Національний кешбек: навіщо державі знати про ваші покупки

 На третій рік війни ситуація в економіці не дуже обнадійлива, але й не катастрофічна. З огляду на виклики, ми тримаємось безпрецедентно добре. Це забезпечено такою ж безпрецедентною закордонною підтримкою і досить прагматичною роботою фінансово-економічного блоку уряду, який зазвичай утримувався від великих авантюр. Принаймні, до цього часу… 

Але економіка під час війни — це постійні “пожежі”, які потрібно “гасити”. А також це витрати на оборону, що постійно зростають на тлі зменшення надходжень до бюджету. Тягар податків та різних обмежень завжди зростає під час війн і виключень цьому історія не знає. 

Все це формує досить песимістичні та скептичні настрої підприємців та споживачів. А це, у свою чергу, впливає на рейтинги влади. 

Аби дещо заспокоїти та порадувати населення, на противагу “батогу” у вигляді підвищення податків уряд дає населенню “пряник” — приймає експериментальну програму Національного кешбеку. Те, що це експеримент, урядовці не приховують і самі зазначають у супутніх документах. А те, що Нацкешбек повинен зменшити негатив від збільшення податків видно хоча б з того, що профільний Комітет Верховної Ради розглядатиме обидва питання одночасно, на засіданні 29 серпня. 

Мета проєкту досить благородна — підтримка національного виробника. Але фахівці не певні, що програма принесе відчутний позитивний ефект і отримає схвальний відгук українського населення через велику кількість “підводних каменів”. 

УНІАН поспілкувався з фахівцями та з’ясував, як насправді працюватиме урядова програма у разі, якщо її підтримають народні депутати, які продавці зможуть взяти у ній участь, хто на цьому заробить найбільше, чи принесе це реальну користь для населення та економіки, та які ризики для фінансової безпеки бізнесу та домогосподарств несе ця експериментальна новація.

• Занадто революційна ідея 

Власне, суть кешбеку як такого — повернення частини витрачених раніше коштів. Його практикують українські банки та різні маркетплейси. І в рамках свого “експерименту” держава обіцяє повернення покупцю до 10% від вартості куплених українських товарів або послуг. Але лише для того, щоб споживач їх витратив на щось, що держава вважає “пріоритетним” для себе, і що є у переліку програми від уряду. 

Механізм для споживача виглядає досить просто, але не без бюрократії — потрібно онлайн або особисто звернутись до будь-якого банку, який підтримує програму, відкрити спецрахунок та отримати платіжну картку. Потім цей рахунок потрібно зареєструвати у програмі через застосунок “Дія”. 

“Це буде так само просто, як податися на “ковідну тисячу” чи виплату для ВПО. Без зайвих візитів у держустанови й банки”, — казав міністр цифрової трансформації Михайло Федоров (хоча необхідність відкривати ще один рахунок сама по собі ускладнює процес для споживача).

Що таке “Національний кешбек” своєю інфографікою пояснює Міністерство цифрової трансформації

Після реєстрації у програмі на картку можна буде отримати від 2 до 3000 гривень кожного місяця. Звісно, щоб отримати максимальну виплату, потрібно буде витратити на українські товари, що беруть участь у програмі, як мінімум 30 тис. грн за попередній місяць. Тобто ті, хто вже багато витрачає, отримає ще більше, а бідні залишаться бідними. Втім, такі правила класичного кешбеку — чим більше купуєш, тим більше повертаєш. 

Кешбек для обраних 

З чого ж кешбек (часткове повернення коштів) нараховується? З товарів українського виробництва, найменування та коди яких зареєстровані у програмі. 

Тобто, програма розповсюджується не на всіх, а лише на тих виробників, які самостійно у системі зареєструються і додадуть до неї свої товари. Продавці на власний розсуд будуть маркувати свою продукцію або повідомляти покупця, що саме цей товар підтримується Нацкешбеком (але можуть і не повідомляти). У програмі все відбуватиметься добровільно, а тому її обсяги навряд чи будуть вражаючими. 

