“Краще український хаос і відкриті можливості, ніж російське болото”

Чи була закономірною російська агресія щодо України?

— Перш за все, хочу висловити повагу і побажати успіху людям, які захищають свою країну і обраний вільними людьми в Україні шлях.

Щодо Криму і Донбасу, то не варто плутати біле і квадратне. Ситуацією на сході України керує Кремль. Але без проблем в Україні, які виникли протягом останніх віків, ні Володимир Путін, ні Владислав Сурков, ні Сергій Глазьєв (відповідно, помічник і радник президента РФ. — Країна) із Москви нічого б не зробили. Проблема Криму і Донбасу тліла роками. Потім зла людина її роздула, щоб почалася пожежа. Підкинула хмизу, паперу з гаслами. 

Які проблеми маєте на увазі?

— Це наслідок 350 років співіснування українців і росіян. Не секрет, що ставлення до світу і до себе в регіонах України — різне. Це відмінності на рівні історичного розвитку. Можливо, різні частини України можуть мирно і комфортно співіснувати. Але якщо не придумати ефективної соціально-економічної і політичної моделі, то роздута ворогом дрібна проблема може стати катастрофою.

Усі країни Європи пройшли важку, болісну і криваву історію формування. Франція віками була набором феодальних володінь, які говорили різними діалектами. Регіони Аквітанія, Бургундія, Нормандія, колись німецькі Ельзас і Лотарингія, — поступово, після багатьох воєн, склалися в єдину державу. Ніхто французам не допомагав. Навпаки — усі заважали. Особливо англійці та німці.

Німеччини 200 років тому теж не було. Пруссія приєднала кілька герцогств, королівств і стала імперією. Її спадкоємицею є нинішня Німеччина.

Україні не варто шукати древності там, де її нема, роздувати пиху на порожньому місці. Вона — молода держава на стадії формування. Шукає власну ідентичність, політичну й економічну моделі. Лише зараз формується український народ і нація.

Цивілізовані країни Європи пройшли болісні етапи формування. Такі процеси не минають без сутичок. Але живемо в ХХІ столітті, тож варто бути мудрішими і використовувати досвід інших країн, а не вчитися на власних помилках. На жаль, в України це не виходить. Злочин української національної еліти не менший, ніж агресія Росії. Бо 25 років втрачено.

На керівництві України — найбільша відповідальність, що досі не сформована ефективна національна, політична і державна модель, донедавна не було сильної армії. Ви бачили, хто ваш сусід. Що імперія вмирає повільно і з рецидивами. Як можна було ховатися за Будапештські угоди? Це дитячий садок. Можете кричати, що світ вам винен, але це — не так. Маєте бути реалістами. У вас велика країна, територія і населення — самі мусите себе захищати.

Що мало робити українське суспільство?

— Конфлікти, якими скористався Мордор (країна з роману “Володар перснів” Джона Толкіна, осередок злих сил. — Країна), давно варто було виявити і працювати з ними. Потрібно було об'єднати групи й етноси всередині країни. Завжди на покутті має бути інтерес. Путін, наприклад, поставив на мову і пенсії. Якщо б в Україні була ефективна економічна модель, а пенсії вищі за російські, то 80 відсотків, що не було би тепер проблем. Гроші не залишають каменя на камені від совкового патріотизму.

На жаль, Україна не зуміла стати економічно ефективною. І запобігти вибуху, хитро і розумно придумати, наприклад, що робити з тими, хто лінується вчити українську.

Хоча це не знімає відповідальності з Мордору.

Чого очікувати Україні від Росії?

— Думайте не про те, що робитиме Росія, а як має діяти Україна. Путін не може втрутитися у внутрішні справи Швеції, Англії чи Іспанії. Максимум, сприяти притоку дикунів із третіх країн у ЄС. Якщо зможете між собою в Україні домовитися, то Путін буде безсилий. В України є вибір — або зробити диво, або буде економічний колапс.

Економічне диво врятувало колись Японію і Німеччину. Зараз це найефективніші країни. Досягнули цього без “духовності”, іконок чи аватарок із прапором. Цим грішать в Україні. Ті, хто багато кричать про патріотизм, нічого путнього для країни не роблять. Хай кожен краще напише, який закон фізики відкрив, економічну модель чи фірму створив. Ось це патріотизм.

Що варто розуміти українцям про Росію?

— Росія не змінюється багато століть. Це імперія, яка завжди розвивалася лише екстенсивно — в ширину, а не в зміст. Тому українцям слід стати дуже сильними і ефективними, щоб постійно протистояти цій експансії.

Чи неминучий був для Росії режим Путіна?

— За помилок, яких припустилися в 1990-ті демократи, — так. Мали просувати демократичні цінності і правду про злочини Сталіна. Так, як сьогодні чинить путінська пропаганда імперськості. Історія — це боротьба ідей, народів і кордонів. Ті, хто не вміє, не хоче чи не розуміє, що слід боротися, — неминуче програють. Тому в Росії програли демократи, а Україна втратила 25 років.

