Литву штовхають в обійми Кремля

Передвиборча кампанія до литовського Cейму добігає кінця. Тамтешній парламент складається зі 141 депутата, яких обирають на чотири роки: 71 — в одномандатних округах у два тури, а решту 70 — за відкритими партійними списками. 14 жовтня відбудуться вибори за партійними списками та перший тур у мажоритарних округах, а 28 жовтня — другий тур.

Попередні парламентські перегони були восени 2008 року в розпал світової фінансової кризи. Ситуацію в країні тоді загострило різке передвиборче підвищення заробітних плат, пенсій і соціальних виплат, не підкріплене реальним зростанням економіки. В такий спосіб тогочасний уряд соціал-демократів намагався втриматися при владі. Тодішній прем'єр-міністр Гедімінас Кіркілас назвав інформацію про кризу “вигадкою консерваторів”.

Але на виборах останні таки перемогли: партія “Союз віт­чизни — Християнські демократи Литви” (СВ — ХДЛ) отримала 46 мандатів зі 141 і спільно із “Союзом лібералів”, “Союзом лібералів і центру” та Партією народного відродження сформувала “Коаліцію змін”. Лідер консерваторів, який уже був прем'єром у 1999—2000 роках, Андрюс Кубілюс, відтоді очолює литовський уряд, попри певні зміни в складі коаліції.

Очолюваний ним Кабінет, прагнучи зменшити темпи зростання державного боргу та дефіциту бюджету, змушений був вдатися до доволі болісних і непопулярних заходів економії: зменшення розміру заробітних плат і пенсій, соціальних виплат, підвищення ПДВ, збільшення акцизів. Результатом таких дій стали: стабілізація фінансово-економічної ситуації та зростання економіки у 2011 році на 5,8%, промислового виробництва на 7,4%, обсягу експорту на 28,8%, а загальний дохід підприємств Литви збільшився удвічі. Наразі мінімальна зарплата в країні становить близько €240. Цього ж року, за оцінками європейської фінансової групи UniСredit, Литва за темпами зростання економіки також випереджає Латвію, Естонію, Польщу, не кажучи вже про Україну.

Водночас офіційний Вільнюс послідовно провадив політику зміцнення енергетичної незалежності від Росії: розпочато проект будівництва термінала скрапленого газу в порту Клайпеда, ініційовано судовий процес проти Газпрому, який, зловживаючи монопольним становищем на ринку країни, нав’язав їй найвищу ціну на газ у ЄС, литовське керівництво було послідовним супротивником неоімперської політики Кремля, нарощування Росією озброєнь поблизу кордонів Балтійських держав. Для посилення енергетичної незалежності було ініційовано зведення атомної електростанції.

Випробовування популізмом

У результаті Москва отримала достатньо підстав зацікавитися перебігом цьогорічної виборчої кампанії та, наскільки це можливо, вплинути на неї. Тим більше що реалії загальноєвропейської фінансово-економічної кризи створили об’єктивні передумови для зростання невдоволення своїм становищем значної частини литовського суспільства.

Згідно з підсумками опитування, проведеного соціологічною компанією Baltijos Tyrimai, на початок жовтня перемогу на майбутніх виборах можуть здобути Соціал-демократична партія та Партія праці. До них у парламентську коаліцію може долучитися “Право і справедливість”, яка зараз має четвертий прохідний результат. Усі ці політсили обіцяють економічні вигоди від “перезавантаження” відносин із Росією та роблять ставку на соціальний популізм. Наприклад, кожна з партій навипередки обіцяє підвищити мінімальну зарплату: соціал-демократи — до 1000 літів (€289), Партія праці — 1509 (€436), а “Порядок і справедливість” замахнулася на 1800 літів (€520).

У соціал-демократів основу програми становлять обіцянки запровадити прогресивні податки, податок на розкіш, зменшити ПДВ на опалення, низку продуктів харчування та ліки. Партія праці, очолювана скандальним мільйонером російського походження Віктором Успаскіх, під гаслом “Ми знаємо як” обіцяє майже викоренити безробіття в країні, збільшити розмір середньої пенсії до 60% середньої зарплати, заборонити депутатам парламенту поєднувати повноваження з посадою міністра. Їхнім потенційним союзником в уряді може стати партія “Порядок і справедливість”, яка посідає четверте місце в рейтингах. Її очолює Роландас Паксас (на фото), екс-президент, усунений з посади внаслідок процедури імпічменту 2004 року (якого до того ж звинувачували в лобіюванні інтересів російського бізнесу і зв'язках із російськими спецслужбами. — Ред.).

