Пасьянс червової дами

І вважається одним із найбільш вірогідних претендентів на пост президента країни. Тим не менш, поки що соціологія свідчить, що перемогти Віктора Януковича їй буде дуже важко.

В усіх без винятку передвиборних рейтингах симпатій українців Юлія Володимирівна Тимошенко посідає друге місце. І вважається одним із найбільш вірогідних претендентів на пост президента країни. Але для цього їй потрібно щонайменше здолати велику перепону у вигляді Віктора Януковича.

Фактично, Юлія Володимирівна створила піар-диво. Створювала вона його досить довго та старанно. Від остаточного знищення Віктора Ющенка як головного конкурента у симпатіях “помаранчевого” електорату до нинішньої унікальної ситуації, коли рейтинг прем’єра зростає в умовах жорсткої кризи, пройшло кілька років наполегливої праці. Наразі з усіх можливих кандидатів в її руках — найбільше влади. БЮТ має також дуже великі фінансові ресурси. Її реклама є доволі якісною та вельми масштабною. Її підтримує низка популярних у країні людей, зокрема діячів мистецтва. Але за іронією долі цього може виявитися недостатньо для досягнення кінцевої мети — крісла голови української держави. Наразі жодний із опублікованих рейтингів соціологічних агенцій не прогнозує їй перше місце на майбутніх президентських виборах — ані в першому, ані в другому турі.

Мушкетери Її Величності

Що ближче вибори, то більш ясною є ситуація з рейтингами: наразі наш прем’єр може твердо розраховувати на друге місце. На жаль для неї, це стосується обох турів. Так стверджує експерт Інституту соціології НАН Олександр Вишняк. Згідно з його даними, якщо дивитися на справжній рівень підтримки Тимошенко серед тих, хто готовий прийти на вибори (зауважимо, деякі агенції подають статистику опитаних загалом, не враховуючи те, що багато хто не доходить до дільниць), — у неї все відносно непогано. Її рейтинг за наявними даними Інституту соціології — близько 18—20%. При цьому лишень кілька місяців тому він становив 14—15%. Уже можна стверджувати, що Юлія Володимирівна вирішила свою проблему №1. Звали цю проблему Арсенієм Петровичем, точніше “виходом Арсенія Яценюка у другий тур”. Зараз вірогідність подібної оказії є напрочуд низькою — розрив між ними становить близько 5%. Чи є це заслугою Тимошенко, чи то радше самого Яценюка — сказати важко, обоє доклали певних зусиль. Але експерт зауважує: якщо рейтинг екс-спікера просто закляк, то у прем’єра він швидко зріс. І це не межа — якщо зважити на звичку Юлії Тимошенко робити ривок на фініші.

Інша справа — Віктор Янукович. Тут у Юлії Володимирівни справді є проблеми, бо кількість людей, які готові підтримати її у другому турі, є значно нижчою — приблизно 28% проти 37%. При цьому електорат лідера регіоналів є доволі стабільним. Хоча, зазначає пан Вишняк, цей відрив теоретично можна подолати — якщо команда БЮТ повторить диво, яке вона робила на парламентських виборах 2007 року, а регіонали не зможуть цьому протидіяти.

За даними Інституту соціології, порівняно з минулими роками портрет виборця Тимошенко зазнав певних змін. Певним чином це пов’язано із підкресленим ігноруванням нею “націоналістичних питань”, питання стосунків з Росією, зокрема — нерішучої реакції на гостре звернення президента РФ Дмітрія Медвєдєва до української влади. Це також є елементом політичної стратегії — адже наразі Тимошенко важливо заручитися підтримкою виборців Півдня та Сходу. Зрештою, її популярність у західних регіонах дещо впала — на користь популярності Яценюка та Ющенка. Але поки що і на Південному Сході підтримка прем’єра залишає бажати кращого: завадила і сильна підтримка місцевим населенням регіоналів, і жваве зростання рейтингу Яценюка. Тепер більшість “вірних тимошенківців” проживає в Центральній Україні.

Зваблення оптимістів

До рекламної кампанії Юлія Володимирівна підійшла з розмахом. Навіть дивним для політика, чия політична сила активно сприяла скороченню офіційної передвиборної кампанії. Наразі задіяно увесь комплекс реклами — зовнішню, телевізійну. А також концертне турне на підтримку, організоване Всеукраїнським благодійним таврійським фондом, головою якого є БЮТівець Микола Баграєв. Твердження артистів, що, мовляв, участь вони в ньому беруть на добровільних та безкоштовних засадах, мало в кого викликають довіру. Але поки не доведено зворотного — вважатимемо, що їхня політична свідомість просто пробудилася під впливом славетної харизми Юлії Володимирівни.

