“На передовій дуже потрібна об’єктивна інформація” — Олександр Сеньовський

За словами бійця, у зоні проведення АТО українські вояки потерпають не лише від постійних ворожих обстрілів, а і від браку інформації про те, що діється на сусідніх ділянках або вздовж лінії вогню. Сеньовський запевнив Радіо Свобода, що брак правдивої інформації небезпечний для оборонців України.

— Це досить важлива інформація — про те, що відбувається на мирних територіях і що відбувається у зоні проведення АТО. Адже ми, так би мовити, відчуваємо, що перебуваємо не на курорті, і нам, бійцям, потрібна інформація, що відбувається, і при тому об’єктивна інформація. Наприклад, що діється навколо, що відбувається по всій лінії фронту? Наприклад, якщо у нас, на нашій ділянці, нині тихо — то чи тихо по всій лінії фронту? Або — чи тільки нас обстріляли, чи це масований обстріл по всіх позиціях, чи це супротивник про свою присутність нам нагадує, щоб не розслаблялись, і як на ці обстріли реагує командування? Ця вся інформація на передньому краї оборони дуже корисна і дуже потрібна.

— А які медіа, так би мовити, Вас на передовій “супроводжували”?

— У нас єдине радіо, яке “тягнуло” — це “Козаче радіо”, з “Новоросії”. У них, чесно кажучи, непоганий play list музичний, але новини такі що просто, ну … слів нема. Ми сиділи, слухали і сміялись, тому що дуже багато новин було настільки перекручених, що нічого іншого не лишалось, як сприймати їх як жарти. Тут вам і про немовлят “на сніданок”, і про кров, яку ми нібито замість соку вживали, “щоб ноги не мерзли”, як переконували на “Козачому радіо”. Інших мас-медіа у нас не було, тобто ми ніяких наших новин не отримували. Наше телебачення і радіо у нас не працювало.

— Наразі, Ви проходите реабілітацію після контузії, потім займатиметесь протезуванням. Чи спілкування з журналістами допомогло Вам, наприклад, оформити документи учасника АТО і так далі?

— Я вже отримав (статус — ред.) учасника бойових дій і пільги, згідно з відповідним соціальним пакетом, теж отримав, проте варто перевірити. Але тут не журналісти з чиновниками “попрацювали”, та і сам я не маю змоги у цьому процесі брати активну участь, тож мені допомагає сестра. Документи оформляють у штабі бригади, яка базується у Мукачеві. Але наш штаб перенесли у місто Рівне. Потрібно слідкувати за документами, тому що був прецедент, коли мої документи ледве не загубили при переправці з Рівного у Київ. Тож за кожним кроком потрібно слідкувати, тобто — потрібно, сказати б, “нав’язуватись”, “штурмувати” чиновників майже кожен день, питати. Як ідуть справи. Тут журналісти і можуть допомогти.

— Олександре, можливо, я зарано запитую, але — чим Ви хочете займатись після лікування, протезування і реабілітації?

— В армію, на жаль, мені вже повернутись не вдасться, хоч я би дуже цього хотів. Я не хочу працювати у військкоматі, куди тепер беруть на службу комісованих військовослужбовців. Там забагато бюрократії, це не моє. Тому я міркую над тим, чи не зайнятися власною справою. Знаєте, я буду готовий розповісти Радіо Свобода про свою роботу, коли все буде вирішене.

Богдана КОСТЮК