Є ще одне обмеження — Кабмін вказує, що купувати щось із кешбеком можна лише для особистих потреб, які “безпосередньо не пов’язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника”. Якщо купуєш умовні олівці для себе — то добре, а якщо купуєш для “виконання обов’язків найманого працівника”, то тут вже табу. 

Більше того, кешбек розповсюджується виключно на товари, але не на послуги. 

“Послуги, навіть українського походження, взагалі не є об'єктом програми. Лише товари”, — каже економічний та податковий експерт В’ячеслав Черкашин.

Железняк зазначив, що нацкешбек можна витратити на більш ніж 60 категорій послуг / фото УНІАН

Це погані новини для рестораторів та тих, хто заробляє послугами. Проте є нюанс — накопичувати кешбек з послуг споживачу не можна, а ось витрачати вже отримані від держави кошти на умовний боулінг чи ресторан — дозволено. 

Так, відповідно до “Порядку…”, яким Кабмін впроваджує Національний кешбек, і який оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк, до пріоритетних для уряду більш ніж 60 категорій послуг, за які можна розрахуватися отриманим кешбеком, входять навіть боулінг, готелі, ресторани та багато чого розважального. А окрім того: комуналка, медицина (у тому числі ветеринарна), транспорт, юридичні та навіть похоронні послуги і донати. 

Як повідомляє Мінекономіки з посиланням на опитування Gradus Research, від 74% до 92% українців готові користуватися програмою Національного кешбеку.

“Майже 50% опитаних готові витрачати кешбек на сплату комунальних послуг, 40% — купівлю українських товарів, 30% — медичні послуги, 25% — на благодійність”, — зазначають у відомстві. 

ФОПів не покликали рятувати ВВП

Одним з мотивів створення Нацкешбеку посадовці зазначають необхідність підтримки вітчизняного виробника, що, за задумом урядовців, має підтримати українську економіку у період кризи та прискорити зростання ВВП. Проте не усі українські підприємці сприйняли цю ініціативу позитивно з самого початку.

“В мене бренд одягу. І принаймні зараз точно не стала би реєструватися у такій програмі. Бо уряд так і не зміг пояснити, як воно буде працювати на практиці, і які вигоди для виробника та споживача принесе. Ми краще введемо якісь знижки або інші “плюшки”, щоб привернути клієнта, ніж дозволимо пану Гетманцеву та державі ще глибше “занурюватися” у наші справи, — розповідає нам свої враження від урядової  новації власниця бізнесу з Києва. — Попередні державні програми показали, що не варто вступати у ці авантюри, щоб зайвий раз не пошкодувати. Якщо у держави так багато зайвих грошей, то хай краще відкладуть підвищення податків”.

Втім, вона ФОП і поки що не знає, чи зможе взагалі взяти участь у програмі. Бо уряд “забув” всім про це розповісти. Кабмін вказує на необхідність реєстрації бізнесу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій як умову для участі у програмі. Що, начебто, повинно давати доступ до Нацкешбеку й ФОПам. 

В’ячеслав Черкашин зазначив, що програма нацкешбеку діє виключно з продавцями, які знаходяться на загальній системі оподаткування / фото ua.depositphotos.com

Але експерти зауважують, що доступ до кешбеку фізичним особам-підприємцям закритий. А відсутність ФОПів автоматично “відрізає” найбільший прошарок виробників та продавців. Бо ані фермери, ані інші малі виробники (того ж одягу, як у прикладі, адже більшість українських дизайнерів перебувають на спрощеній системі оподаткування), ані навіть продавці на ринку у цьому випадку взагалі не зможуть взяти участь у програмі. Отже, спиратися вона буде головним чином на торговельні мережі, а ті, у свою чергу, поки не змогли відповісти на запити УНІАН, чи зацікавлені у Національному кешбеку. 

