Мільярди у повітря. Чому підприємства-забруднювачів амністовано на еко-податок

За даними Укрстату, в 2017 році в Україні (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях) стаціонарними джерелами було здійснено 124,2 млн тон викидів двоокису вуглецю (СО2). 

На сьогодні в Україні діє ставка податку за 1 тонну викидів двоокису вуглецю ,(п. 243.1 ПКУ) 0,41 гривень.

За словами міністра екології Остапа Семерака, ставки екоподатку в Україні за викиди двуоокису вуглецю найнижчі в світі.

Напркилад, ставки в Мексиці та Польщі — на рівні одного євро за тонну, але в Україні цей показник в сто разів нижче. У той же час, у Швеції він становить 118 євро за тонну, у Фінляндії — 54-58 євро, в Норвегії — від 3 до 47, в Данії — 23, у Великобританії — 22, в Ірландії — 20.

Тоді як вироблена продукція на підприємствах металургії та теплової енергетики, які продукують найбільше викидів СО2, — продається за світовими ринковими цінами чи навіть є дорожчою у світі.

Як зазначається у звіті Powering down coal фінансового аналітичного центру Carbon Tracker, теплова генерація в Україні є найбільш неефективною і найбільш дорогою в світі.

У викидах теплових електростанцій СО2 становить 97,99% усіх викидів від стаціонарних джерел.

Верховна Рада “бюджетної ночі” з 22 на 23 листопада 236 голосами народних депутатів ухвалила закон №9260 “Про внесення змін до Податкового кодексу”. Яким передбачила поступове збільшення екологічного податку за викиди CO2.

“Установити, що ставка екологічного податку за викиди двоокису вуглецю, встановлена пунктом 243.4 статті 243 цього Кодексу, застосовується:
з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року (включно) у розмірі 10, 00 гривень за 1 тонну;
з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року (включно) у розмірі 15, 00 гривень за 1 тонну;
з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року (включно) у розмірі 20, 00 гривень за 1 тонну;
з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року (включно) у розмірі 25, 00 гривень за 1 тонну;”

У перерахунку на бюджетні надходження, це виглядає так:

124.2 млн тонн викидів в 2017 році були оподатковані за діючою ставкою 0.37 грн.\тону на загальну суму 45,954 млн. грн.

у 2019 році за новими ставками цей самий об'єм викидів “коштуватиме”забруднювачам 1 242,000 млн. грн.

Тобто, на 1 196,046 млн.грн. більше.

Однак, під час погоджувальної ради в понеділок, 3 грудня, голова комітету ВР з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна запропонувала усунути неузгодженості в ухваленому Радою проекті змін до Подакового кодексу.

Згідно п. 2 ст. 131 закону “Про Регламент Верховної ради” питання щодо усунення неузгодженостей чи редакційних неточностей у прийнятому законі розглядається Верховною Радою без попереднього включення його до порядку денного пленарного засідання Верховної ради у день внесення його Головою Ради за умови попереднього отримання народними депутатами документів, необхідних для розгляду питання та прийняття рішення.

І 6 грудня Верховна Рада підтримала правки пані Южаніної, відмінивши поступове збільшення ставки екоподатку за викиди двоокису вуглецю.

Резюмуючі всі перипетії зі змінами, у тексті Закону № 9260 про внесення змін до Податкового кодексу залишається таке формулювання: “У пункті 243.4 статті 243: “цифри та слова “0,41 гривні” замінити цифрами та словами “10,00 гривень”.

Що це означатиме? Що ставка екоподатку фактично збільшується до 10 гривень за тонну з 2019 року, але не збільшуватиметься з 2020 року і далі до 25 гривень, як то було передбачено до “усунення неузгодженостей”.

В перерахунку на бюджетні надходження ці жанглювання — це десятки мільярдів гривень, які не потраплять до державного бюджету, і які могли б бути витрачені на природоохоронні заходи.

Варто відмітити, що депутатам на засіданні не були озвучені правки саме про відміну поступового підвищення екоподатку пані Южаніною, яка доповідала за даним питанням.

А головуючий Андрій Парубій сам не доповів суть питання, як того вимагає Регламент. Оскільки обговорення правок не передбачено процедурою, то пан Парубій відмовив у наданні слова депутатам, які намагалися висловитись із приводу даних правок.

Аналізуючи процедуру прийняття відповідних змін, напрошується логічний висновок, що такі суттєві зміни не можуть бути внесені за процедурою усунення неузгодженостей чи редакційних неточностей у прийнятому законі, бо по своїй суті є змінами до прийнятого Радою закону.

Ірина ЧЕРНИШ, членкиня Громадської ради при Мінприроди, учасниця руху Save Dnipro