Мова відвертої дипломатії: Європа не має наміру грати з Києвом у політкоректність

Тон задавав голова представництва ЄС в Україні Жозе Мануел Пінту Тейшейра, який заявив, що Віктор Янукович не виконав зобов’язань щодо проведення реформ, зокрема поліпшення бізнес-клімату та боротьби з корупцією, хоча саме цим виправдовував на початку свого терміну необхідність концентрації влади в країні. Відповідь вітчизняного МЗС зі звинуваченнями голови місії ЄС у нібито спробах “видати власну думку за позицію 27 держав” наразилася на різку реакцію як Брюсселя (від Верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кетрін Ештон), так і дипломатів із членів Євросоюзу в Україні, які підтримали Пінту Тейшейру. Поміж іншим у такий спосіб було підтверджено, що оцінки ситуації в нашій країні та діяльності Януковича не є “особистою думкою” посла ЄС, як це намагалися показати в українському МЗС, і в разі потреби Київ може отримати відповідне підтвердження і на більш високому рівні.

В експертному середовищі різкі випади Міністерства закордонних справ схильні пояснювати персоніфікованістю та граничною чіткістю заяв Пінту Тейшейри, що більше не обмежувалися загальною констатацією “проблем в Україні”, а вказували, хто особисто відповідає за це. Схоже, влада просто не хоче звикати до того, що європейські партнери будуть дедалі відвертішими в оцінках ситуації в нашій державі. Те, що буде саме так, засвідчив лист міністрів закордонних справ ключових країн ЄС, опублікований в International Herald Tribune та New York Times.

Підписали його голови МЗС Німеччини (Ґідо Вестервелле), Великої Британії (Вільям Гейґ), Польщі (Радослав Сікорські), Швеції (Карл Більдт) та Чехії (Карел Шварценберґ). Лист починається з того, що замість святкування підписання та ратифікації угоди про асоціацію та вільну торгівлю (переговори про укладення яких стартували рівно п’ять років тому) “сьогодні ми зайшли в глухий кут”. До того ж чітко вказується, що це сталося внаслідок дій (чи, власне, бездіяльності) Януковича, який не виконав “амбітної програми реформ”, задекларованої після президентських виборів, а натомість допустив погіршення ситуації з демократичними свободами, посилення тиску влади на незалежні ЗМІ та громадські організації. При цьому в тексті листа протиставляється народ України, який “є європейцями і розділяє європейські цінності”, та нинішнє керівництво, діяльність якого “протягом останніх двох років змусила нас сумніватися щодо намірів Києва стосовно фундаментальних цінностей, які лежать в основі як угоди, так і наших відносин у більш широкому сенсі”.

Вирішальним іспитом, “лакмусовим папірцем” демократії визначаються парламентські вибори восени цього року, відповідність яких демократичним стандартам розглядається як певний рубікон. Якщо влада піде на масштабні фальсифікації, вона може наразитися на дії з боку ЄС замість уже звичних заяв. Європейці, для яких важливе дотримання формальних процедур, підтверджені міжнародними спостерігачами порушення виборчого законодавства вважатимуть формальною підставою для змістовної реакції аж до запровадження персональних санкцій. Цього, до речі, домагається українська опозиція, інформуючи іноземних дипломатів про конкретні діяння різних персонажів у керівництві, яких пропонує занести до чорного списку нев’їзних до ЄС.

У цьому сенсі “лист п’яти” можна оцінювати як чітке попередження Вікторові Януковичу. Адже санкції запроваджують конкретні держави, і лист дипломатів свідчить про готовність їхньої влади до рішучих заходів.

Олександр КРАМАР