Матвій Ганапольський: “Люди зрозуміли, що можна жити без Путіна в серці...”

7 травня відбудеться інавгурація Путіна — опозиція обіцяє попсувати ВВП свято, але той не виглядає наляканим. Останній протест на Красній площі був, радше, смішним, ніж вражаючим.

Флеш-моб — кількадесят активістів опозиційного руху “Солідарність” вийшли з білими стрічками на Красну площу. 33-ох білострічечників заарештували... Які перспективи в опозиції та чи відбулися у Росії справжні зміни, “Високий Замок” розпитав у журналіста “Эхо Москвы” Матвія Ганапольського (на фото).

- Чому після виборів протестний рух у Росії затих?

— Він не затих. Вихід людей на вулиці — лише одна з форм протесту. Виходять, коли більше не можуть витримувати. У нас сталося головне — середній клас усвідомив себе суб’єктом політики, а не об’єктом, як досі. Людей так труснули, що вони не витримали. Їх надто сильно образили. Тепер, як казали українські козаки, “шануймося, браття, бо ми того варті”. Процес змін запущено.

Президент Дмитро Медведєв, який провів нікчемні чотири роки при владі, раптом в кінці свого терміну прийняв закони, які повністю перевертають із ніг на голову політичне життя в Росії. Кажу про можливість зареєструвати партію, якщо маєте 500 осіб, і повернення виборності губернаторів. Переоцінити цей крок неможливо — це зміни на рівні Микити Хрущова. Як це Медведєву вдалося? Чому його не зупинили під час самого задуму? Для мене — це загадка. У Росії з’явилася нова політична реальність. З часом, завдяки цій реформі Медведєва, з’являтимуться більш логічні форми політичної діяльності.

Тепер люди можуть створювати і вступати в партії, через які обстоюватимуть свої права. Люди розуміють, що можна в партію вступити, а потім на вулиці вийти. Але з партією легше вийти. Для Кремля це повзуча контрреволюція. Так і є.

- Як можна переконати бюджетників і люмпен, як їх називає ваша колега Юлія Латиніна, робити інший вибір, ніж за Путіна?

— Я б не вживав цього терміну. Він ображає людей. Радше, “основна маса”, яка є політично нейтральною. Вона голосує так, як пропонує еліта, що їх переконала. Тобто люди внизу довіряють авторитетам нагорі. Головне зараз у Росії — не переконати тих, хто внизу, а сформувати іншу еліту, яка зможе відповісти на запит основної маси громадян.

Наразі такої еліти у нас немає, тому нема лідерів опозиції, але є перспектива формування такої еліти. На місцях з’являтимуться її представники, які будуть оновлювати політичну сцену Росії. Московську зиму не забудуть, вона не кане в Лету. Це щось на зразок того, як ви колись були маленькими, але потім вперше пішли. Після цього, як ви вперше пішли, вам перехотілося надалі повзати.

Особливо важливим є те, що влада пішла на поступки. Я про історичний закон Медведєва. Навіть якщо все завалиться — важлива сама спроба. Слід цінувати позитивні тенденції. Ці зміни сталися лише завдяки виходам на вулиці громадян. Росіяни в цьому багато повчилися в українців. Хоча у вас Майдан, в силу обставин, — тепер тема непопулярна, а сама країна рухається в дивному напрямі, ви дали добрий приклад. Тепер настав наш час. У нас саме слово “оранжевий” означає зараз протестний, ледь не революційний. Україна відіграла грандіозну роль у протестах в Росії.

- Чи вважаєте, що в Росії зароджується громадянське суспільство?

— Звісно, зароджується. Зараз створюються тисячі громадських організацій, потім створять п’ять мільйонів партій, які за деякий час розпадуться. Важлива можливість їх створити. Льодовик зрушив з місця. Путін тепер буде просто президентом, а не “батьком нації”, як раніше. Люди відчули, як після виборів пропала частина його харизми. Вона здулася, мов повітряна кулька. Він зараз виглядає пригніченим, переважно мовчить, хіба інколи десь огризнеться. Доведеться ще з ним пожити 3-4 чи, може, 6-12 років. Але головне, що стався перелом. Люди раптом зрозуміли, що можна жити без Путіна в серці, як у моїй молодості — без Леніна в серці.

Довідка

Матвій Ганапольський — російський журналіст, театральний і громадський діяч. Народився 1953-го у Львові. Із 1990-го — оглядач на радіо “Эхо Москвы”. Також веде програму на “Голосі Америки” та колонки в різних виданнях. Живе паралельно в Москві, Тбілісі та Нью-Йорку.

Ігор ТИМОЦЬ