Найбільша кількість нових стартапів сьогодні в галузі military-tech — заступник глави Мінцифри

- Річниця повномасштабної війни. З чим ви підійшли до цієї дати?

— Річниця для нас, по-перше, асоціюється зі стійкістю, проявленою Україною. Я особисто займаюсь питаннями розвитку IT-індустрії. Попри складні обставини, галузь продовжує працювати. І, насправді, залишилась єдиною експортною галуззю України, яка повноцінно працювала під час повномасштабної війни. Навіть зросла майже на 6%, та принесла до держбюджету $7,4 млрд. На мій погляд, це велике досягнення.

Нам вдалось об’єднати навколо себе технологічний світ. Ми дуже зміцнили за цей рік контакти з гігантами індустрії, у тому числі, і з тими, з ким це не вдавалося до повномасштабної війни, наприклад, з PayPal. Вони відкрили сервіс в Україні, закривши офіс у росії. Закрив російський офіс Spotify і також відкрився у нас. Багато інших компаній, зокрема, Netflix пішов з росії, так само як і учасники топ-сервісів Microsoft, Apple, Google. Ми звернулись до близько 600 компаній у цілому (з закликом вийти з ринку держави-агресора — ІФ).

Приблизно через півроку після початку повномасштабної війни ми відчули серйозну допомогу від потужних світових IT-компаній Україні. Це сотні мільйонів доларів, які йшли на фінансування окремих продуктів, проєктів, навчальних проєктів. Google інвестував в українські стартапи.

За цей рік у нас сформувалась IT-армія, “Армія дронів”, з’явились нові послуги, пов’язані з війною, як, наприклад, оцінка пошкодженого майна, реєстрація тимчасово переміщених осіб, зміна статусу (в “Дія”). Головний підсумок, що ми не зупинили цифрову трансформацію України. Повномасштабна війна її не спинила.

- Щодо експорту. IT-галузь показала значне зростання тільки на фоні падіння інших?

— Я не можу з цим погодитись. Адже зростання відбулось не тільки у відносному вимірі, але й абсолютному: галузь продемонструвала зростання на $400 млн (у 2022 році), відносно до попереднього року. Але, дійсно, у значній мірі динаміка втрачена. Ми очікували зростання на 40-45%, але насправді воно відбулось тільки на 6%. І скільки буде через рік, я не можу прогнозувати. Багато що залежатиме від перебігу війни: якщо вона завершиться у середині року — це один прогноз, якщо ні — то інший.

- Є дані, що з російського ринку через війну загалом вийшло тільки близько 10% іноземних компаній, натомість серед компаній IT-сектору цей показник значно вищий. IT-сектор виявився більш відповідальним? Чи справа в тому, що IT-компаніям простіше вийти?

— Думаю, що відповідь частково у тому, що деяким IT-компаніям дійсно легше піти, оскільки вони не мають великої кількості фізичних активів. Тобто, наприклад, у Netflix навіть офісу в звичайному розумінні немає. Їм не потрібно було звільняти людей. Але це тільки частина відповіді. Серед IT-компаній — багато публічних компаній, і вони дуже чутливі до репутаційних ризиків і настроїв своїх акціонерів.

- Спеціальний правовий режим для IT “Дія City”, започаткований буквально за кілька тижнів до початку війни, яку показує динаміку? Повідомлялось, що станом на 22 лютого проєкт має більше 450 резидентів. Який розподіл цих компаній: великі, середні, малі; аутсорс або продуктові? Скільки всього людей в них зайнято? Який це відсоток від IT-ринку в Україні — по кількості компаній та по кількості працівників?

— Я можу сказати, що наразі резидентами “Дія City” є половина з ТОП-50 найбільших IT-компаній. Ми це порахували з використанням рейтингу DOU. У компаніях-резидентах працює близько 36 тисяч людей. З точки зору розподілу за напрямками діяльності, я бачу більше все ж таки аутсорсингових компаній.

