Кулак проти Верховної Ради

Ціна питання — нібито здешевлений російський газ. Щоправда, ціни на який з тих пір для українських громадян поповзли вгору. Згідно прогнозів експертів російський газ у 2011 році подорожчає для України на 20%.

Ніякі акції протесту громадськості біля будинку ВР та мітинги деморалізованої й розсвареної опозиції справі не зарадили. Партія регіонів демонструвала незламний поступ, свого роду “психічну атаку” проти суспільства — тим, що брутально нехтувала як громадською думкою так і існуючими в країні законами.

У двадцять першому віці регіонали висувають середньовічне кредо абсолютизму: держава — це ми!

Щоб постанови, проголосовані парламентською більшістю, залишалися істиною в останній інстанції, 13 травня 2010 року парламентською більшістю було прийнято закон №2181-17 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження”.

Крапка.

Пройшло зовсім небагато часу, і питання ратифікації злощасних угод втратило свою гостроту. Перед лицем нових діянь владоможців, про нього якось забули й змирилися, як із прикрим, але невідворотним фактом.

Але змирилися не всі.

Громадянин України Костянтин Васильович Кулак, сорокарічний юрист із Феодосії, АР Крим, одружений, виховує двох малолітніх дітей, — не змирився.

У такій нарузі над українським законодавством він вбачає порушення депутатами парламенту своїх конституційних прав. І ще 5 травня 2010 року подав позов до ВР в Окружний адмінсуд у Києві щодо протиправних дій народних депутатів.

“Вважаю, що голосуваннями 27 квітня 2010 року з боку Відповідача як законодавця була не лише неправомірно ратифікована Угода про продовження перебування іноземного військового флоту на території України, але й створено негативний правовий прецедент неправомірної поведінки з боку вищих посадових осіб держави, що є загрозою не лише суверенітету та цілісності України, демократичним засадам нашої держави, але й фізичному існуванню її народу.

Я є громадянином України, а згідно 17-ї статті Конституції “захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є …справою всього українського народу…”.

… “Згідно частини 2 9-ї статті Конституції “укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції”, чого Відповідачем зроблено не було”.

У своєму позові він чітко вказує, чому саме він вважає дії парламенту протиправними: адже стенограма підтверджує, що в залі було лише 211 парламентаріїв, і то — по картках. Частина “зареєстрованих” взагалі була відсутня — Головатий, Ківалов, Сухий — що підтверджується публікаціями ЗМІ та їхніми особистими інтерв'ю пресі.

“ Статтею 26 регламенту ВР передбачено, що перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи”.

Водночас на тому ж самому засіданні прийняли присягу ще 12 нардепів, за тієї ж відсутності кворуму:

“ Таким чином, за відсутності необхідного для подальшого ведення пленарного засідання кворуму головуючий засідання поставив на голосування питання про ратифікацію Угоди між Україною та РФ із питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та інших нормативно-правових актів.

Згідно результатів поіменного голосування “за” проект вищевказаного закону проголосували 236 народних депутатів, “проти” — 0, “не голосували” — 2, рішення було прийнято.

Серед тих, хто проголосували “за” вказаний законопроект указані саме Головатий, Ківалов, Сухий та новообрані депутати, які прийняли присягу на пленарному засіданні 27 квітня 2010 року.

З огляду на вищенаведене, у ході пленарного засідання відповідачем — Верховною Радою України — були прийняті протиправні рішення.

Адже за прийняття таких рішень проголосувала група депутатів, які не мали належних депутатських повноважень, а також ряд депутатів голосували чужими депутатським картками”.

У своєму позові Кулак просив Окружний адміністративний суд:

“Визнати протиправними дії Верховної Ради в ході пленарного засідання 6 сесії ВР 6 скликання 27 квітня 2010 року та зобов'язати усунути порушення чинного законодавства шляхом визнання нормативно-правових актів від 27 квітня 2010 року — закону “Про ратифікацію Угоди з питань перебування ЧФ РФ на території України” … такими, що втратили чинність”.

Досить дивно й жаль, що депутати парламентської опозиції не здогадались зробити подібний крок.

А, може, не мають віри в дієвість українських законів, вважаючи за краще силове протистояння? Та якщо законотворці не вірять у результативність власної продукції, навіщо потрібна Верховна Рада взагалі?

Періодичний бій биків у сесійному залі Ради виборців не цікавить...

Далі починається найцікавіше.

Своєю ухвалою від 11 травня 2010 року Окружний адмінсуд залишив позовну заяву Кулака без руху на тій підставі, що “на думку суду, позивач не зазначив, у чому полягає порушення саме його прав у сфері публічно-правових відносин”, та встановив строк до 4 червня 2010 року на усунення недоліків заяви.

Та феодосійський юрист не здавався.

29 липня 2010 року Київський апеляційний адмінсуд задовольнив скаргу й зобов'язав Окружний адміністративний суд міста Києва все ж прийняти адміністративний позов до розгляду.

Але чомусь Окружний адмінсуд 6 вересня 2010 року передав справу для розгляду до Вищого адміністративного суду України, указавши, що керується при цьому все тим же законом від 13 травня 2010 року “Про недопущення зловживань правом на оскарження”.

Мабуть, більше було нічого сказати, бо пан Кулак подавав свій позов ще до прийняття цього закону.

А життя не стоїть на місці.

12 вересня цього року в нього народився другий син, а 19 числа того ж місяця пізно ввечері стосовно Кулака невідомими особами було скоєно розбійний напад. За фактом події слідчим Феодосійського міськвідділу ВС було порушено кримінальну справу — “напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій)”.

Втім, дотепер Костянтин Васильович вважає цю пригоду чистою випадковістю, і аж ніяк не пов'язує з поданням позову до суду з метою оскарження дій Верховної Ради.

Може й правильно, та з огляду на останнє побоїще у ВР народ усіляке говорить…

Тим часом, у жовтні 2010 року, справа надійшла до Вищого адміністративного суду України.

І 20 грудня 2010 року Костянтина Кулака сповістили, що розгляд його позову до ВР у суді призначений до розгляду колегією Вищого адмінсуду на 10-00 11 січня 2011 року за адресою: Київ, вулиця Московська, 8.

Від об'єктивності розгляду справи залежатиме, чи буде звертатися Кулак до Європейського суду в Страсбурзі за справедливим вирішенням питання, чи закон “Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування ЧФ РФ на території України” №2153-VI втратить чинність. І в цій справі буде поставлена крапка.

Від себе додам лише єдине.

Усупереч розхожим міфам, що від кожного з нас мало що залежить у великій політиці, наведений приклад демонструє — кожен громадянин може зробити велику справу державної ваги.

І допоки є в нашому суспільстві такі люди, як Костянтин Васильович Кулак — ще не вмерли України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля!

Володимир ОСТРІВ