Мороз і дизель — день жахливий

Так сталося в лютому 2012 року, коли деінде морози сягали мінус 30°С. Ситуація повторилася у грудні 2012 року.

Замість традиційної мряки, легенького сніжку і традиційних коливань навколо нуля попередній місяць виявився холоднішим.

На початку січня морози повернулися. Температура ще не є наднизькою, але варто згадати події менш ніж місячної давнини.

Як тільки температура пробила позначку -10°С, одразу почалося. Користувачі соціальних мереж у відвертій формі висловлювали свої думки з приводу якості дизельного пального, що продається в Україні. Саме воно піддається впливу морозів найбільше, стає не придатним для роботи двигуна.

Загалом існують три види “дизеля”: літній, зимовий та арктичний. Перший використовується при плюсових температурах. Другий повинен витримувати температури до -20°С. Третій — нижче -20°С.

Однак 2012 року були проблеми навіть з “арктичним” пальним, межа для якого -мінус 23°С. Звичайно ж, воно дорожче за звичайне.

Дизпальне при низьких морозах стає в'язкішим, парафінізується і стає схожим на желе. Саме парафін ускладнює функціонування двигуна. Точніше, виникає потреба очистки паливної системи. До СТО машина повинна їхати на евакуаторі.

Через це і з'являються у мережах “листи щастя”: у неприємну історію втрапило ціле подружжя редакторів одразу двох електронних видань із Nissan Navara.
Фото drive2.ru

“Уважаемая компания “Лукойл-Украина”! Из-за того, что вы на своих заправках (по крайней мере — на одной из них) под видом дизеля разливаете какое-то фантастическое г-но, я третий день не могу завести машину…

С этого момента я не только сама не буду заезжать на ваши заправки, но и приложу максимум усилий, чтобы как можно больше людей узнало о том, что может их ждать после заправки на “Лукойле”. Спасибо за внимание и поломанную машину”, — пише Катерина Венжик на своїй сторінці в “Фейсбуці”.

Пощастило зірвати джек-пот і Миколі Чумаку. Тільки цього разу “призером” став не “Лукойл”, а джобер ТНК.

Водій залив 50 літрів дизельного пального на одній з АЗС ПП “Компанія “Надежда”, і отримав “бонус”. Наступного ранку автівка не завелася вже при -9°С. Причому в останньому випадку машина зовсім невибаглива.

“Даже электронных часов в ней нет. Единственная микросхема — в магнитоле. Мотор разрабатывали японці для грузовиков, и до сих пор эта модификация двигателя выпускается для самых экстремальных условий Ближнего Востока, Африки и Сибири”, — пише Чумак.

Не полінувався він додати чек на “дизельне палєво” з координатами заправки.

В прес-службі “ТНК-ВР комерс”, повідомили, що не постачають пальне на заправки своїх джоберів, а “Компанія “Надежда” сумлінно дотримується всіх пунктів джоберської угоди. Тобто провину свою компанія не визнала.

Що ж трапилося насправді?

“Повторилася ситуація лютого 2012 року. Компанії не звернули увагу на прогноз погоди, не закупили “арктичне” дизельне пальне, тому і з'явилися такі скарги”, — вважає заступник директора НТЦ “Псіхея” Геннадій Рябцев.

За його словами, розрахунок, очевидно, робився на те, що витримає і звичайне “зимове” пальне. Інший варіант — пальне вчасно не розвезли на станції.

На думку ж директора консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, протягом останнього року було менше претензій до нафтотрейдерів, ніж зазвичай.

Він вважає, що в таких історіях набагато більше суб'єктивізму. “Власнику авто легше звинуватити станцію у продажі “бодяги”, ніж визнати, що автівка знаходиться в неналежному технічному стані”, — зазначає експерт.

У прес-службі “ТНК-ВР комерс” також звернули увагу на те, що співробітники СТО часто не намагаються розібратися у причинах технічних складностей автомобіліста і вважають за краще в усьому звинуватити мережі АЗС.

Втім, Рябцев підкреслює, що причини складностей на ринку пального можуть виникати і через внутрішні проблеми компаній-трейдерів. На його думку, такі негаразди можуть виникати через брак планування.

“Аналітичні підрозділи у більшості компаній були скорочені під час кризи, і зараз ніхто не заглядає далі, ніж на місяць. Відтак, страждають споживачі”, — вважає він.

У 2012 році дехто намагався звинуватити у постачанні неякісного дизпального білоруських виробників. Втім, експерти підкреслюють, що не чули про подібні проблеми у сусідів.

Насправді джерело “арктичного” дизельного пального є і в Україні — це Кременчуцький НПЗ. Завод контролює група “Приват”, що має невисоку якість за фірмову рису. Вона, до речі, контролює і сумнозвісну авіакомпанію “Аеросвіт”.

Правда, взимку 2012 року “приватівський” бензин розходився по мережах, як гарячі пиріжки. Пальне, за визнанням водіїв, було доволі непоганим. Втім, Кременчуцький НПЗ не в змозі покрити потреби всієї України.

Відтак, головна відповідальність за зламані авто все ж залишається на совісті власників АЗС. Та чи зробили вони правильні висновки після грудневих морозів?

Правда, взимку 2012 року “приватівський” бензин розходився по мережах, як гарячі пиріжки. Пальне, за визнанням водіїв, було доволі непоганим. Втім, Кременчуцький НПЗ не в змозі покрити потреби всієї України.

Відтак, головна відповідальність за зламані авто все ж залишається на совісті власників АЗС. Та чи зробили вони правильні висновки після грудневих морозів?

Данило НЕСТЕРОВ