Криза буде перманентною

Після кризи стало зрозуміло, що головний напрямок боротьби в капіталістичному світі пролягає на межі економічних інтересів постачальників нафти і газу та виробників промислових товарів і сільськогосподарської продукції.

Ця боротьба йде з несталим успіхом і нагадує синусоїду. Відтак, криза буде то виникати, то згасати. Однак, на відміну від минулих часів, цикли цих змін стануть значно коротшими.

Остання обставина визначається тим, що запаси нафти і газу скорочуються, а тому їх власники не гають часу, як раніше, і значно швидше підвищують ціни. Тим більше, що часто продають ці товари не вони, а міжнародні посередники на спотовому ринку.

До того ж, при посередницьких операціях використовуються ф'ючерсні контракти — угоди з відстрочкою отримання покупцем свого товару, що ще більше підвищує комерційний ризик і призводить до пришвидшеного зростання цін на вуглеводні.

Все це скорочує цикл коливання цін на енергоносії і, відповідно, скорочення або зростання виробництва промислових товарів і сільськогосподарської продукції.

Це якісно новий етап світового економічного розвитку, з яким не можна не рахуватися. Він вимагає принципово нового підходу до соціально-економічного устрою розвинутих країн, а ще більшою мірою — країн “третього світу”.

Суть проблеми зводиться до необхідності мати таку збалансовану у галузевих сегментах економіку, яка дозволяла б забезпечити потреби держави без імпорту. Подібні закриті економіки будують Китай, Бразилія, Ізраїль, Індія, ПАР.

Задля такої мети був створений Євросоюз, а наразі будується альянс БРІКС. Крім того, є численні регіональні міждержавні утворення. Однак повною мірою іспит світовою фінансово-економічною кризою витримали лише перелічені вище країни.

Серед держав світу у найгіршому становищі — країни колишнього СРСР, особливо Україна та Росія. Україна найбільш болісно пережила кризу. Як тепер бути?

Будь-якому керівництву України не треба робити вигляд, що воно знає рецепт становлення розвинутої держави без проведення диверсифікації економіки і створення повного замкнутого циклу виробництва найважливіших товарів.

Той, хто це заперечує, — ворог України, неук, крадій або корупціонер. Головне, щоб про це знало населення, і щоб таким “діячам” не залишалося місця у владі.

Чому серед провідних країн колишнього СРСР Україна у найважчому стані? Тому що до цього її довели можновладці за всі роки незалежності. Окрім частини її сільського господарства, жодна галузь виробництва не має повного замкнутого циклу.

Тим більше неприпустимо, що країну очолюють неуки та крадії. Вони спираються на армію корупціонерів, яка роками управляє економікою. Неприпустимо, бо кожен автомобіліст знає, як важко вести машину в режимі “газ-стоп-газ-стоп”, а саме так доведеться управляти економікою країни, яка не має заданого курсу.

Влада не спромоглася визначити стратегічний курс, за яким повинна розвиватися економіка. Саме тому країна хитається з боку в бік, від однієї проблеми до іншої.

У такому режимі управління економікою опиняться і країни “золотого мільярда”. Поки що вони повною мірою не усвідомили нові реалії, але мине два-три роки, і вони зрозуміють, що нині ідея глобалізації світового ринку не на часі.

Подейкують, що США вже готуються до створення регіонального закритого економічного об'єднання, до якого увійдуть вони, Канада та Мексика. Наразі Америка не розголошує ці далекоглядні економічні плани.

Не вирішені й інші проблеми, зокрема зв'язки США з Японією, Австралією, Новою Зеландією, Аргентиною, країнами Близького сходу та всієї Африки. Однак на тлі негараздів, які насуваються на США, відносини із світом видаються другорядними.

Новий режим управління економікою розвинутих країн вимагає елімінувати будь-які гальма розвитку, перш за все, фактор неочікуваного підвищення цін на нафту і газ. Це непросте для США завдання навіть з урахуванням наявності законсервованого нафтопроводу “Аляска — центр” та збалансованих галузей промисловості країни.

Однак головним для Сполучених Штатів буде усвідомлення, що їм доведеться відмовитися від колишніх імперських доктрин світової глобалізації “вільного” ринку, які ще міцно сидять в головах абсолютної більшості американців.

Не тільки американцям та європейцям, але й українцям доведеться зрозуміти, що віднині криза напевно буде перманентною. Значить, перебудовуватися треба буде теж перманентно. Поки що про це думають лічені економісти.

Контури майбутньої перебудови управління економікою ще не розроблені. Про суть цього процесу навіть публікацій у світовій пресі обмаль, але головне вже відомо.

Україна повинна напрацювати наукові засади економічного розвитку з урахуванням послідовності дій, які за 20-30 років приведуть її до економічної самодостатності.

Якщо в найближчий час влада цього не зрозуміє, то не буде й незалежної України.

Марко ОЛІВЕНСЬКИЙ