Коли за два тижні до війни ми запускали “Дія.City”, то мали плани, що до проєкту долучаться 500-800 компаній у перший рік роботи. Зараз тільки наближаємось до цього показника. Але у нас є певна динаміка: кожен тиждень приєднується кілька нових компаній і маємо 10+компаній щомісяця. Розуміємо, чому це так, адже вони щодня вирішують питання, пов’язані з безпекою, клієнтами. Перед ними зараз стоїть багато викликів, яких не було до війни.

- Якою динаміку ви спостерігали протягом року?

— Динаміка цікава. Коли почалась війна, ми думали, що ніхто не буде приєднуватись. Але побачили, що заявки щомісяця надходять. Потім це сповільнилось, але влітку знову ж таки був сплеск активності — у цей період надходило до 20 заявок на тиждень. Особливо у серпні-вересні. Що цікаво, картина повністю віддзеркалює події на фронті: коли був контрнаступ, зацікавленість з боку компаній помітно зростала, коли росіяни почали руйнувати енергетичну інфраструктуру, одразу ж кількість заявок впала. Після певного часу, коли у бізнесу з’явились генератори, Starlink, знову з’явилися бажаючі.

- І жодна компанія ще з цього режиму не виходила?

— Звісно, є компанії, що втратили статус за власним бажанням. Таких компаній близько 15.

Причини різні: хтось заморозив активність компанії у зв’язку з війною, комусь вигідніше працювати на пільговому податку 2% обороту. Важливо те, що вийти з “Дія.City” так само легко, як і стати резидентом. Компанії вільні вирішувати, на якій податковій системі їх робота вигідніша та ефективніша.

- Питання практичного плану, яке актуальне не тільки для “Інтерфакс-Україна”, а і для багатьох компаній. “ДіяCity” має вимоги щодо мінімальної кількості розробників. Майже будь-яка компанія має наразі у штаті IT-івців, але у багатьох випадках кількість їх невелика. Такі компанії вимушені конкурувати за IT-івців з резидентами “ДіяCity”, і це складно. “Київстар”, до прикладу, може виділити в окрему структуру своїх IT-івців, тоді як ми не можемо. Наскільки це рівні умови для конкуренції, бо не все ж можна віддати на аутсорс?

— Я не бачу тут нічого нерівного. Якщо у вас чотири особи, то працюйте як ФОП, хто заважає. Все знову ж таки залежить від чого? Від перспектив. У нас передбачено, що є окрема процедура та критерії для стартапів. Але зараз у цій частині законодавча колізія і податкова трактує законодавство по-своєму. Ми працюємо, щоб цю колізію усунути. Але як воно має працювати? Молоді IT-компанії, яким на час подання заявки не більше двох років, а сума їх річного доходу не перевищує 7,5 млн грн, можуть заходити до “Дія.City” як стартап. Тобто, вимогам щодо кількості співробітників та середньої зарплати їм відповідати не потрібно. Але по завершенню двох років у “Дія.City”, або якщо компанія перевищує поріг у 7,5 млн грн річного доходу, вона вже повинна перейти на загальні умови. Тобто, якщо компанія планує зростати, логічно ставати резидентом “Дія.City”. Якщо згідно ваших планів, у вас так і буде чотири особи у наступні три роки, тоді краще працювати як ФОП.

- Як наразі вирішується ситуація з бронюванням? Як оцінюєте новий порядок бронювання для IT-компаній? Чи мають шанси на нього компанії, які не є резидентами  “Дія.City”?

— Згідно з новим порядком, який в Україні запровадили на законодавчому рівні, а згодом уточнили на рівні Кабміну, кожне міністерство визначає критичним чи ні є підприємство для економіки, і на основі цього 50% військовозобов’язаних працівників може забронювати. Щоб підприємство визнали критичним, воно має відповідати мінімум трьом критеріям з семи. Резидентство у “Дія.City” — це один з критеріїв. Якщо підприємство не є резидентом, воно також може скористатись нормами порядку бронювання і бути визнаним критичним. Є процедура: потрібно надіслати лист та визначені додатки, які підтверджують відповідність обраним підприємством вимогам, на електронну пошту [email protected], звідки він потрапляє у нашу систему, і відповідні спеціалісти розглянуть звернення та дадуть відповідь.