На окрему увагу заслуговує активна підготовка до участі в цьогорічних перегонах “Виборчої акції поляків Литви” (ВАПЛ), яка цього разу йде на вибори разом із “Російським альянсом” і прокремлівською Литовською народною партією. Вони навмисно не об'єдналися у виборчий блок, оскільки це автоматично підвищує прохідний бар'єр з 5% до 7%, а домовилися про делегування кандидатів останніх двох партій у список ВАПЛ. Шанси цієї політсили пройти до парламенту непевні, але остання успішна участь у муніципальних виборах 2011 року та активність їхнього базового електорату дають підстави стверджувати, що вони цілком реальні.

Демократія виграє, Литва програє?

Правляча СВ — ХДЛ, котра традиційно є найстриманішою в передвиборчих обіцянках, опинилася на третьому місці в електоральних симпатіях. Основні пункти її програми — підвищення фінансової дисципліни, створення сприятливої атмосфери для інвесторів, посилення обороноздатності країни та її енергетичної незалежності — нині не витримують конкуренції із сумнівним популізмом опонентів, які прагнуть за будь-яку ціну здобути владу.

Той факт, що разом із парламентськими перегонами відбудеться і дорадчий референдум щодо будівництва нової атомної електростанції у Вісагінасі, свідчить про те, що енергетичне протистояння з Росією відіграє під час цієї виборчої кампанії визначальну роль. Ідею референдуму консолідовано підтримала урядова опозиція, яка виступає проти нової АЕС (котра має посилити стійкість країни до енергетичного шантажу Москви. — Ред.). Тож громадяни мають визначитися, чи підтримують вони зведення нової атомної електростанції. Однак, щоби плебісцит відбувся, в ньому мають взяти участь більш ніж половина зареєстрованих виборців, а така явка малоймовірна.

Прем'єр-міністр Андрюс Кубілюс, своєю чергою, застеріг, що нова влада і прихід опозиції можуть як змінити євро­пейську орієнтацію Лит­ви, так і зруйнувати втілення ідеї енергетичної незалежності від Росії: “Замало просто знати, що деякі литовські партії в кремлівській адміністрації обговорюють, як брати участь у виборах до Сейму. Точно так само недостатньо знати, що спецслужби третіх країн намагаються зупинити проект атомної електростанції у Вісагінасі. Це має бути відомо всім виборцям, це необхідно зупинити”.

Щоб сформувати більшість, потрібен 71 мандат. Політолог Мажвидас Ястрамскіс прогнозує, що соціал-демократи здобудуть 39, Партія праці — 27, “Порядок і справедливість” — 17, ВАПЛ — 8, консерватори та ліберали, що перебувають нині при владі, — відповідно 24 і 11 місць, решта (по кілька мандатів) дістанеться дрібнішим політичним силам. Оскільки практично неможливо уявити участь членів чинної правлячої коаліції — консерваторів і лібералів у формуванні більшості з будь-якою з нинішніх опозиційних партій, то й най­імовірнішим сценарієм є проросійська коаліція популістів. Хоч і між ними є чимало каменів спотикання, але основним об’єднувальним чинником залишається спільний ворог, втіленням якого є чинний уряд, і лояльність до Росії.

Тож є ризик, що, як і в Україні-2010 та Грузії-2012, 14 жовтня “виграє демократія, але програє Литва”, адже внаслідок потрапляння країни в орбіту російського впливу в підсумку можуть програти і демократія, і пересічні литовці, які стануть жертвами безвідповідального популізму, який навряд чи буде реалізований. Утім, деякі литовські політологи все ж не виключають, що свою вирішальну роль на цих виборах відіграють громадянська зрілість і самосвідомість литовців, які, спираючись на пам'ять про радянську окупацію, не дозволять сформувати проросійську коаліцію.