Михайло Самусь: Україна не відправлятиме війська у Сирію

Президент Петро Порошенко під час прес-конференції з віце-президентом США Джозефом Байденом, який прибув до Києва з офіційним візитом, заявив, що Україна буде підтримувати міжнародну антитерористичну коаліцію. Експерт Центру дослідження армії, конверсії и роззброєння Михайло Самусь пояснив в інтерв'ю, які наслідки для України матиме ця заява, а також як вона позначиться на відносинах із країнами Заходу.

— Що ця заява може означати для України?

— По-перше, це звичайно вираження політичної підтримки західним країнам. І це, на мою думку, дуже важливо, оскільки 25 років Україна намагалася стояти осторонь від таких процесів, тобто намагалася не виказувати свою позицію і максимально нейтрально триматися у будь-якій ситуації, не пропонуючи свою допомогу у конфліктах. Це призвело до того, що коли нам треба було отримувати якусь допомогу від тих же Сполучених Штатів, виявилося, що ніхто допомагати нам особливо не хоче. І це не через низьку довіру, корумповане керівництво чи ненавчений персонал, як у нас то кажуть. Але в тому числі, що Україна за 25 років не була активним суб'єктом міжнародного права і міжнародних відносин, який має свою позицію. Заява Порошенка — це, по-перше, вираження чи підтвердження позиції України, що вона є союзником західних країн і НАТО в першу чергу.

Другий аспект, який тут можна назвати — тут дійсно є, я б назвав це, можливо, “моделлю Кучми”. Коли була ситуація навколо кольчугового скандалу, тоді Кучма запропонував активну участь України в коаліції в Іраку. І там Україна була дуже потужно представлена. Тоді був дуже великий тиск через “Кольчугу” на Україну, і Кучма намагався зменшити його. Зараз, коли йде тиск на українську адміністрацію, я маю на увазі перш за все Порошенка, стосовно відсутності реформ, процесуальної корупції, то ця заява в тому числі може бути спробою знизити напругу тим чином, що Україна може надати якусь допомогу коаліції у боротьбі проти тероризму.

— Як Ви вважаєте, окрім послаблення тиску, можлива якась допомога з Вашингтону для проведення операції, наприклад, в Сирії?

— Я думаю, що це нереальна ситуація. Насправді, я ж кажу, це по-перше, політична заява — вираження союзницької позиції. Стосовно того, що Україна фактично може запропонувати: ми можемо говори про діяльність спеціальних служб, можливо використання військ спеціального призначення, але це буде, звісно, залежати від Сполучених Штатів. Я вважаю, що у США та інших західних країн цих ресурсів вистачає. Звісно, не можна сказати, що Сполучені Штати не мають сухопутного компоненту, щоб застосувати його, наприклад, в Сирії. В цьому поки немає доцільності, а використовуються здебільшого повітряні сили. Україна, звісно, не має можливості застосовувати свої повітряні сили в Сирії і, я думаю, що в цьому немає потреби. Я все ж таки вважаю, що йде мова про політичну заяву, і саме так це в першу чергу треба розцінювати.

І ще один аспект. Насправді ніхто не знає, яким буде розвиток міжнародної ситуації впродовж кількох наступних років. Ніхто кілька років тому не розраховував, що ті ж таки сламісти в Сирії будуть настільки активними. І так само ніхто не знає, де буде найнапруженіший розвиток ситуації в світі. Наприклад, Росія продовжує реалізовувати свою так звану стратегію множинності конфліктів, тобто створення максимальної кількості конфліктів, які би, по-перше, відволікали ресурси та увагу країн заходу, по-друге, викликали корозію євроатлантичної консолідації, європейській консолідації і т.д. Є певні ознаки того, що наступне загострення може відбутися в Центральній Азії. Сполучені Штати будуть вимушені звертати увагу і на той регіон. Тому Україна, заявивши про готовність надати допомогу, все ж таки поки що виказала свою підтримку боротьбі з тероризмом. Фактично я не думаю, що це буде реалізовано практичними кроками. Не думаю, що це буде якась велика операція.