“Програма діє виключно з продавцями, які знаходяться на загальній системі оподаткування. Тобто, проєкт є недоступним для ФОПів — платників єдиного податку. Тим паче, якщо мова про купівлю громадянином будь чого на ринку з рук”, — пояснює В’ячеслав Черкашин. 

Питання ризиків та обмежень стає ключовим у цій ініціативі. Адже як тоді держава отримає очікуваний приріст до ВВП, заради якого Національний кешбек нібито й був задуманий? 

Ризики програми 

Уряд прогнозує, що Національний кешбек додасть до ВВП країни +0,25%. А витратить на це країна 3 мільярди у поточному році та ще 6 мільярдів гривень — у році наступному. На тлі дефіциту бюджету у 500 мільярдів це виглядає не дуже раціональним, що й є головною причиною для критики програми. 

“Абсолютно популістська ініціатива, яка має відношення до якогось пожвавлення економіки приблизно так само як молот до балету. Тобто ніяк, — каже нардеп Железняк. — Я не бачу жодної притомної  людини, яка б хоч слово добре сказала про ці зміни або про цю ініціативу… Бізнес виступив проти, експерти виступили проти, депутати — проти, юристи, я впевнений, теж проти”. 

Народний депутат Ярослав Железняк вказав на один з найбільших ризиків програми для споживача — фактично відмову від банківської таємниці та про доступ податкової до розрахунків споживача. Це викликало досить активну дискусію у фахівців, адже прописано все урядом не дуже чітко. 

Так, Ілля Несходовський, економічний експерт та керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів ANTS, частково згоден з нардепом. 

“Це не питання банківської таємниці, адже податкова не буде бачити чи ви заплатили готівкою, чи з банківської карти. Але вона тепер знатиме, чий саме цей фіскальний чек, і що саме ви купили, — каже експерт. — Податківці таким чином отримуватимуть інформацію про ваші витрати протягом місяця. І тут вже питання — як вони цією інформацією скористаються. Можуть спитати, умовно, а чому у вас за місяць доходів нема, а ви щось купуєте на 20 або 50 тисяч гривень?”

На його думку, саме “деанонімізація” фіскального чеку є головною загрозою програми для споживача. 

Нардеп Железняк вважає, що нацкешбек — популістська ініціатива / фото УНІАН, Надя Пришляк

Але не усі експерти погоджуються з цією думкою. Наприклад, експерт з питань податкової та митної політики В’ячеслав Черкашин стверджує, що, насправді, все не так погано. 

“По податках все дещо простіше. Доступ податкової служби буде обмежений спецрахунком у банку, що буде відкритий громадянином під Національний кешбек. Тобто, інші ваші рахунки та картки у безпеці”, — вважає пан Черкашин, який, однак, нагадує, що Національний кешбек буде оподатковуватись так само, як і інші подібні банківські сервіси (тобто у 19,5%). 

А чи може програма Національного кешбеку мати на меті додатковий прихований збір податку, як про це почали питати деякі користувачі соцмереж? Експерти такі припущення відкидають.

“Ні, це занадто складно. Я сумніваюсь, що такі дії та наміри були, — каже Ілля Несходовський, і додає, що найбільші вигоди від програми отримає не споживач і навіть не держава, а банки. — Хто на цьому заробить? Це банки (які й без того показують надприбутки з 2022 року, оскільки є розпорядниками коштів у більшості державних програм підтримки — УНІАН). Бо вони будуть реєструватися банківські картки, через них будуть перераховуватися кошти. А хто ще? Умовно, середня сім’я зможе отримати десь 250 грн кешбеку або 5% від витрат на місяць. Це навряд чи буде серйозною вигодою. Торгівельні мережі, скоріше, навпаки понесуть збитки, адже потрібно буде витратити кошти на нове маркування та інше”. 

