Металургійна галузь України: заретушоване безробіття

“Враховуючи тривалі негативні тенденції на світових ринках, несприятливі прогнози, а також високі ціни на сировину, акціонерами приватної компанії Донецький електрометалургійний завод ухвалене рішення зупинити роботу цеху на невизначений термін”. Це повідомлення стало “дзвіночком” для 800 металургів заводу.

За словами заступника голови профспілки Донецького електрометалургійний заводу Миколи Юшкіна, такого одночасного масового звільнення у Донецьку вже довго не було. Скорочення неминуче, а перспективи для працівників дуже похмурі, каже він. “Поневіряються світом, хто і де їх прийме. На разі на багатьох підприємствах ситуація безперспективна”, — резюмує Юшкін.

Сподівання на переговори

Профспілка вимагає від власника підприємства — російської компанії Мечел — виплатити звільненим десятимісячну заробітну плату. Натомість власник нарікає на наявність проблем і боргів. На продаж, серед інших, ними вже виставлено і Донецький електрометалургійний завод. Тому і впевненості в результатах переговорів немає, є тільки сподівання, кажуть в профспілці. Утім погрожувати акціями протесту профспілкові лідери поки не збираються. “Навіщо нам блефувати? Краще шляхом переговорів чекати на результат”, — зазначив Юшкін в коментарі Deutsche Welle.

У міському ж центрі зайнятості про масове звільнення металургів знають поки що з преси. Там на проблему реагують вельми спокійно. Кажуть, робочих вакансій у Донецьку достатньо, хоча рівень пропонованого заробітку невисокий — на рівні 2000 гривень. Хтось перекваліфікується, хтось відкриє власну справу, прогнозують там. “Ми вже переживали кризу 2008 року і якось дали собі раду. Тому і ця проблема якось вирішиться”, — сподівається керівник інформаційно- аналітичного відділу центру зайнятості Ольга Семенихіна.

Криза розростається

“Якби йшлося тільки про один Донецький завод, то це півбіди”, — зауважив у коментарі Deutsche Welle керівник профспілки металургів та гірників України Володимир Козаченко. Криза в металургії потягла за собою проблеми в усіх суміжних галузях. Як результат, каже Козаченко, вона зачепила 5-7мільйонів українців.

За його словам, скорочення виробництва на металургійних заводах досягло 50 відсотків. Торік зупинився Запорізький алюмінієвий комбінат, Запорізький феросплавний, Стахановській феросплавний заводи. Є підприємства, які працюють 2-3 години на тиждень. З 2008 року в галузі було звільнено чверть працівників, а це понад 100 тисяч осіб. Простої та неповна зайнятість — так існують сьогодні більшість підприємств тяжкої промисловості, каже Козаченко. На його думку, принцип “чим менше втручання держави в економку, тим краще” у цьому випадку зазнав фіаско. Профспілки, тим часом, вимагають розробки державної програми з визначенням конкретних кроків, аби врятувати базову галузь економіки України. Головне — потрібно переорієнтувати металургію з зовнішніх ринків на внутрішні — машинобудівництво, будівельну галузь, кораблебудування, каже Козаченко.

Заробітчанство на підйомі

Експерти погоджуються з тим, що ситуацію міг би врятувати внутрішній ринок металу, утім його фактично не існує. Уряд заявляє про наміри створити цього року мільйон робочих місць, але звідки ж вони візьмуться, якщо не створюється нових виробництв, зауважують експерти. Проблема безробіття насправді не вирішується, а тільки ретушується, зазначає донецький соціолог Ярослав Пасько. “Зрозуміло, що масове звільнення створює загрозу виходу людей на вулицю та активних дій. Тому і використовується така латентна форма безробіття як неповний робочий день, безоплатні відпустки. Це дає можливість послабити соціальне напруження та запобігти масовим акціям протесту”, — вважає соціолог.

Проблема безробіття частково послаблюється і за рахунок трудової міграції. Робоча сила з Донбасу та інших східних регіонів, їде, насамперед, до Росії, де вже працює вже близько двох мільйонів українців, сказав Deutsche Welle Анатолій Акімочкін — учасник проекту Міжнародної організації праці з проблем трудової міграції в Україні. “Зараз знову зростають пошуки роботи за кордоном. Тому є велика ймовірність, що частина звільнених, не тільки металургів, знаходять собі роботу на будівництві в Росії”, — зазначає Акімочкін.

Каріна ОГАНЕСЯН