Навіщо політики танцюють на ТБ

І це попри те, що вигляд Енн Відекомб, яку тягали танцполом за одну руку і ногу, зовсім не вразив суддів британського телевізійного шоу.

Її екстравагантний виступ надав нового значення “шоу талантів”. Тепер кажуть, що бізнес-секретар британського уряду Вінс Кейбл також з'явиться в одному зі святкових випусків програми.

Тим часом у Литві знайшли спосіб заспокоїти тих, кого дратує вигляд політиків, що у напівпрозорому тісному вбранні танцюють танго.

Новий закон може допомогти литовським політикам зберегти гідність. Він забороняє членам парламенту брати участь у розважальних шоу: особливо — танцювальних конкурсах, що тепер такі популярні у багатьох країнах.

Авторка закону литовський депутат Біруте Весайте каже: “Парламентарі, що високо закидають ноги, не лише підривають довіру до своєї посади, але й отримують несправедливі переваги, коли йдеться про здобуття голосів виборців”.

“Зникає рівність у змаганнях між депутатами, які виконують свої обов'язки і займаються парламентською діяльністю і тими, кого щотижня показують по телебаченню. Присутність на телебаченні забезпечує гарну рекламу членам парламенту. Але вона ж жодним чином не пов'язана з їхньою парламентською діяльністю”.

Однак, жоден закон уже не зупинити Енн Відекомб: вона покинула парламент раніше цього року. Тож навіть якщо такий закон ухвалять у Британії, вона зможе танцювати самбу де завгодно.

Її приклад безперечно підтримує теорію про те, що трохи танго на телебаченні може збільшити популярність.

Рейтинги шоу виросли до 13 мільйонів глядачів однієї передачі, це зробило пані Відекомб популярнішою, аніж вона будь-коли була як політик.

Я запитала депутата Верховної Ради Ольгу Герасим'юк, яка неодноразово була у журі телевізійних танцювальних конкурсів, чи українських політиків запрошували до участі у таких шоу?

— Я знаю, що політиків запрошували. Ті люди, які починали ці конкурси, думали запросити на конкурс танцювальний не просто красивих дівчаток, які вміють танцювати, акторів, співаків і таке інше. Вони хотіли запросити людей, які до цього не мають жодного стосунку, — міністрів навіть пробували, наскільки мені відомо, серед тих, хто молодший, але нічого у них не вийшло. Тому, що ці люди відмовилися.

Вони звикли мати перфектний вигляд, як їм це здається, хоча коли вони беруть участь у політичних ток-шоу, то краще б вони мовчки танцювали, мені здається інколи. Тому, таких випадків і не було. Вони брали участь у цих шоу вже коли вони завершились і коли треба було показатись у всій красі, що от такий-то політики вручає комусь нагороду.

- А взагалі, на вашу думку, це лічить політикові брати участь у танцювальних конкурсах? Тому що в Литві це хочуть заборонити, бо начебто вони так собі здобувають рейтинг не тим, чим вони мають займатися в принципі.

— Можливо, вони мають резони якісь, стверджуючи це… Ну, от наприклад, ми знаємо кількох російських політиків, які беруть участь просто в шоу, і вони своєю майстерністю шоумена здобувають собі певні рейтинги, будують імідж. Напевно, в цьому є якась крапля сенсу, хоча коли політики беруть участь у інших програмах… Є програма “Без мандата”, наприклад, — я там відмовилася брати участь. Чому? Бо я вважаю, що ти своєю роботою повинен більше допомагати людям, ніж показувати, як ти це робиш по телевізору.

Тому, якщо би політик танцював, мабуть це було би цікаво дивитися, тому що бачили що ця людина, крім того, що вона творить закони чи творить щось інше, що вона ще й нормальна людина. На моє переконання, люди, які не вміють жартувати, які не мають доброго почуття гумору, які не вміють танцювати, такі люди для країни нічого доброго зробити не можуть.

- На вашу думку, наскільки українські політики готові до якихось неформальних форм піару?

— Сьогодні якість українських політиків така, що її терміново треба, по-моєму, забракувати. Все виглядає дуже фальшиво. Особливо, оці обнімання з селянами де-небудь біля корів. Коли людина виходить на танцпол, наприклад… Я сиділа в журі, бачила, як це все відбувається. Справа в тім, що людина може брехати на словах, а танцюючи людина не може збрехати. Тому, що мова тіла і мова рухів видає все те, справжнє, що за тим є.