Дійсно, серед тих, хто висловився позитивно щодо програми Національного кешбеку, фактично, лише банкіри випромінюють оптимізм — бо вони стануть посередниками між споживачем, виробником та державою. 

“До кінця 2024 року до державної програми “Національний кешбек” може долучитися дві третини комерційних банків, щонайменше 50% виробників товарів широкого вжитку, до двох третин великих ритейлерів (мереж супермаркетів, великих спеціалізованих магазинів тощо), а також принаймні третина користувачів банківських карток”, — описує широкі перспективи заступниця голови правління “Глобус Банку” Анна Довгальська. 

Сумнівний економічний ефект

Кешбек є кешбек — це повернення частини вже витрачених  коштів. Якщо вам немає чого витрачати, то й не отримаєте ви нічого. Отже, навіть якщо третина активних користувачів карток приєднаються до програми, то це не означає, що вони отримають щось суттєве. Принаймні експерти не прогнозують шаленого результату як для окремого споживача, так і для країни в цілому. 

“Національний кешбек у розумінні уряду — це масове явище, що торкнеться мільйонів громадян. Але на практиці це вузький інструментарій підтримки. Бо дуже багато обмежень. Є значні обмеження товарів, які можна купувати — заборона підакцизних товарів, і усі товари мають бути виключно українського походження. Є обмеження, на що кошти витрачати — медицина, комуналка, спорт, подорожі, — пояснює В’ячеслав Черкашин. — Крім того, навіть сама участь у програмі обмежена. Бо брати участь зможуть лише ті продавці, хто сам бажає це робити. Також треба відкрити спецрахунок в банку та чекати місяць на отримання коштів. При цьому, щоб мати “омріяні” 3 000 грн, потрібно витратити 30 000 грн. Не дуже багато українців на це підуть”. 

Черкашин зазаначив, що для отримання обіцяних державою 3000 гривень треба витратитьи 30 000 / фото ua.depositphotos.com

Скептицизму до ідеї Національного кешбеку додає і Ілля Несходовський. 

“Доцільність програми тримається на ідеї, що українці будуть виходити зі своїх фінансових інтересів, щоб купувати український продукт. Але це працює інакше. Уявімо, що у магазині на полиці стоять два пакети молока — українського та польського виробництва, — наводить приклад фахівець. — Якщо українське, умовно, коштує 50 грн і має кешбек у 5% або 2,5 грн, а польське — 45 грн, то для покупця це не є перевагою. До того ж ці 2,5 гривні я зможу отримати лише через місяць після купівлі молока і використати лише на чітко визначені цілі, з урахуванням всіх обмежень. Якщо споживач дійсно керується власними фінансовими інтересами, то який вибір він зробить у магазині?”.

Тобто, експерти не кажуть, що для країни ефекту від кешбеку взагалі не буде. Просто він буде значно меншим, ніж заявляє уряд. До того ж змогу отримати найбільші виплати у 3000 грн матимуть не соціально незахищені верстви населення, для яких ця підтримка була б доцільною, а, навпаки, громадяни з доходом вище середнього. А їх може злякати те, що доступ до їхніх витрат зможе отримати податкова служба. Таким чином, заявлена Кабміном ціль у +0,25% ВВП завдяки одному лише кешбеку опиняється під сумнівом. 

“Розрахунки ефекту від програми надто оптимістичні. Особливо у частині +0,25% ВВП. Якщо перекласти у гроші — це 21,17 млрд грн зростання економіки. За бюджетною декларацією ВВП у 2025 році сягне 8 466,3 млрд грн. Мало вірогідно, що такий ефект буде”, — прогнозує В’ячеслав Черкашин. 

“Я вважаю, що програма має невизначену ефективність і лише ефемерне обґрунтування її доцільності. Особливо ефект для ВВП. Адже ВВП і так зросте — яка там буде частка саме Національного кешбеку? Це вкрай важко буде визначити. Міряти ефект, скоріше за все, будуть показником виданих коштів — лише цього року планують витратити на програму 3 мільярди гривень, що теж абсолютно недоцільно”, — додає Ілля Несходовський. 

