ОРДІЛО. Випробування 2016-м

Головним бажанням, яке в Донецьку та Луганську загадуватимуть за новорічним столом, напевно, буде довгоочікуване перемир’я. У 2015-му бойові дії, всупереч очікуванням, не припинилися, незважаючи на мінські домовленості. Затишшя на фронтах час від часу змінюється позиційними боями. Сторони і далі зазнають втрат і методично обстрілюють позиції суперників, а мешканці прифронтових міст давно вже звикли засинати під віддалений гуркіт канонади.

Вкотре сторони в Мінську домовилися про безумовне припинення вогню з 23 грудня. Але чи діятиме нова домовленість і як довго вона проживе, передбачити неможливо. Очевидно, що повномасштабних бойових дій чекати не варто, але виснажливі епізодичні обстріли можуть затягнутися на багато місяців і навіть на весь рік.

Утім, навіть якщо справжній мир усе-таки встановиться, говорити про відновлення повноцінного довоєнного укладу життя на підконтрольній бойовикам території Донбасу поки що не варто. Економічна ситуація в ОРДіЛО погіршується, а перспективи невизнаних республік вельми туманні. Поки що підприємства в сірій зоні не витратили запасу міцності й працюють. Їхні власники розраховують на те, що незабаром у Донецьку та Луганську все ж відновиться якась правова визначеність, що дасть змогу вийти на довоєнні показники та покрити збитки від війни. Тому низка підприємств, попри перебої з поставками сировини й труднощі зі збутом, і далі видають урізані зарплати працівникам і зберігають колективи. Проте не зрозуміло, як довго це може ще тривати.

Якщо ситуація так і лишиться в підвішеному стані, незабаром можна очікувати консервації або цілковитої ліквідації деяких стратегічних виробництв, які раніше були містоутворюючими. Вже сьогодні масові скорочення анонсовані на Харцизькому трубному заводі та в холдингу “Донецьксталь”. На Донецькому металургійному заводі, який входить до складу холдингу, вже підписані відповідні накази, які передбачають переведення працівників на одноденний робочий тиждень із 21 грудня цього року й 5 лютого наступного.

Кількість працівників на підприємстві, що належить олігархові Віктору Нусенкісу, — 5881 особа. З них 302 вже відправлені в тривалі безоплатні відпустки. Більшість працівників Донецьксталі із серпня минулого року переведено на 2/3 ставки.

Тепер згідно з програмою, розробленою керівництвом і названою “планом під заходи щодо зменшення чисельності”, скороченню підлягають 1725 осіб включно з відправленими у неоплачувані відпустки. Планується залишити персонал загальною чисельністю 3604 людини. З них 2991 особа буде задіяна на виробництві чавуну, 104 — в охороні, 99 — інваліди-надомники, 410 — непромисловий персонал.

Про подальшу долю двох коксохімічних заводів Донецьксталі в Макіївці поки що нічого не відомо, але, швидше за все, на них також чекає скорочення виробництва, оскільки попит на продукцію стрімко знижується.

Сяк-так у маріонеткових республіках працюють тільки шахти та окремі підприємства, які примудряються різними обхідними шляхами вивозити продукцію до Росії. Але й на них зарплату дають із великими затримками. Навряд чи ситуація покращиться наступного року. Якщо невизначений статус територій збережеться, то підтримувати нормальну життєдіяльність підприємств буде дедалі важче. Промисловість Донбасу й до війни мала вкрай низькі показники рентабельності. Багато підприємств банкрутували або ледве зводили кінці з кінцями, запроваджували скорочені робочі тижні та неповні робочі дні. Нинішня криза хіба що покладе край їхнім багаторічним мукам.

Промисловість Донбасу могла врятувати від повільної деградації тільки модернізація. Але після всього, що сталося, вірити в неї може тільки великий оптиміст. Жоден інвестор, зокрема й відчайдушний російський патріот, не стане вкладати гроші в сіру зону, де події розвиваються абсолютно непередбачувано.

Так, у 2013 році Метінвест Ріната Ахметова збирався вкласти в Єнакіївський металургійний завод більше ніж €300 млн і побудувати нову аглофабрику. Виробництво збиралися запустити в 2016-му. Але війна змінила плани, і від будівництва об’єкта відмовилися. Замість нового виробництва Єнакієве отримало у 2016-му безробіття, бідність і невизначеність.

У Донецьку та Луганську ніхто вже не приховує, що захоплені бойовиками міста виживають лише завдяки російським грошам і фактично стали черговим тягарем на шиї російських платників податків. З огляду на важке економічне становище окупованих територій нинішній порядок, напевно, збережеться і 2016 року. Такий стан справ ставить Донецьк і Луганськ у цілковиту залежність від РФ, яка також переживає серйозні проблеми. Через кризу й санкції в Москви ось-ось вичерпаються гроші, і тоді нахлібники на кшталт Донбасу та Абхазії, вочевидь, у першу чергу будуть позбавлені підтримки. Якщо це станеться, на окуповані території може чекати гуманітарна катастрофа, привид якої вже нависав над захопленими районами восени 2014-го. Обвал цін на нафту та зубожіння російської казни роблять таку перспективу досить реальною.

Вижити за власні кошти підконтрольні бойовикам міста сьогодні просто не зможуть. Алчевська газета “Неделя” пише, що рівень оплати комунальних послуг у місті — лише близько 18% й він далі падає. Зубожіння мешканців ставить Алчевськ на межу комунального колапсу. Перебої зі світлом і водою — реальні перспективи для міст “ЛНР” та “ДНР” у разі, якщо Росія не зможе їх фінансувати.

На тлі економічних проблем і політичної невизначеності тривають розбірки в середовищі бойовиків. Вбивство польового командира Павла Дрьомова та арешт козачого отамана Бондаря в Луганській області, розстріл “прокурора” Єнакієвого Арутюна Данеляна стали завершальними акордами кривавого 2015 року, який забрав життя багатьох впливових та авторитетних польових командирів сепаратистів, загиблих у міжусобній сутичці за владу. Але навряд чи на цьому зупиниться маховик насильства. У 2016-му ми, напевно, будемо свідками нових убивств. Подейкують, що незабаром куратори можуть узятися за Моторолу та Гіві, які занадто перекірливі й незалежні, тож можуть становити потенційну загрозу для Олександра Захарченка.

Залишатиметься напруженою й загальна кримінальна обстановка на окупованих територіях. Безробіття та бідність у поєднанні з легкодоступністю зброї створюють прекрасний клімат для бандитизму й розбою. Сьогодні кримінальна статистика в захоплених бойовиками містах невідома, проте навіть за тією інформацією, яка доходить до нас, зрозуміло, що ситуація дуже важка. Тяжкі злочини люди в камуфляжній формі скоюють у різних куточках ОРДіЛО щодня. Але ми, як правило, дізнаємося тільки про ті з них, які активно
обговорюються в соціальних мережах.

Численні випадки крадіжок металу та мародерства в порожніх квартирах і будинках узагалі не піддаються жодному обліку.

2016 рік за всіма ознаками буде для Донецька та Луганська ще важчим, ніж попередній. Негативні тенденції посиляться, тож, щоб зберегти свій вплив та свої володіння, ватажкам бойовиків доведеться будувати в себе справжній тоталітаризм північнокорейського зразка, окремі ознаки якого вже проглядаються на Донбасі сьогодні.

Денис КАЗАНСЬКИЙ