Національна лудоманія: чому Україну заполонили гральні заклади

Національні лотереї — звичне явище для розвинених держав. В одних країнах вони фінансують спорт, в інших — інфраструктуру.

В Україні важко не помітити бурхливого розвитку лотерейної галузі. Фасади будівель у великих і малих містах прикрашені численними закликами “грати тут”. Проте з лотереями українські заклади мають мало спільного. За яскравими вивісками ховаються мережі гральних автоматів, букмекерські контори та казино.

Ця діяльність генерує мільярдні тіньові потоки, проте фінансуються з них не інфраструктура та спорт, а наближені до влади політики і люди, які забезпечують функціонування бізнесу.

Скільки заробляють власники таких закладів, якою є економіка однієї “точки”, хто “кришує” бізнес на рівні районів. Відповіді на ці питання, які зібрала ЕП, пояснюють, чому Україна не може звільнитися з полону гральних закладів.

Війна, яка не почалась

У грудні 2014 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков оголосив безкомпромісну війну салонам ігрових автоматів.

“Ніяких кривих компромісів та варіантів. Протягом десяти днів міліція послідовно і неухильно зупинить всі ігрові заклади. Почнемо з Києва, далі — по всій країні”, — казав тоді Аваков.

З тих пір кількість гральних салонів збільшилася в сотні разів. Більше того, оточення міністра МВС так само пов'язують з гральним бізнесом. Раніше проект “Наші гроші” з'ясував, що гральні заклади, які раніше працювали під вивіскою “В мережі”, тісно пов'язані з людьми з оточення Сергія Чеботаря. Останній після Майдану працював заступником міністра МВС Арсена Авакова.

Міністр МВС — не єдиний топ-посадовець, ім'я якого лунає під час розмов про вплив на ринку гральних салонів.

Бенефіціарами цього бізнесу ЗМІ також називали колишнього голову АП Бориса Ложкіна,, народних депутатів Олексантра Третьякова (БПП), Віталія Хомутинніка (депутатська група “Відродження”) та Сергія Пашинського (”Народний фронт”).

Оператори національних лотерей не раз заперечували зв'язок з даними особами. Офіційно цей бізнес належить маловідомим для українського загалу людям і офшорним компаніям.

Проте, зрозуміло, що без лобіювання з боку ключових осіб держави цей бізнес ніколи б не виріс до таких розмірів. А він росте як на дріжджах.

Лотерея по-українськи

Хоча близько десяти років тому українська влада заборонила гральний бізнес, неофіційно він існував завжди, а в останні роки — зріс до непристойних масштабів.

Справа у тім, що словом “лотерея” почали прикривати будь-який гральний бізнес. Навіщо?

Ліцензії на лотерейну діяльність були видані ще на початку 2000-х років. Тоді їх отримали компанії УНЛ, “Патріот” та М.С.Л. Останні два оператори потрапили під санкції РНБО за зв'язки з Росією, хоча щодо МСЛ цей зв'язок не був доведений. Утім, напередодні обидві компанії викреслили із санкційних списків.

Наразі “Патріот” свою діяльність в Україні майже припинив. МСЛ втратила значну частку ринку, проте залишилася в грі. Сьогодні цей оператор працює під брендами “Спортліга”, “Мегалот”, “Золотий тріумф”, “Золота підкова”, “Лото-забава”.

Найбільшим гравцем ринку в останні роки була УНЛ — Українська національна лотерея. Під її крилом працюють бренди “Парі матч”, “Фаворит спорт”, “Національна лотерея золотий кубок”, “Космолот”, “Лото платинум”, Baza bet, Fortuna live.

Попри бурхливу діяльність, термін ліцензій операторів насправді уже давно вичерпаний: строк дії закінчився ще в першому кварталі 2014 року. Тож оператори повинні були припинити свою діяльність. Однак влада вирішила, що оператори зможуть працювати до ухвалення профільного закону.

Закон мав би регламентувати діяльність у лотерейній сфері і чітко визначити, що взагалі можна вважати лотереями. Утім, такого документу досі немає, хоча працюють над ним уже давно.

Не дивно, що з ухваленням профільного закону виникли проблеми.

У парламенті робочу групу, яка розробляє відповідний законопроект, очолює головний “радикал” Олег Ляшко, який знається на галузі ще і як її клієнт, який запросто може виграти на спортивних ставках більше півмільйона гривень.

Утім, процес все одно не рухається. Мінфін пропонував свої ліцензійні умови, але, на думку представників того ж самого М.С.Л., подібні зміни грають на руку найбільшому гравцю на ринку — компанії УНЛ, яку пов'язують з Ложкіним і Третьяковим. Подібної думки притримуються також в АМКУ, а представник цього органу свого часу навіть був вигнаний із засідання Кабміну.

Економіка “точки”

На фоні відсутності чіткого законодавства під вивіскою лотерей почали працювати зали ігрових автоматів, інтернет-казино, букмекерські контори.