Зараз у нас готується наказ про те, яким критеріям має відповідати підприємство, аби мати статус стратегічного саме для Мінцифри, при цьому два інших критерії потрібно буде “добрати” з Порядку. Це стосуватиметься не тільки IT, але й телекомунікаційної галузі, інтернет-провайдерів. Думаю, незабаром такий наказ з’явиться, і тоді бронюванням згідно нового порядку зможуть скористатись ще більше підприємств.

Відомо, що наразі у бізнеса є з цим проблеми. У багатьох працівників найближчим часом спливають терміни поточного бронювання і є побоювання, що вони не встигнуть продовжити його через відсутність відповідних механізмів.

В IT-галузі також є проблема з продовженням, але, наскільки я знаю, всі документи, які подані, вже розглядаються. Немає такого, що процедури немає і всі чекають.

- Були випадки, коли повістки роздавали навіть в офісах IT-компаній. Останнім часом такого немає? Ви відслідковуєте цю ситуацію?

— Наша позиція наступна: країна воює. І коментувати дії центрів комплектування (військкоматів) ми не можемо і не хочемо. Вони знають потреби, визначають, хто їм потрібен. Можливо, на місцях і виникають певні моменти, але я не можу це коментувати. Ми не будемо дзвонити воєнкому, якщо до нас звертається IT-компанія, яка має з нами справу, і казати: не бери цих — бери інших. Це абсурд. Тому ми зробили все, щоб з’явився цей закон, щоб якомога швидше прийняли постанову. І зараз ми працюємо із заброньованими. Якщо компанія вважає, що у неї критична ситуація з працівниками, вона може звернутися до нас (Мінцифри), і ми допоможемо, згідно норм закону.

- IT-компанії зобов’язані зберігати місце за працівником, який іде на фронт?

— Якщо це штатний працівник, то безумовно, так. Якщо працівник ФОП чи працює за Gig-контрактом, то ні.

- Діючий режим оподаткування для резидентів “Дія.City”, на вашу думку, є оптимальним чи плануєте зміни, покращення?

— Ми провели велику аналітичну роботу перед тим, як запропонувати цю систему. І вона показала свою ефективність: у 2022 році компанії-резиденти збільшили відрахування у бюджет на 18,4%, порівняно з 2021-м. Це при тому, що податкове навантаження зберігається майже на рівні спрощеної системи оподаткування. І, на мою думку, податкова система “Дія.City” сьогодні є найкращою в Європі. Згідно окремої норми ми не можемо зробити систему жорсткішою протягом 25 років, а що покращити, складно сказати. Наразі постало тільки нагальне питання щодо пільги з ПДВ (її дія завершилась 31 грудня 2022 року — ІФ), яка не є частиною спеціального режиму “Дія.City”. Ми виступаємо за те, щоб її також можна було продовжити, знявши ПДВ з програмного забезпечення.

- Але тільки для резидентів “Дія.City” чи для всіх?

— Зараз тривають консультації. Спочатку були розмови з Мінфіном, комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики, щодо її продовження для всіх компаній. Вони відмовляються, посилаючись на МВФ, а також через їх переконання, що бюджет втрачає надходження, які міг би отримувати. І тоді ми запропонували, що давайте хоча б для резидентів “Дія.Citу”. Ця ініціатива походила від IT-асоціацій, інших гравців. Вони запропонували такий підхід. Ми, як міністерство, підтримуємо обидва варіанти: якщо це буде пільга тільки для резидентів, то добре; якщо вона буде повернута для всіх — навіть краще. Але у цілому давайте притримуватись курсу на продовження.

- У будь-якому разі вирішення можливе тільки шляхом прийняття закону?

— Згідно з чинним законодавством, термін дії пільги збігав 31 грудня 2022 року у випадку, якщо він не буде продовжений. І оскільки цього не сталось, з початку року вона вже не діє. І єдине, що наразі можна зробити, тільки на законодавчому рівні знову ввести цю пільгу.

- Нерезиденти не можуть скористатися перевагами “Дія.City”. З чим це пов’язано, і чи плануєте ви це міняти?

