На Донбасі мода на ейфелеві вежі

“Жах”, — кажуть фахівці. “Це символ достатку і добробуту”, — відповідають провінційні чиновники.

“Ейфелева вежа, масштаб 1:100, вага — 300 кілограмів, ціна — 20 тисяч гривень”. Оголошення такого змісту можна зустріти в інтернеті. Продавець — одна з дніпропетровських фірм. Восени минулого року фірма привезла копію символу французької столиці у Донецьк на виставку ковальського мистецтва.

Експонат мав настільки шалений успіх у відвідувачів, що донецька мерія вирішила придбати вежу. Кажуть, сторгувалися за меншу ціну. За яку саме — комерційна таємниця.

Кому — Ейфелева вежа, кому — статуя Свободи

Тепер копія Ейфелевої вежі прикрашає парк кованих фігур поблизу Донецького міськвиконкому. З іншого боку будівлі — копія Цар-гармати, подарунок донецького земляцтва у Москві. Пам‘ятник встановлено десять років тому. Пікантності ситуації додає той факт, що дуло гармати спрямоване точнісінько на схід.

Від Донецька не відстають і інші міста області. У Красноармійську вирішили встановити копію Ейфелевої вежі на центральній площі. Причому у шахтарському місті захотіли “переплюнути” обласний центр: споруда буде висотою не три, а сім із половиною метрів. Виготовляють вежу місцеві умільці.

“Є ініціатива небайдужої людини, нашого мешканця, — пояснив Красноармійський міський голова Андрій Ляшенко. — Він виготовляв на приватне замовлення невелику копію Ейфелевої вежі. Її купили донеччани для подарунка комусь, щоб поставити на подвір‘ї. І ось цей майстер вирішив зробити подарунок рідному місту, виготовляє копію вежі для нас”.

За іншою версією, озвученою заступником міського голови Олександром Мещаном, копію витвору Ейфеля замовив для себе хтось із заможних городян. Але згодом передумав, прикрасивши свою садибу копією символу США — статуєю Свободи. Тож вежа виявилася нічийною, чим скористалася місцева влада.

“Зараз наші молодята їздять після загсу фотографуватися до пам‘ятника полеглим воїнам. Це не дуже добре, як на мене. А от сфотографуватися біля Ейфелевої вежі — інша справа. Ейфелева вежа символізує добробут і достаток”, — сказав заступник мера Красноармійська в інтерв'ю Бі-Бі-Сі.

Ейфель проти Шевченка

“Це жах якийсь”, — так відреагував на ідею влади міста голова Гільдії ковалів Донбасу Віктор Бурдук.

“Яке відношення має Ейфелева вежа до Красноармійська? Якщо йдеться про те, щоб прикрасити центральну площу, то можна було б знайти більш українські цінності, зробити пам‘ятник у національних традиціях”, — переконаний співрозмовник.

Керівник Гільдії ковалів каже, що не отримував замовлень на виготовлення копій пам‘ятників від приватних осіб. “Але умільців вистачає, тому не виключаю, що такі замовлення вони виконують, — каже майстер.- Тим паче, що для Ейфелевої вежі потрібна швидше слюсарна робота, ніж ковальська. За два місяці двоє осіб можуть впоратися”.

Проти встановлення Ейфелевої вежі виступили також деякі громадські організації Красноармійська. Лідер місцевого осередку громадської організації “Влада — народу!” Ольга Квітка нагадала, що ще п‘ять років тому міськрада ухвалила рішення спорудити на центральній площі пам‘ятник Тарасові Шевченку. На місці майбутнього пам‘ятника встановлено знак, проте самого монумента досі немає.

“Ейфелеву вежу встановлюють дуже швидко. Ми побоюємося, що після того, як вона з‘явиться, нам взагалі скажуть, що Шевченко “не вписується” у це місце. Якби не активна громадськість, то вони би давно прибрали звідти камінь”, — каже громадська активістка.

Віктор Бурдук розповів, що у парку кованих фігур у Донецьку готують алею, на якій встановлять копії відомих пам‘ятників світової архітектури.

“Це буде культурний проект, який вкладається у концепцію парку, — пояснив голова Гільдії ковалів Донбасу. — Першими експонатом вже стала Ейфелева вежа. Тепер відгукнулися московські колеги: вони хочуть подарувати парку копію собору Василя Блаженного”. Які ще шедеври прикрасять алею, залежатиме від наявності спонсорів проекту.

А от власникам донецьких садиб дозвіл архітекторів не потрібен. Тому кожен прикрашає подвір‘я на свій смак — іноді дуже оригінальний.

Один суддя районного суду поставив перед воротами приватного будинку величезні бюсти Леніна та Сталіна. Щоправда, через десять днів, після громадського розголосу, господар прибрав скульптури.

Що ще милує око інших власників, сховане за високими парканами.

Ліна КУЩ