Куди везе борговий ескалатор?

Понад 67 мільйонів гривень на користь російського закритого акціонерного товариства “Ескалатор” має сплатити Київський метрополітен. Про це його на початку лютого 2013 року повідомила Державна виконавча служба України, надіславши постанову про примусове виконання рішення Господарського суду Києва. У разі сплати такої суми метрополітенівці залишаться на кілька місяців без зарплат.

Усьому виною безгрошів’я

Ще 1998 року, коли будувалася станція “Дорогожичі”, а грошей, як завжди, не вистачало, тодішній голова КМДА придумав вихід із ситуації. Аби придбати 8 ескалаторів загальною вартістю 12,645 мільйона доларів США, він надав російському виробникові обладнання ЗАТ “Ескалатор” гарантійний лист, у якому пообіцяв розплатитися за придбаний товар коштами міського бюджету. Щоправда, не одразу, а до квітня 2000 року.

У свою чергу, КП “Київський метрополітен” підписав зі спільним підприємством ТОВ “Спарта” договір-доручення, за яким останнє зобов’язувалося укласти зовнішньоекономічний контракт з російським виробником комплектуючих вузлів ескалаторів ЗАТ “Ескалатор”. “Спарта” мала отримати замовлене обладнання, транспортувати його із Санкт-Петербурга в Україну, передати Київському метрополітену та, здійснивши конвертацію валют, розплатитися із виробником.

Домовленості почали виконувати, проте з одним “але”: заборгованість погашали частинами і з порушенням термінів.

Справа дійшла до суду. У жовтні 2009 року Господарський суд Києва постановив стягнути з КП “Київський метрополітен” на користь ЗАТ “Ескалатор” решту основного боргу та 3% річних за поставлене і введене в експлуатацію ескалаторне устаткування. На тоді це було 5,334 мільйона доларів (42,622 мільйона гривень). Із присудженої суми метрополітен погасив 4 мільйони доларів.

Однак у вересні 2012 року ЗАТ “Ескалатор” знову звернулося до суду із позовом про стягнення з метрополітену інфляційних витрат і 3% річних, що набігли за роки недооплати замовлення. Ігноруючи те, що строк позовної давності скінчився, а розрахунки суми відшкодування зроблені позивачем на основі недійсних довідок, Господарський суд Києва виніс рішення про примусове стягнення з рахунка КП “Київський метрополітен” на користь ЗАТ “Ескалатор” 67,5 мільйона гривень.

Сподівання лише на прокуратуру

І хоч позов було задоволено лише частково, ця звістка шокувала не тільки метрополітенівців, чиє підприємство має стратегічне значення для безпеки столиці, а й зацікавила прокуратуру Києва. В апеляційній скарзі останньої йдеться про те, що “рішення Господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат є незаконним і необ∂рунтованим через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права”.

Крім того, знайшлася ціла низка юридичних нюансів щодо оформлення та подання документів, які позивач спрямував до суду.

Оскільки в Законі “Про прокуратуру” є стаття, у якій сказано, що підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, то прокуратура Києва й подала апеляційну скаргу про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Вона має повне право повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Своє втручання у справу прокуратура пояснила так: за вказаних обставин стягнення з комунального підприємства “Київський метрополітен” значної суми коштів на понад 60 мільйонів гривень та відповідно сплати судового збору на апеляційне оскарження свідчить про необхідність вжиття прокуратурою Києва заходів представницького характеру. Адже йдеться про нанесення збитків місцевому бюджету (фінансування відповідача здійснюється за рахунок коштів міського бюджету, розпорядником якого є Київська міська рада).

Тож прокуратура просить скасувати рішення Господарського суду Києва від 17.12.2012 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ЗАТ “Ескалатор”. Нині ж справа у підвішеному стані. Однак у Київському метрополітені занепокоєні можливими наслідками її розгляду, оскільки присуджена сума рівноцінна піврічним витратам метрополітену на закупівлю вкрай необхідного устаткування (матеріалів для ремонту вагонів, ескалаторів, колій, споруд). Якщо спрямувати ці гроші на виконання рішення господарського суду, то це означає приректи столичний метрополітен на технічний занепад та поставити під загрозу безпеку багатомільйонної армії пасажирів. Оскільки саме підприємство збиткове (днями свої фінансові претензії до підземки пред’явили енергетики), грошей взяти ніде. Хіба лише експропріювати двомісячну зарплату всіх працівників метрополітену?!

Точка зору

Олександр КЛЮС, депутат Київради:

— Останнім часом міська влада більше переймається будівництвом метро. Зокрема станцією “Теремки”, де два останні місяці роботи майже не фінансували. Виникли борги навіть із зарплати. Попри те, що у програмі соціально-економічного розвитку було закладено 300 мільйонів гривень на продовження будівництва метро від “Виставкового центру” до “Теремків” та ще 38 мільйонів на погашення заборгованості за попередньо виконані роботи, грошей не вистачає. Навіть із тими 268 мільйонами гривень субвенцій, які Кабмін планує виділити місту на виконання функцій столиці, коштів бракує, щоб профінансувати в повному обсязі введення в експлуатацію станції “Теремки”.

Щодо судової тяганини між “Київським метрополітеном” і російським підприємством, то справи справді кепські. На мою думку, треба дочекатись остаточного рішення суду за апеляцією прокуратури. Якщо правоохоронці взялися за цю справу, отже, в позивачів не все гаразд із доказовою базою. Бо сподіватися фінансової допомоги від міста, мабуть, марно (у міському бюджеті не закладено коштів на такі витрати). Щоправда, під час щоквартального корегування бюджету міста та програми соціально-економічного розвитку Київрада може розглянути це питання, однак і без того дірок у столичному господарстві більш ніж досить.

Лариса ДАЦЮК