— Я почну з ідеї. Ідея впровадження “Дія.City” полягала у тому, щоб стимулювати розвиток саме українського бізнесу і прихід іноземного капіталу в Україну. Це необхідно для створення нових робочих місць саме у країні. Ідея полягає у тому, щоб капітал “приземлився” саме в Україні, а не десь на Кіпрі. Саме тому виникла вимога, згідно з якою резидентом “Дія.City” може стати тільки українська компанія. Тому поширювати правовий режим на нерезидентів не планувалося і не планується. Якщо іноземна компанія хоче скористатись його перевагами, вона може зареєструвати юрособу в Україні, бути стовідсотковим власником і тоді подавати на реєстрацію.

У той же час ми плануємо навесні запуск окремого проєкту “e-резиденство” для компаній, які працюють за межами України. Що це таке? Це можливість для іноземців створити компанію в Україні, відкрити рахунок, фізично не приїжджаючи до країни. Це — суть. На першому етапі буде можливо відкриття тільки ФОП. Але наша кінцева мета зробити так, щоб таким чином можна було б відкрити навіть ТОВ. І, теоретично, коли це станеться, такі зареєстровані компанії (у формі товариства) зможуть подаватись на резидентів в “Дія.City”.

- Що дасть змогу залучити до роботи у компанії спеціалістів з іноземним громадянством або без громадянства?

— Насправді це була реакція на те, як нині працює бізнес. У багатьох компаніях є люди, які не є громадянами України, і ці зміни дозволили їм працювати далі. Але це також сприятиме е-резидентству, коли ми його запустимо. Тобто ми одночасно вирішили два питання: як дати змогу компаніям, які працюють, залучати людей по Gig-контрактам, а коли ми запустимо е-резидентство, щоб ці люди також могли наймати українців.

- Чи спостерігаєте позитивну динаміку серед стартаперів? Наскільки ви згодні з думкою про значне зменшення ангельського фінансування? Що робиться і що планується зробити, аби простимулювати стартаперів?

— Наразі ми спостерігаємо найбільше число нових стартапів саме в сфері military-tech. Загалом можна сказати, що стартапи з’являються регулярно, але зменшилися темпи фінансування і можливості для його залучення. Це не означає, що грошей немає зовсім чи ситуація гірша, ніж до війни. І хоча багато українських фондів одночасно вийшли з ринку, багато фондів з інших країн, навпаки, зайшли.

Наприклад, минулого тижня український стартап Kolibrio залучив $2 млн від фонду Jump Crypto. (Гроші в компанію також вкладуть Delta Blockchain Fund, Everstake Capital та низка інших інвесторів. Стартап Kolibrio запропонував сервіс проведення онлайн-аукціонів на блокчейні. Характерною особливістю розробки є можливість учасників монетизувати процес розміщення замовлень на купівлю-продаж криптовалюти — ІФ). І у нас був дуже крутий кейс в грудні, коли вперше в історії українську компанію Rozdoum, яка є резидентом “Дія.City”, придбала глобальна технологічна компанія Adaptavist з Британії. Це перший випадок купівлі резидента “Дія.City” іноземною компанією. Тобто вони інвестували.

- Наскільки ви згодні з думкою, що водночас помітно зменшилося ангельське фінансування? Чим це зумовлене?

— В цілому, я думаю, що так і є. У нас і до війни ангельське фінансування було не дуже потужне. Був і існує Український фонд стартапів USF, який на себе взяв функцію головного “ангела” країни. До того як розпочати працювати в Міністерстві, я теж як “ангел” інвестував в десятки проєктів і був долучений до розвитку ініціатив, пов’язаних з ангельським фінансуванням. Можу сказати, що дуже активною була Вікторія Тігіпко з фондом TA Ventures. На базі фонду існувало об’єднання людей, які хотіли щось робити, але не знали як інвестувати. Втім, цього було недостатньо. Після початку повномасштабної війни, активність значно впала, оскільки це були вільні фінанси, як наразі переключили на інші, більш нагальні цілі.

- Що змінить передача фонду стартапів USF під ваше керівництво? Можливо, вдасться залучити до фонду недержавні кошти? І чи буде зрештою створено фонд фондів і держава готова буде надати хоча б 50-100 млн, щоб залучити 5x?