— Тобто якщо будуть застосовані українські спецпризначенці, це в принципі не вплине на ситуацію на Донбасі? Якогось відтоку наших бійців не буде?

 — Звісно, до цього точно не дійде, що хтось задумається над тим, щоб якісь підрозділи знімати із зони АТО і відправляти до Сирії. Я думаю, що і сили спеціального призначення навряд чи будуть застосовані, тому що в американців їх достатньо. І в тій мірі, в тих масштабах, які потрібно.

Ще важливий був аспект: президент наголосив, що Росія не може брати в цій діяльності, в цій коаліції ніякої участі, тому що вона насправді підтримує тероризм на Донбасі. Тут теж є важливий зв'язок між цими двома компонентами заяви — вираження підтримки Заходові і підкреслення того, що Росія сама є спонсором тероризму. Стосовно ситуації на Донбасі, я не думаю, що це якось може вплинути.

— В той же час світова спільнота хотіла б залучення Росії — умовно кажучи, щоб вона не заважала в Сирії. Чи можливі в цьому напрямку у України і Росії якісь точки зіткнення?

— Я не думаю, що Україна там буде якось перетинатися з Росією. Інша річ: яка світова спільнота хоче залучати Росію? Насправді всі кажуть, якщо Росія виражає таке бажання боротися з тероризмом, то звичайно, “велкам”, заходьте й допомагайте світові боротися з цим злом. Але наскільки я розумію, зараз навряд чи Північноатлантичний альянс дуже горить бажанням, щоб Росія вела якісь свої дії. Можемо подивитися на Туреччину, яка навіть, наскільки я розумію, знизила інтенсивність своєї роботи в цьому регіоні, хоча є одним з основних гравців. І це як раз відбувається через те, що Росія бере там участь. Хоча я не чув, щоб вона ефективно боролася з тими ж бойовиками “Ісламської держави”.

Є повідомлення джерел, що Сполученні Штати якраз і попросили Туреччину зменшити інтенсивність своєї діяльності, щоб знизити на деякий час напругу у відносинах з Росією (після інциденту зі збиттям Су-24М — — ), тому що це нікому не треба. В принципі, Росії це вигідно. Кожен воює проти кожного в цьому регіоні. А Росія може знімати вершки. Тим більше, що Сполучені Штати, Франція, Туреччина, Саудівська Аравія, Іран, Ізраїль тим чи іншим способом впливають, наприклад, на ціну на нафту. Вони впливають на ситуацію в Україні, на можливість Заходу протидіяти або примушувати Росію діяти в рамках міжнародного права. Тобто Росії вигідно, щоб там був максимальний ступінь напруги. Наприклад, Іран зараз збирається виходити на міжнародний ринок нафти, це звичайно б'є по Росії. Але Іран є головним її союзником в цій ситуації в Сирії. Тобто там дуже суперечливі інтереси у кожної зі сторін у різних вимірах цього конфлікту або вимірах міжнародної обстановки. І тому там немає простої оцінки ситуації, але є розуміння того, що Росії хочеться, щоб там було максимально гаряче і тому можливо наступною буде Центральна Азія або... Чому б не Кавказ?

Прогноз такий: конфлікти наростатимуть, і Україні, звісно в цій ситуації буде вигідно зайняти одну зі сторін, тому що вічна нейтральність і позаблоковість створюють уможливлюють ситуацію, що коли нам загрожує якась небезпека, ми залишаємося з нею сам на сам. Якщо хочемо добиватися якихось перспектив членства в НАТО чи в тому ж Європейському Союзі, ми повинні захищати якісь певні цінності, як кажуть західні чи європейські. І тримати при цьому марку.

Владислав ГИРМАН