Найбільш популярними стали салони гральних автоматів, їх називають “візуалкою”. Це темні приміщення з безкоштовним алкоголем та можливістю палити прямо в залі.

У касі за готівку можна придбати ігрову картку. Ніяких чеків гравець не отримує. Отже, мова йде про ніким не контрольовані мільярдні потоки готівки. Чому ці заклади почали відкриватися так масово, можна зрозуміти з їх “економіки”.

Один з власників салонів, який працював під вивіскою М.С.Л, надав ЕП приблизні дані щодо необхідних затрат і майбутніх прибутків таких закладів.

З його слів виходить, що власником закладу може стати майже будь-хто: оператори “лотерей” продають своєрідну франшизу. Для відкриття закладу з оператором потрібно укласти угоду.

Стартові витрати порівняно з будь-яким іншим бізнесом невеликі. Вони залежать передусім від регіону. Співрозмовник ЕП зробив розрахунок для середнього закладу. Це точка у людному місці в Києві розміром 100 кв м, комфортна місткість — 40 осіб. Для такого закладу стартові витрати становитимуть близько 600 тис. грн.

Ця точка генеруватиме 1,8-2,2 млн грн на місяць. Валовий ігровий дохід після виплати виграшів сягне 500-600 тис. грн. Із 100 грн, залишених клієнтами, 50 грн буде йти на виплати виграшів, інші 50 грн ділитимуться так: оператору лотерей — 31%, власнику — 69%. Операційні витрати покриває власник.

У випадку розміщення точки в обласному центрі оборот буде трохи скромнішим. Зате майже удвічі меншими будуть витрати на оренду приміщення та персонал. У Києві співробітник за зміну заробляє 500-600 грн, в регіоні — 200-300 грн.

“Стережуть” заклад правоохоронці, спосіб оплати — хабар. Вартість “охорони” може варіюватися від 20 до 100 тис. грн залежно від місця і розміру точки.

“Може бути варіант, коли “охорона” бере участь у бізнесі як акціонер і вкладає свої гроші у відкриття закладу. Іноді “охорона” може контролювати діяльність точки без акціонерної участі і брати відсоток”, — каже співрозмовник ЕП.

Тобто при місячному обороті 2 млн грн 1 млн грн іде на виграші, 310 тис грн — оператору, 280 тис грн — на операційні витрати, 200-400 тис грн — власнику.

За словами співрозмовника, не всі заклади працюють за такою схемою. Є варіанти, коли оператор лотерей не отримує нічого — заклад функціонує повністю нелегально під прикриттям силовиків.

Асоціальна гра

Тему легалізації гральних закладів найчастіше обговорюють з податкової точки зору, соціальна ж проблематика порушується рідко. Найбільш небезпечним соціальним явищем є лудоманія — хвороблива пристрасть до азартних ігор.

“Надприбутки закладів можуть формуватись завдяки так званим “китам”: 1-2% клієнтів, які не просто програють частину своєї зарплати, а можуть виносити з дому останнє. Інколи і житло продають”, — розповідає співрозмовник ЕП.

Згодом такі люди можуть бути схильними до вчинення злочинів або самогубства.

За словами власника однієї з мереж гральних закладів, на свідомість клієнта впливають характерне затемнення в салонах, архітектура потенційних виграшів, їх частота і навіть швидкість ігрового циклу.

Ці речі повинна контролювати держава через централізовану систему.

У документі Європейської лотерейної асоціації, що описує відповідальне проведення азартних ігор на електронних ігрових автоматах, можна знайти такі застереження і поради.

Ігрові автомати можуть з більш високою імовірністю розвинути ігрову залежність, ніж звичайні лотереї. Слід передбачити опцію управління швидкістю гри з можливістю вибирати прийнятну швидкість. Автомати повинні перебувати під наглядом адміністратора для припинення участі у грі неповнолітніх.

Апарат мусить мати опцію встановлення часового або грошового лімітів гри. Він повинен автоматично пропонувати видачу грошей після великих виграшів. На автоматі повинен бути напис, що виграш залежить лише від удачі.

Крім того, члени асоціації повинні надавати гравцям номери телефонів служб допомоги лудоманам та уникати роздачі клієнтам безкоштовного алкоголю.

В Україні ці та інші правила більшість гральних закладів не виконують, у зв'язку з чим росте кількість громадян, залежних від азартних ігор.

Великі брудні кошти

Фінанси організаторів лотерей заслуговують окремої уваги. Попри колосальне поширення азартних ігор, суми сплачених операторами податків зменшуються.

По-перше, деякі оператори через санкції не можуть платити податки у зв'язку з арештом рахунків, хоча лотерейну діяльність проводять.

По-друге, держава централізовано не контролює розповсюдження лотерей. Номінальними власниками галузевих операторів є компанії з іноземними інвестиціями, тож зароблені кошти легко виводяться в офшори як дивіденди.

Легалізувати ігровий бізнес вимагає МВФ, проте влада не поспішає. Провідним політикам країни надто складно відмовитися від колосальних “ігрових” грошей.

Олександр МОЙСЕЄНКО