— Нам дійсно передали Фонд стартапів. Зараз у нього є бренд (USF), який залишиться і працюватиме далі. Однак паралельно створюється додатковий напрям, який сконцентрується на military-tech стартапах. Скоро ми оголосимо деталі його запуску, це буде публічно.

Що стосується фонду фондів. Ми теж з Андрієм Колодюком (український підприємець, засновник венчурного фонду AVentures Capital — ІФ) і багатьма іншими провели багато часу, обговорюючи втілення цієї ідеї. У 2020 році передбачали на це бюджет на 2021 рік — 500 млн грн. І ми думали сказати, що от у нас є ці 500 млн, і залучити великих інвесторів (ЄІБ, ЄБРР, інші структури), щоб створити масштабний фонд — фонд фондів. Але коли розпочалась повномасштабна війна, у нас ці гроші забрали, і зараз вся ця історія поки що знову на паузі.

Щодо інших джерел надходжень до Українського фонду стартапів, то це також є постійною роботою менеджерів фонду. Наприклад, вони подалися до програми Європейського союзу на отримання EUR20 млн на розвиток стартапів. Загалом подано 11 заявок, і в трьох із них є USF. Є шанс, що рішення буде позитивним і ухвалять саме заявку за участю українського фонду. За умовами податися на ці кошти можна тільки як консорціум. Є ще також декілька ініціатив фінансування від Естонії.

- А який обсяг державного фінансування передбачено на підтримку стартапів на цей рік?

— На початок повномасштабної війни загальний бюджет Фонду становив 300 млн грн. На частину цієї суми придбано військові облігації, які мають бути погашені в жовтні. До Фонду повернеться близько 125 млн грн. Решту коштів зараз спрямовано на фінансування стартапів подвійного призначення, виконання вже укладених договорів за попередніми програмами і операційну діяльність Фонду.

В 2022 році профінансовано проєктів на загальну суму 47,4 млн, а фінансування проєктів за програмою подвійного призначення на сьогодні становить 28 млн. При цьому заявки приймаються на постійній основі, ключові індустрії — кібербезпека, охорона здоров'я, освіта, оборона, інфраструктурна відбудова. Таким чином, Фонд продовжує видавати гранти на military-tech і фінансує укладені договори за попередніми програмами.

- Ви, мабуть, читали Дениса Довгополого з його скепсисом стосовно долі та комерційного успіху mil-tech стартапів після війни?

— Читав і після того з ним трохи спілкувався. Гадаю, в нас є план, як це можна виправити. Саме перспектива Українського фонду стартапів, про яку я казав, сприятиме таким проєктам з експертизою та іншою допомогою, щоб вони вижили після війни. Денис — дуже фахова людина, але він описав ситуацію у статиці, і якщо розглядати з цього ракурсу, то це дійсно виглядає “не дуже”. Якщо нічого з цим не робити, лишити як є, так все і буде. Але якщо підлаштуватися і втілити певні напрацювання, то можна зробити краще. Якщо, наприклад, допомогти стартаперам з тим, аби проєкти вибудовувалися з урахуванням стандартів НАТО, і надавати необхідну допомогу, фінансування, людей, експертизу, навіть організовувати спілкування з тими, хто перевіряє дотримання стандартів, то отримаємо проєкти з перспективами.

- Як налаштовані щодо IT-галузі в Україні венчурні фонди? Як змінився їхній настрій з початком війни, і про який потенціал ми можемо говорити?

— З початку дійсно була така ситуація, що всі відвернулися. Відтак улітку почалася активність. Пройшли зустрічі. На $50 млн був заснований Blue & Yellow Heritage Fund (перший венчурний фонд американської компанії Venture Capital, який спрямований на роботу з українськими IT-проєктами — ІФ). Наразі ще відомо про кілька фондів на $10 млн плюс, паралельно активізувався mil-tech напрямок.

- Йдеться про іноземні фонди?

