Підкуп ЦВК, преси і депутатів: про що говорить “чорна бухгалтерія” Партії регіонів

Депутат Верховної Ради від “Блоку Петра Порошенка” Сергій Лещенко та головна редакторка видання “Українська правда” Севгіль Мусаєва-Боровик  опублікували частину документів з “чорної бухгалтерії” Партії регіонів, які він отримав від анонімного джерела.

Раніше, 27 травня, екс-начальник Головного управління “К” СБУ генерал Віктор Трепак передав більшу частину “чорної бухгалтерії” в Національне антикорупційне бюро. За його заявою порушено кримінальну справу за статтею 369 ККУ — “пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі”. Hromadske проаналізувало дані, що містяться в документах і коротко описує суть. 

Що головне у цих документах?

У документах, які має у своєму розпорядженні Лещенко, мова йде про 66 мільйонів доларів, виплачених із загального гаманця Партії регіонів упродовж шести місяців 2012 року, окрім періоду з початку жовтня по 23 листопада, коли тривала виборча кампанія до Верховної Ради. 

Більша частина цих коштів спрямовувалась на виплату винагород високопосадовцям Центрвиборчкому, на замовні публікації і ролики в регіональній та національній пресі (серед них — “Факты и комментарии”, $13 791) і на телеканалах “Інтер” і ICTV, а також на фінансування Комуністичної партії і партії “Наша Україна”. Серед інших витрат — передоплата за годинник — 67 тисяч доларів. 

За словами колишнього співробітника СБУ Трепака, загальні витрати Партії регіонів на політичну корупцію склали біля 2 мільярдів доларів. За його словами, в цьому ланцюжку були задіяні сотні суб’єктів, включно з десятками посадовців найвищого рівня. 

Кого ми бачимо серед отримувачів грошей?

Серед фігурантів “чорної бухгалтерії” можна побачити екс-міністра юстиції Олену Лукаш, екс-міністра іноземних справ Леоніда Кожару, чинного керівника ЦВК Михайла Охендовського, депутата від партії “Відродження” і члена комітету ВР з питань бюджету Євгена Геллера, політтехнолога Костянтина Бондаренка, Олексія Мустафіна і Володимира Грановського. 

Кілька цікавих “угод” з “чорної бухгалтерії”. Екс-депутат Олена Лукаш, будучи міністром юстиції, судячи з документів, отримала 83 тисячі доларів на “платежі відділам Центрвиборчкому”. Нинішній глава ЦВК Михайло Охендовський, перебуваючи в 2012 році на посаді члена ЦВК, отримав півтори тисячі доларів за “відрядження”. Депутат Євген Геллер, якого називають близьким до Рината Ахметова, отримав у той період 3,53 млн. доларів. 

Уваги заслуговують і випадки підкупу Ради. Так, наприклад, екс-депутат Андрій Давиденко отримав 160 тисяч доларів з формулюванням “депутати в коаліцію”, а екс-депутат від Партії Регіонів Віталій Калюжний отримав 1,2 мільйони на “голосування за бюджет”. 

Великі суми регіонали витрачали і на піар-підтримку. Потіттехнолог Володимир Грановський розписався за отримання 2 мільйонів доларів на рекламу на “Інтері”, а В.А. Бессараб — 1,45 млн. за рекламу на ICTV. Також ПР платила за підроблені соціологічні дослідження: донецький соціолог Євген Копатько отримав за це $ 222,500.

Цікаво й те, як ПР фінансувала мітинги. В документах є підписи за гроші, які виділялись на пікети на Подолі і в Шевченківському районах столиці через О.В. Феоктистова. 45 520 доларів витратили на мітинг за “мовний закон Колісниченка-Ківалова”, за який проголосували 4 липня 2012 року. 

Що таке “чорна бухгалтерія”?

