Партія середнього класу “Українські інтереси”: триєдина задача

Дискусія про існування в Україні великої кількості політичних партій та про зневіру людей в будь-які партійні проекти і безглуздість такої ідеї — вже кілька разів підіймалася на сторінках УП.

Дозволю собі висловитись протилежно до висновків “авторитетів” і публічно висказатись на користь створення нової партії. Як окремий напрямок — спробую довести нешкідливість для суспільства створення і діяльності партії середнього класу, яку ініціативна група назвала “Українські інтереси”.

Тема набула загострення після так званого “Майдану -2”, який підприємці не виграли, але і не програли. Чому не виграли? Чому не програли? Що не так зроблено було в принципі?

Будучи одним із активних учасників всієї акції спротиву від початку до кінця, спостерігав, як кілька ініціативних груп в керівництві безпардонно воюють між собою за право виступати “від імені” всіх підприємців, день за днем здаючи крихти самостійності спротиву випадковим (а часто і підісланими владою і опозицією) “штатним” командними пунктам.

На сцену, як і в 2004-му, полізли професійні “революціонери”, які набралися досвіду перетворення протестного настрою тисяч людей в власний конкретний зиск. Колись він був у вигляді валянок і курток, медикаментів і помаранчів. В 2010-му році він був використаний для власного піару молодих, іноді здібних політиків.

Найбільш адекватно до ситуації себе вела Асамблея малого і середнього бізнесу, яка реально являла собою частину підприємницьких структур, діючих в Україні.

Асамблея була найбільш корисною з точки зору впливу на маси і вироблення потрібної всім інформації для дії. Однак на цьому позитив і закінчився. А далі — негативи: багато керівників сприймалося низовим Майданом як відсутність відповідального керівництва.

Аполітичність сприймалась як користування протестом всіма партіями в будь-якій позі. Та ще й за кошти самих людей.

Практично не організованою залишилося висвітлення причин протесту в засобах масової інформації, результатом якої скористалися піарники уряду. Слабим була організація збору коштів, не утворено легітимної Ради Майдану з уповноважених представників від міст та областей.

Отже, “неперемога” була забезпечена саме керівництвом громадських організацій підприємців та відсутністю консолідованої, об’єднуючої сили партійної організації. Партії з новою, привабливою для більшості громадян України ідеєю, бо істеричне волання “В-е-т-о-о-о !!!” аж ніяк замінити цю ідею не могло.

Виходячи з вищесказаного, я твердо переконаний: підприємництву і інтелігенції потрібна своя (справді СВОЯ, а не підкладена зозуленькою) партія.

Партія, яка проголосить своїм завдання СТВОРЕННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ в Україні.

Чому створення, скажете? А тому, що те, що є в нашій країні сьогодні — це тільки початки зародження середнього класу. І за мірками Європи або Америки може бути віднесено до групи “біднота”.

Отже, які задачі могла б взятися виконувати ПСК “Укрінтереси”? Як на мене, то маємо триєдину задачу для неї.

По-перше, обмеження диктатури держави в її спробах заволодіти всіма сторонами життя людей та регламентувати все і вся через владу олігархії (Партія регіонів , Народна партія, Фронт змін, “Сильна Україна”).

По-друге, законодавче обмеження та знищення олігархії як такої (наголошуємо на законодавчому знищенні олігархії як системи, а не олігархів).

По-третє, підняття рівня життя народу до середнього класу шляхом стимулювання освіти, кваліфікації, започаткування будь-якої корисної для суспільства праці, підприємництва та наукової діяльності. Бути бідним має бути так само непрестижно, як брудним і неголеним.

Створення середнього класу в Україні для виконання вищеназваних завдань чи не є рішенням багатьох соціальних і економічних негараздів, панове ???

Хто сьогодні ставить за мету взагалі піднесення суспільного матеріального і духовного життя до нових вершин? Олігархи? Через яку партію? Який їм від того зиск?

Бажання передати Україну в найм іноземним компаніям через так звані “інвестиції” — це і є “українська мрія”?

Працювати худобою на весь світ у себе на землі — це є мрією наших дідів і батьків для нас і онуків?

Яка партія говорить про інші шляхи виходу з кризи крім продажу землі, надр і власності? Покажіть мені її назву!?!?

Тому вважаю, що створення ще однієї партії, яка може пропагувати власні ідеї, є серйозною передумовою для роботи з суспільством. Для пропаганди самостійного порятунку українським народом себе самого серед круків в країні і поза її межами, які злетілися в очікуванні української смерті.

Створення такої партії ніяк не відіб’ється на владі сьогодні, і ще не завтра вона зможе увійти до парламенту. Тому звинувачувати у кар’єризмі організаторів Партії середнього класу — все одно, що звинувачувати немовля у ґвалтуванні бабусі. До влади ще — іти та іти.

І партія ця не заважатиме створювати будь-які “денаціоналізовані” або “деідеологізовані” рухи. Працюйте собі на здоров’я: можливо, ваш шлях і справді скоріше змінить ситуацію на краще.

Буду тільки радий, бо успіх буде спільним для всіх українців.

Однак думати по-іншому — потрібно вже сьогодні. Без цього ми задихаємося в смороді тих партій, які сидять у політичному українському “блювонді”.

Вибачте, хотів сказати “бомонді”…

Петро КАМІНЬ