Ксенія Ляпіна: “Позбавити партквитків Мартиненка і компанію — не головне”

Завтра “Наша Україна” проведе з’їзд, який, на думку партійних активістів, має вдихнути в НСНУ нове життя. Один із найбільш резонансних намірів — ухвалення рішення про вихід із парламентської коаліції. Точніше, партія “Наша Україна” і не входила в коаліцію — це зробили депутати з фракції блоку “НУНС”, але через голосування на з’їзді “НУ” хоче чітко задекларувати свою позицію. Наслідки можуть бути всілякими, аж до розвалу нинішнього парламентського союзу. Про серйозність такого вчинку свідчить хоча б нервова реакція Юлії Тимошенко, яка вже засудила намір “нашоукраїнців”.

Багато хто вбачає в сценарії від “Нашої України” початок комбінації, яка у фіналі має призвести до дострокових парламентських виборів. Утім, народний депутат Ксенія Ляпіна каже, що НСНУ не форсуватиме проведення дочасних перегонів: юридичні реалії не дозволяють розпустити парламент до президентських виборів.

“Незважаючи на те, що робили з партією, вона є живим організмом”

— Ксеніє Михайлівно, одним із головних питань суботнього з’їзду “Нашої України” буде ухвалення рішення з приводу коаліції. Чому це настільки принципово? Адже ця коаліція існує вже півроку, а питання постало тільки тепер.

— Дуже погано, що це питання порушують лише зараз. На мій погляд, партії слід було визначитися ще взимку. Тоді у нас теж був з’їзд, і ми могли б розставити всі крапки. І надалі не виникало б непорозумінь, коли від “Нашої України” виступає одна людина і каже, що ми палко підтримуємо коаліцію; і виступає інша особа, котра критикує коаліцію або заявляє, що ця коаліція — ширма для прикриття переговорів між БЮТ і Партією регіонів. Не мати чіткої позиції — це неприйнятно для серйозної політичної сили.

Коли проводили вибори, ми чітко декларували: ніколи не підемо в коаліцію з Партією регіонів і комуністами, а єдиний можливий союз — із БЮТ. “Наша Україна” дотримала цієї обіцянки. Не наша вина, що партнери бачили роботу коаліції по—іншому й у вересні почали активні переговори з “Регіонами” у нас за спиною. Через це ми вийшли з коаліції. Тобто ситуація докорінно змінилася, треба реагувати на нові обставини.

Чому для нас, депутатів від НСНУ, це важливо? Єдиним критерієм, щоб визначити, хто з нас має рацію, є з’їзд. Без цього немає осі координат. Якщо з’їзд не підтримає коаліцію — отже, депутатам, які мислять інакше, треба коригувати свою позицію. Або визнати, що їм із партією не по дорозі.

Я щаслива, що партія нарешті відгукнулася на цей запит. Значною мірою цей імпульс ішов із регіонів. Люди відчули цю безглузду дуальність, яка нічого не давала, а лише забирала. Нам закидають: у вас упав рейтинг. А як він може не впасти, якщо в партії була така невизначеність?! До честі осередків “Нашої України”, вони виступили активним двигуном. І це свідчення того, що, незважаючи на всі проблеми, незважаючи на все те, що робили з партією останнім часом, вона є живим організмом.

“Балозі було вигідно, щоб партія занепала”

— Чому партія відразу не вирішила це питання? І чому ця “безглузда дуальність” тривала кілька місяців?

— Партія перебувала в організаційному колапсі. Це почалося з моменту, коли В’ячеслав Кириленко пішов із керівної посади в НСНУ, а головою обрали Президента. Зрозуміло: якщо Віктор Ющенко є Президентом, то він не може займатися партійними справами, в нього є інші обов’язки. Віктор Андрійович є лише ідейним лідером. Ми усвідомлювали це, обираючи Ющенка головою, але покладали сподівання на те, що швидко буде сформовано організаційну структуру. А цей процес затягнувся, партія стала “розчинятися”.

Я підозрюю, що це був план відомої людини — Віктора Балоги. Він розвивав власний проект — партію “Єдиний центр”, і йому було вигідно, щоб “Наша Україна” занепала. Очевидно, партія Балоги хотіла, щоб ставку було зроблено саме на неї.

Як бачите, після того, як змінився голова секретаріату Президента, “Наша Україна” швидко відновила роботу. Звичайно, “посприяли” і зовнішні обставини — маю на увазі переговори між БЮТ і Партією регіонів.

— Дехто каже, що поява спільного ворога — “широкої коаліції” — могла б відновити єдність у “Нашій Україні”...

— Це ще не відомо. В партії є люди, які вважають, що на факт цих переговорів не треба реагувати. Ці люди все ще перебувають у коаліції. І ми не можемо нічого їм протиставити — тому що рішення партії щодо коаліції не було.

— Чому ці люди тримаються за партію? Чому не підуть із “Нашої України”, якщо вас нічого не єднає?

— Я цього й сама не можу зрозуміти. Іноді складається враження, що вони знущаються з партії. А можливо, виконують замовлення... Адже для Юлії Тимошенко вкрай важливо, щоб скрізь лунало, ніби “Наша Україна” — це її “...Україна”, а не Президента. Хай із нею буде лише троє людей — вона казатиме, що “здорова частина” “Нашої України” підтримує коаліцію з БЮТ.