Існує кілька різних визначень “чорної бухгалтерії”. Найширше з них полягає у тому, що це фінансово-економічні процеси, приховані від держави, в обхід оподаткуванню. До таких процесів належить виплата заробітної плати “в конвертах” і не врахована в офіційній бухгалтерії готівка. Робота з “чорною бухгалтерією” підпадає під дію кримінального кодексу. 

За словами Сергія Лещенка, “засоби для політичної корупції, витрати на підкуп чиновників і представників влади, в тому числі й членів ЦВК, і нелегальної розкрутки Партії регіонів в медіа брались із держбюджету України і нелегальних угод”. 

Як документи опинились у розпорядженні Лещенка і Трепака? Чи варто їм вірити?

Лещенко заявив, що отримав документи від анонімного джерела. Віктор Трепак також не називає джерела. 

Чи справді за прізвищами, вказаними в опублікованих документах, стоять ті люди, про яких говорить Лещенко? Навпроти кожного прізвища стоїть підпис людини, яка отримала грощі, їх можна порівняти з підписами у відкритих джерелах:

“Підпис депутата Калюжного, який очолював парламентський комітет міжнародних відносин за квотою ПР, співпадає з його підписом в інших джерелах — наприклад, у протоколі лічильної комісії ВР.

Також ідентичні підписи депутата Демидка в “амбарній книзі” і в цьому ж протоколі. Якщо звірити підписи колишнього депутата Ігоря Рибакова, якому приписують отримання 50 тисяч доларів “за голосування у ВР”, з його декларацією про доходи, можна також побачити однакові автографи”, — говорить Лещенко. 

Чим важлива публікація “чорної бухгалтерії”?

Опубліковані дані для багатьох не є новиною, однак дають уявлення про те, як і в яких масштабах чиновники, медіаменеджери і політтехнологи отримували “чорні” кошти від партії влади. Наприклад, можна зробити висновок про те, як купувались вибори у 2012 році, коли Михайло Охендовський був членом ЦВК, яку сьогодні очолює.

На думку Віктора Трепака, матеріали “чорної бухгалтерії” ПР дають можливість проаналізувати зв’язки представників нинішньої влади з попередниками, а також їхні стосунки безпосередньо в часи протестів на Майдані. На його переконання, представники нинішньої влади не розірвали стосунки зі своїми попередниками чрез “спільність бізнесу і політичні проеки, в яких вони разом брали участь, або, навіть, засновниками яких вони були”: 

“Привернення уваги суспільства до факту наявності таких матеріалів вважаю не лише виправданим, але й вкрай необхідним. Враховуючи нинішню політизацію правоохоронних органів, оприлюднення інформації про такі матеріали є чи не єдиною гарантією того, що вони будуть реалізовані у відповідності до закону. Інакше з ними можуть зробити що завгодно: застосувати вибірковий підхід до їхньої правової оцінки; банально продати тим, про кого у них йдеться; використати як компромат чи предмет політичного торгу. Тому розгляд цих матеріалів необхідно поставити на суспільний контроль”, — вважає Трепак.

Деякі фігуранти опублікованих документів, які погодилися прокоментувати публікацію, відхрестилися від отримання коштів від Партії регіонів. Так, депутат Євген Геллер заявив, що не читав оприлюднені документи, але “вони є фальсифікованими”, передають “Українські новини”, а голова ЦВК Михайло Охендовський заявив, що ніколи під час роботи в ЦВК не брав хабарів, повідомляє “Інтерфакс-Україна”. 

Заперечив отримання 2-х мільйонів з “чорної каси” ПР і політтехнолог Володимир Грановський. Про це він заявив у коментарі програмі “Схеми”.

Олексій Мустафін прокоментував для Громадскього свою участь в оприлюднених документах: “Моє ім'я в цій публікації не могло бути новиною, оскільки я у 2012 публічно заявив, що уклав угоду з ПР — надавав медіа-консультації. Тоді я взяв офіційно відпустку на роботі і не виконував обов'язки журналіста”.

Катерина СЕРГАЦКОВА