулицею, завдали каліцтв, про що свідчить акт судово-медичної експертизи. Її колега Світлана Косенко була свідком цього й також постраждала від побоїв.

“Керівництво фірми так і не побажало з нами зустрітися, хоча ми довго просиділи в приймальні, чекаючи на директора чи головного бухгалтера, — розповідає Любов Дроздова, у минулому — журналіст. — Досі з міліції немає жодної реакції, хоча трапилося все це ще 27 березня. До речі, від міліціонерів, у яких я просила допомоги, теж почула чимало образ.

Я працювала на фірмі за програмою “таємний покупець”: перевіряла торговельні підприємства, банківські установи на предмет сервісного обслуговування покупців. Усі співробітники, зайняті в цій програмі, працювали в режимі on-line. Проблема в тому, що з нами не укладали ні договорів, ні трудових угод. Хоча ми думали, що працюємо цілком законно.

Із листопада 2008 року фірма не виплачує людям зарплату, мотивуючи недотримання своїх обов’язків труднощами, пов’язаними з кризою. Цікаво, що “таємним покупцям” було категорично заборонено з’являтися в офісі фірми. А тільки в Києві нас — 2,5 тисячі осіб.

У пошуках справедливості я звернулася до Податкової міліції Києва, Міністерства внут­рішніх справ, Управління з боротьби з економічними злочинами ГУВС України в м. Києві, до Державного управління служби охорони в місті Києві (відділ ліцензій), РВВС Подільського району, до Генеральної Прокуратури, Прокуратури міста Києва, Управління кадрів ГУВС міста Києва. Але справа з місця не зрушила.

Працівники офісу відкрито говорять мені, що нікого не бояться, оскільки “все схоплено” і всі так роблять. Але хто такі “всі” — не відомо, і не зрозуміло, що і як “схоплено”. Звичайно, я розумію, що через побоювання втратити роботу співробітники, що працюють за трудовими книжками, казатимуть те, що їм накаже керівництво. Не здивуюсь, якщо конфлікт, що відбувся, у результаті зведуть до звичайної побутової сварки”.

Ксенія МЕЛЕШКО