Опозиція здала Київ!

Після ухвалення узгодженого з владою закону про вибори народних депутатів, є всі підстави підозрювати українську опозицію в “конструктивному діалозі” з владою і щодо інших питань.

Наприклад, вибори київського міського голови.

Хотілось би нагадати киянам, що на тлі усіх пристрастей навколо виборів до ВР, наступної осені вони обиратимуть ще й київську міськраду і міського голову.

І одразу з цього приводу запитання до Яценюка: ви завзято кличите киян 3 грудня на Софіївську площу “Проти Януковича”. Блага справа, питань нема. Але чи це чесно?

От мешканцям столиці цікаво, а чи є у Яценюка кандидатура на посаду мера? Людина, яка б могла гідно опонувати Попову? Чи як Арсеній Петрович збирається бути “проти Януковича” на рівні міста Києва і його мешканців?

Член ГАКу, Ігор Баленко, керівник київської міської організації “Фронту змін”, ніколи не тяжів до публічної політики, тож важко уявити його в ролі справжнього кандидата в мери.

При цьому, будь-якій думаючій людині очевидно, що вигравати на мажоритарних округах на виборах міськради без потужного кандидата в мери буде дуже складно, практично неможливо.

А сам кандидат в мери повинен бути достатньо відомою та популярною людиною, щоб “плюсувати” рейтинги і своєї політичної сили, і її мажоритарників, і свій особистий.

Та сьогодні, видається, у “фронтовиків” немає амбіцій щодо мерського крісла. Наявність кандидата досі не озвучена, не кажучи вже про його ім’я. Думаєте, ще рано? Навряд чи, зважаючи на сьогоднішню політичну ситуацію.

Безперечно одне — Київ потрібен Регіонам.

Можливо, Олександр Попов цілком влаштовує Арсенія Петровича, або є якісь домовленості з людьми, котрі патронують голову КМДА.

Можливо відбувся вигідний обмін — неучасть в київських міських перегонах на щось більш важливе в межах держави. Наприклад, кілька округів для обрання в ВР…

Реалізувати такий обмін можна, наприклад, висунувши, завідомо слабкого кандидата, котрий і не буде вести кампанію. І зробити це в останній момент перед виборами.

Чи підтримати когось зі слабких кандидатів по КОДу, чим і там щось вторгувати.

БЮТ в Києві — це взагалі унікальна політична сила. Маючи одну з найбільших фракції в київській міській раді останніх двох скликань, їм вдалося не мати в столиці жодної яскравої постаті, жодного харизматичного і популярного політика.

Слід віддати належне тільки Олександру Бригинцю, котрий системно відстоює культурну спадщину столиці та бере активну участь у вирішенні багатьох соціальних питань міста. А от щодо кандидата в мери, то тут ситуація не краща, аніж у ФЗ. Є сподівання, що Турчинова БЮТ більше висувати не буде…

Залишається Кличко. Здавалось б, третій раз — сам Бог велів. Але і тут не все так просто. Політик-боксер затьмарений рейтингом своєї партії на всеукраїнському рівні. До цього “злі язики” шепочуть лідеру про вкрай обмежені функції мера. Мовляв, де зараз Черновецький і на що він впливає, а він же досі чинний міський голова!

А Попов керувати КМДА, читай містом, залишиться. От і буде в Києві, “мер для краси” — іноземних гостей зустрічати, про поєдинки свої розповідати. А голова держадміністрації буде правити і раз на тиждень прийматиме мера послухати про проблеми міста.

Слід визнати, шепочуть не безпідставно. А отже є ризик, що навіть в разі перемоги в столиці, Кличко не зможе залишити без лідера фракцію в Верховній Раді, тож доведеться обирати не на користь столиці.

Висновок напрошується очевидний. Скільки б не теревенили про низький рейтинг Попова і про те, що його шанси на “легалізацію”, а саме для цього йому потрібна посада мера, примарні, хтось дуже вдало розкладає столичний пасьянс.

Автору щиро хотілось би помилятись у своїх припущеннях, але картинка виглядає саме так.

Остап СМУК