Альтернативи  кешбеку 

За словами експерта Несходовського, є більш дієві та менш експериментальні інструменти підтримки національного виробника за ідею Національного кешбеку. 

“У світі вже є сталі практики підтримки національного виробника. Однією з них є введення мита на імпорт. За 2023 рік в нас від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі склало 26 мільярдів доларів. Тобто на таку суму ми купили більше товарів, ніж продали. Це вже дає нам абсолютно обґрунтоване право, відповідно до правил світової торгівлі, впровадити додатковий імпортний збір, — наполягає керівник аналітичного напряму мережі АНТС. — Це, на відміну від кешбеку, наповнить бюджет і не буде “вимивати” з нього кошти. А по-друге — це дасть більшу перевагу на ринку для всіх українських виробників у порівнянні з імпортною продукцією”. 

Ще однією альтернативою кешбеку він називає пільгове кредитування за програмою “5-7-9”, яка має багато виключень. Якщо їх прибрати, то економічний ефект був би більшим. 

“Наприклад, переробна галузь не кредитується по цій програмі. А ось якраз торговельні підприємства, які торгують імпортною продукцією, мають пільгове кредитування. Тобто, достатньо просто переформатувати вже діючу програму “5-7-9” для підтримки готової продукції українського виробництва”, — дає поради уряду експерт.

Несходовського нагадав, що в Україні  є більш дієві та менш експериментальні інструменти підтримки нацвиробника / фото ua.depositphotos.com

За його словами, є багато інших державних програм та заходів, які теж можна переформатувати на підтримку вітчизняного виробника. Але замість цього урядовці запроваджують програму з невизначеною ефективністю, результати якої буде навіть важко визначити. Та ще й витрачають на неї мільярди коштів з дефіцитного бюджету. І, на відміну від інших зазначених інструментів, такий кешбек ще ніде у світі не використовувався. 

“Це ризик і певна “бульбашка” очікувань, яка ще не зрозуміло як спрацює. Слід діяти перевіреними методами, які менш медійні, але більш ефективні. Навіщо витрачати кошти на піар? Лише щоб потім казати, що в нас є програми підтримки національного виробника? Так, вони не працюють — але вони є”, — продовжує Ілля Несходовський.

Масло у вогонь підливає і те, що уряд наполягає на необхідності підвищення податків. І, водночас, замість того, щоб фінансувати дійсно пріоритетні цілі, готовий витрачати ті ж акумульовані кошти на відверто сумнівне рішення.

“Ви або не підвищуйте податки, але тоді зекономите на кешбеку. Або, якщо вже підвищуєте податки, то не витрачайте їх на піар. Набагато ефективнішим було б просто прийняти закон про спеціальне маркування продукції українського виробництва. Логічнішим було б апелювати до патріотичних почуттів, не витрачаючи жодної зайвої копійки з бюджету”, — завершує експерт. 

Вже зараз можна констатувати, що Національний кешбек, за умови його прийняття, не матиме такого потужного ефекту, як очікує уряд і ОП. Втім, вона і не стане суцільним провалом, як про це заявляє опозиція в умовах неоголошеної передвиборчої кампанії. Найбільші шанси, що програма стане “прохідною”. Хоча обійдеться державному бюджету доволі дорого. 

Проте, аби бути остаточно впровадженою, ідею кешбеку ще має підтримати Верховна Рада, а народні депутати, за словами Ярослава Железняка, налаштовані щодо неї доволі скептично.

Водночас, підтримувати національного виробника державі дійсно потрібно. Особливо малого, який завжди несе найбільше ризиків і має найменше підтримки. Але робити це краще не експериментальними методами, а цілком звичними, які були неодноразово випробувані у світі.

Андрій ПОПОВ