Як тільки ми анонсували вихід із коаліції, Юлія Тимошенко заявила: “Злочинці з “Нашої України” розвалюють нашу чудову та дружню коаліцію”. А те, що кілька тижнів тому велися переговори про створення зовсім іншої коаліції, — то про це Юлія Володимирівна вже забула.

— Припустимо, з’їзд ухвалить рішення про те, що “Наша Україна” не підтримує участь у коаліції. Що буде із людьми, які займають іншу позицію?

— Поки що нічого не буде. Все, що ми можемо, — це згодом, якщо вони не відкоригують свою позицію, виключити їх із партії.

— Існує версія, що один із мотивів, чому НСНУ хоче ухвалити рішення про непідтримку коаліції, — це якраз намір позбавити цих людей — Мартиненка і компанію — партійних квитків...

— Це далеко не головне! Сенс не в тому, щоб когось позбутися чи когось покарати. А в тому, що партія мусить зайняти зрозумілу та однозначну позицію, почути голос делегатів та членів. У нас звикли звертатися до партії раз на п’ятирічку, перед виборами. А насправді між усіма ланками мусить бути постійний зв’язок. Інакше це буде “закрите акціонерне товариство”.

— Зважаючи на майбутні рішення з’їзду, чи можливі відколи від партії?

— Партія — це живий організм. Вона змінюється з приходом нових облич: хтось — іде, хтось — приходить. Я не бачу в цьому проблеми. Тільки в клубі за інтересами можуть лишатися одні й ті самі члени.

“Стабільна країна — не тоді, коли в парламенті більше десяти років сидить одна людина”

— Із деяких осередків надходить ідея відкликати міністрів—“нашоукраїнців” з уряду. Ви підтримуєте таку ініціативу?

— У партії є така дискусія. Я не думаю, що міністрам рекомендують піти з уряду. Безумовно, якщо ми виходимо з коаліції, то логічно, що маємо відкликати міністрів. Але це логічно тільки тоді, коли видно наступний крок. Наприклад, ми виходимо з уряду (а відтак Кабінет Міністрів втрачає кворум), то наступні кроки — формування нової коаліції, нового уряду. Однак за нинішньої ситуації, напередодні президентських виборів, це недоцільно.

— У політикумі продовжують говорити про можливість дострокових парламентських виборів. І розпад коаліції, і відсутність сформованого уряду за певних умов можуть бути підставою для розпуску Ради. “Наша Україна” намагатиметься використати ці важелі, щоб відбулися дострокові вибори?

— По—перше, “Наша Україна” не може ініціювати виборів. А крім того, все це не матиме наслідків, оскільки в Президента за півроку до складення повноважень зникає право розпускати Верховну Раду. А вибори Президента — 17 січня. Є конституційні реалії, які треба враховувати. До президентських виборів розпуск парламенту не можливий.

Мене дивує, що, коли “Наша Україна” вирішила ухвалити рішення про вихід із коаліції, це почали сприймати як технологічний прийом або таємний план. Ні! Це суто політичний крок.

Шанс на проведення дострокових виборів був наприкінці минулого року. Але тоді такий писк зчинився: як же ж так, знову вибори?! Я розумію, що люди втомилися від нашої демократії. Але, з іншого боку, скажіть, невже у нас є працездатна Верховна Рада, невже уряд ефективно бореться з кризою?

Не треба боятися перевиборів. Стабільна країна — не тоді, коли в парламенті десять років, а то й більше, сидять одні й ті ж люди, а тоді, коли Рада відображає волю громадян. Тож для України перевибори актуальні. Бо наша демократія — підліткова. У нас і реакції, і електоральні настрої такі, як у підлітків, — бурхливі та категоричні: або любов до гробу, або ненависть на все життя.

Зараз усі політичні сили вже думають про інше — про президентські вибори. Гадаю, що до теми дострокових парламентських виборів згодом повернуться, але після президентських. Тому що в нинішньому парламенті — тупикова ситуація. Там могла б сформуватися лише одна коаліція — БЮТ і Партії регіонів. Але вони готові утворити більшість тільки з однією метою — створити диктатуру в країні, а такий підхід не задовольняє громадян. Тому цю проблему, мабуть, усе—таки доведеться вирішувати достроковими виборами.

— Ксеніє Михайлівно, зараз у “Нашій Україні” обговорюють ідею повернення до старої символіки. Наскільки висока ймовірність, що партія поверне емблему зразка 2002 року?

— У партії вже віддавна повертаються до теми символіки. Наприклад, дехто пропонував перевернути підкову з нашого символу “ніжками” вгору. Кажуть, це щасливіший знак. Зараз пропонується повернутися до старого логотипу — сонечка, яке сходить з—за хмар. Це теж дуже позитивна символіка. У нашій партії дуже мудрі люди, тому я впевнена, що на з’їзді ми ухвалимо найкраще рішення.

— Якщо йдеться про повернення до символіки 2002 року, тобто про відмову від підкови, — то це буде свідченням розчарування у Помаранчевій революції?

— Люди розчарувалися в лідерах, але не в революції. Не можна плутати ці речі! З ким би я не спілкувалась, усі кажуть, що вчинили б так само, як тоді. Я не стояла на сцені Майдану — була серед людей, і повторила б те саме хоч і сто разів. Є розчарування в результатах, але не в Майдані. А щодо символів, то кожному символу — свій час. Зараз — новий період, і відкривається шлях для нової символіки.

Володимир СЕМКІВ