— Так. Я не бачу сьогодні в Україні людей, які б виділяли на це гроші. Уявіть, до війни ті самі “ДТЕК”, “Метінвест” мали групи, які займалися інноваціями, інвестиціями. Однак я не думаю, що на тлі того, скільки об’єктів постраждало внаслідок повномасштабного російського вторгнення, ці групи мають фінансування. Аналогічні проєкти мали компанії “Київстар”, Vodafone, група Пінчука. Зараз більшість проєктів згортається.

- Скільки вдалося залучити венчурних інвестицій 2022 року?

— Чітку цифру не назву. Гадаю, до $1 млрд торік доходило, навіть в умовах повномасштабної війни. Робити прогнози на 2023 рік складно, багато залежатиме від ситуації з військовими діями. Але з ініціативою, яку ми запускаємо (mil-tech стартапи), якщо все робити правильно, можливо, вдасться залучити навіть більше коштів.

- Гранти і донати для українських хай-тек компаній. Скільки залучили торік і якою буде ситуація у 2023 році? Які чинники на неї впливають?

— Що ми робили весь рік? Ми брали участь у топових світових івентах, і стартапи залучили приблизно $15 млн фінансування лише завдяки участі у цих заходах. Потім партнери з USAID CEP, WNISEF, GIST, EIT Raw materials, YEP та інші надали приблизно пів мільйона доларів грантової підтримки. Google оцінює свій внесок з початку повномасштабної війни у $40 млн у вигляді фінансування та $5 млн у вигляді гуманітарної допомоги. Надавали гранти також Microsoft, Amazon, але сервісами, тож це складніше підрахувати, хоча теж ідеться про кілька мільйонів доларів.

- Які напрямки викликають найбільше зацікавленості і, відповідно, мають шанси отримати фінансування?

— В 2023 році це web3, mil-tech, штучний інтелект (ШІ).

- До речі, щодо ШІ, які перспективи мають розробки з України? Чи є перспектива того, що ми можемо запропонувати конкурентні продукти в цьому напрямку?

— Думаю, точно можемо. За нашими підрахунками, в Україні до роботи в компаніях, які працюють над розробками в сфері ШІ, залучено щонайменше 10 тис. людей. Якраз перед війною сталося гучне придбання Apostera (володіє унікальною розробкою проекційної навігації на лобове скло, її придбав автоконцерн Audi — ІФ).

Був створений комітет штучного інтелекту при Мінцифрі, до якого входило 120 компаній, і багато з них реалізовували дуже круті рішення, працювали “під капотом”. Тому можна сміливо стверджувати, що в розробках багатьох великих компаній, які працюють з ШІ, є праця українських фахівців. Ми в цьому точно розбираємося.

- Що наразі з комітетом? І що стримує українські компанії від створення самостійних розробок?

— Комітет нікуди не дівся, він існує і працює. Що стосується розробок компаній, то коли ти робиш саме продукт — маєш інвестувати у це кошти. Мабуть, наразі українські компанії мають перед собою задачу насамперед заробити гроші, а не витратити їх. Але щойно це стане можливо і компанії відчують упевненість у фінансовому плані, вони розпочнуть виготовляти власні продукти.

- Наскільки ШІ може бути загрозою для галузі, зокрема через зникнення найменш кваліфікованих робіт? Для журналістів, гадаю, це більша небезпека, ніж для IT, судячи з того, що зараз може робити штучний інтелект…

— Мені це взагалі не здається проблемою, тому що кількість коду, яка має бути написана, набагато перевищує можливості людей з його написання. Тобто роботи вистачить усім. Однак справді якийсь відсоток тих, хто виконує базову роботу — так звані “формошльопи” — можуть втратити свої місця. Тут йдеться не тільки про chatGPT, адже інші рішення, які можуть писати певний код, вже існують не перший рік. Загалом мені здається, що робота просто трішки трансформується. Розробник у майбутньому буде здебільшого робити рев’ю, ніж писати код. І ми це бачимо, до речі, за запитом на спеціальності: зараз більше людей навчаються на QA, ніж на Junior. Мій особистий прогноз: так, більше буде робитися автоматичними інструментами, але все одно людина повинна буде це перевіряти та тестувати.

Альона МАНЖЕЛО, Дмитро КОШОВИЙ