“Будь-яка реклама ефективна лише тоді, коли вона системна, — стверджує директор Асоціації підприємств зовнішньої реклами Артем Біденко. — У Тимошенко з цим усе гаразд, задіяний цілий спектр медіа. Але не вис¬тачає одного компонента — прямої агітації. Незабаром їй доведеться формувати цілу армію агітаторів. І якщо вона з цим не впорається, на неї чекатимуть проблеми”.
До речі, той факт, що офіційно передвиборна кампанія розпочнеться лише після 20 жовтня, не впливає на юридичну можливість розміщення реклами, пояснює експерт. Просто до цього періоду діють звичайні норми Закону “Про рекламу” — не підключаються тервиборчкоми, не надається окремий ефірний час тощо. Тому реклама йде на загальних засадах комерційної чи соціальної. Те, що представники штабів деяких партій усіма правдами та неправдами намагаються переконати, що реклама їхніх кандидатів не є передвиборною політичною, на думку Біденка, може пояснюватися двома версіями. Чи то вони самі законів не знають і зайвий раз перестраховуються, чи то бояться проблем із податковою.

18 вересня БЮТ скликав закриту фракційну нараду. На ній Юлія Володимирівна окреслила депутатам стратегію підготовки до виборчої кампанії. Чи то пак першого, неофіційного її етапу. Народні обранці були відіслані до округів, до яких вони традиційно приписані. Злі язики навіть подейкують, що було організовано спецкомісію, яка слідкуватиме за їхньою там роботою. Але ця інформація наразі не має підтвердження.

“Ну, як мені здалося, нічого принципово нового Юлія Володимирівна на тій нараді не розповіла, — поділився із “Главредом” депутат Віталій Корж. — Просто окреслила стратегію, зробила докладний аналіз здобутків та розповіла про порядок презентації бюджету. До речі, чи то не вперше в нашій історії, поданого до Ради вчасно — до 15 вересня. Депутатам справді було сказано, що треба їхати в регіони, до людей — я от поїхав до Чернігова. І треба говорити їм, що криза — то не голов¬не. Головне — оптимізм, пошук приводів до оптимізму, який дасть нам змогу все подолати разом. Ми шукатимемо в регіонах авторитетних людей, патріотів, свідомих громадян, готових працювати разом із нами. І залучатимемо їх до роботи — а посади, раптом що, знай¬дуться, зараз дефіцит кадрів, а не посад. Ну і треба розповісти людям, що у нас на 2010 рік просто чудовий бюджет, надзвичайно професійний, в якому нікого не образили, нічиї права не урізали, де всі верстви населення є захищеними”.

Слід очікувати, що це й буде стрижнем піар-кампанії Юлії Тимошенко. Заклики до згуртування та оптимістичні гасла вже лунають у більшості її рекламних матеріалів. Фактично Юлія Володимирівна позиціонує себе як нову надію, як символ оптимізму для всіх громадян.

Примус до любові

“На цей час Тимошенко нарощує свій вплив”, — підтвердив “Главреду” соціолог Костянтин Малєєв, голова дослідницького центру “Імідж-контроль”. На його думку, сприяє цьому і передвиборна реклама — доволі агресивна. При цьому невідомо, наскільки на неї витрачається власне Тимошенко, і чи не задіяні в ній бюджетні кошти — оскільки були заяви, що як мінімум розтяжки “Вона” мають соціальний характер. Себто наразі Тимошенко ефективно працює з виборцем. Але попереду у неї є велика проблема. Вона полягає в особ¬ливості українського голосування: агресивна реклама може дуже допомогти в першому турі та стати на заваді у другому. Бо певну частину виборців вона просто лякає. “Річ у тім, що у нас традиційно у першому турі голосують за того, кого більше люблять, а у другому — за того, кого менше бояться, — пояснює експерт. — Обирають менше зло. Наприклад, Ющенко та Янукович — той самий випадок. Ситуація ризикує повторитися і цього разу — і тоді виявиться, що Тимошенко била голи у свої ворота. Перший тур прем’єр, безумовно, проходить. Проблема може виникнути у другому”.

У цих умовах ефективний варіант дій для Тимошенко — це розгорнути кампанію до такої межі, щоб уже люди на місцях, які мають певний контроль над окремими дільницями, переконалися б, що краще бути на її боці. Таке можливо за відносної млявості її головного опонента — Януковича. Якщо ж Тимо¬шенко не вдасться перехопити ініціативу — її “адмінресурс центру” та “адмінресурс на місцях” Вік¬тора Федоровича взаємознищать один одного. Що, зрештою, не піде на користь діючому прем’єру.

Таким чином, наразі Тимошенко переграє Яценюка у битві за вихід до другого етапу виборів. Зокрема, за рахунок набагато більш ефективної піар-кампанії, вміння говорити з виборцями. Але усе все одно вирішиться у другому турі. І хоча регіонали припустилися помилки, погодившись відкласти початок офіційної кампанії, їхні позиції виглядають достатньо переконливими.

Послаблює позиції Юлії Володимирівни й те, що певні рекламні слогани занадто жорстко розходяться з реальністю. Саме через політику уряду ціни на сільгосппродукцію впали, вдаривши по виробниках. І тут із розтяжки міфічна “ВОНА” бере на себе відповідальність за великий врожай, посилаючись на “Антикризову політику уряду”. Хоча вплив уряду на збір врожаю мало хто оцінює як позитивний. А минула посівна взагалі відбувалася ще тоді, коли прем’єр стверджувала, що жодна криза України не торкнеться. Усе це в купі відбирає у прем’єра такі дорогоцінні зараз голоси.
Але наразі справа за “ударом у відповідь” — за контратакою команди Віктора Януковича.

Віктор ТРЕГУБОВ