Не можна було ставити офіцера КДБ на чолі країни. Чекісти організували спрут, для виживання якого потрібно зберігати владу за будь-яку ціну. Її втрата рівноцінна втраті свободи. Як це зробити в провінційній країні Європи, яка все-­таки не Північна Корея? Відволікаючи від внутрішніх проблем імітацією зовнішньої політики. Робити це з нерозвиненою економікою можливо тільки на рівні “молодець серед овець”. Тож знайшли Україну і скористалися нею.

Коли щодня зомбують не надто освічених людей, вони стають агресивними і жорстокими. Суспільство розділилося на “п'яту колону” і “шосту палату”.

Декомунізація в Україні вчасна?

— Це перше, що варто було зробити після здобуття незалежності.

Опозиціонер Олексій Навальний хоче балотуватися на президентських виборах у Росії. Кремль дасть йому це зробити?

— Він промацує, скільки процентів Навальний може набрати. Путін не вперше імітує чесні вибори, наче в нього є суперник.

Якщо в Кремлі зрозуміють, що Навальний набирає багато і важко буде вкрасти ці відсотки, то проти нього знову відкриють кримінальну справу по “Кіровлісу” абощо (2013-го Навальному дали п'ять років тюрми за розкрадання майна держ­підприємства “Кіровліс”. Термін змінили на умовний. Європейський суд із прав людини постановив: опозиціонера засудили за законну підприємницьку діяльність. У листопаді 2016-го Верховний суд РФ скасував рішення у справі й відправив її на новий розгляд. 13 грудня Навальний оголосив про висунення на президентські вибори 2018-го. Якщо суд підтвердить вирок, він не зможе балотуватися протягом 20 років. — Країна).

Навальному дають можливість відволікти активну частину російського суспільства. Аби вона ще рік слідкувала за виступами, сподівалася на краще. А потім буде та сама історія, що й досі.

Активна частина російського суспільства — це хто?

— Це мізерний 1 відсоток. Не плутайте тих, хто не підтримує Путіна, з тими, хто готовий чинити опір. Останні — це освічені, начитані люди з хорошим мозковим апаратом.

Чи адекватною була реакція Євросоюзу і Сполучених Штатів Америки на російську агресію проти України?

— Поведінка Заходу — недалекоглядна. У ЄС і США правлять переважно ліваки, а це завжди слабкі керівники.

Путін робить рівно те, що йому дозволяють. Приєднав Крим — Захід змовчав. Значить можна ще щось поряд “відкусити”. Посадив дівчаток на два роки за те, що не так молилися в храмі. Європа промимрила щось, але нічого не зробила. Якби були серйозні санкції чи розрив відносин, коли посадили першого політв'язня, то не було б жодного трупа зараз.

Якою бачите Росію за 20 років?

— СРСР свого часу недорозпався. Дійшов до точки, коли нічого було їсти, і зупинився. Народ, в якого зараз “російська весна”, забув як били одне одному морди біля порожніх прилавків. Захід на свої ж кредити нагодував цю країну. Якби Єльцин тоді влаштував ту шизофренію, яку маємо зараз, була би бійня, але цей монстр розпався б. І був би наш Нюрн­берзький процес. Зараз все має дійти до логічної точки.

Чи довго може тривати війна на Донбасі?

— Маємо справу не з класичною війною, де протистоять дві армії у відкритих боях. Ця війна — гібридна, провінційна і варварська. Такі завжди тривають значно довше, ніж цивілізовані. Перестрілки то затихатимуть, то спалахуватимуть, а невизнані респуб­ліки гнитимуть у собі. Проте українців більше повинен хвилювати розвиток на підконтрольній Києву території. Він має бути такий, щоб Україна стала заможною, комфортною і спокусливою державою. Тоді вона переможе.

Які зміни в Україні помітні за три роки після революції?

— Україна зробила важливий крок у сенсі цивілізаційного вибору. Тепер має дійти до Європи економічно, політично й естетично. Щоб українські туристи й чиновники не були схожими на російських. Щоб не було кумівства. Бачу несмак і в Росії, і в Україні. І там, і там грають у псевдопатріотизм. Ніхто не хоче позбутися пуза. Якщо хочете в Європу, то треба ходити підтягнутими, начитаними, думаючими.

Швидкість змін в Україні залежатиме від енергії людей. А вона у них є. В українців кращий метаболізм, ніж у росіян, більше темпераменту. Це пов'язано з генетикою, етнічними відмінностями.

На жаль, Україна не змогла скористатися всіма можливостями, які відкрив Майдан. Бо в ній ще багато совків та історично складних регіонів. Але краще український хаос і відкриті можливості, ніж російське болото.

У Франції 1799 року практично не було держави. Це була країна на межі розпаду. Але прийшов геніальний Наполеон, який об'єднав її і зробив найбагатшою, най­ефективнішою в світі. В Україні не знайшлося навіть на соту частину подібної людини.

Яким бачите майбутнє Євросоюзу, до якого прагне Україна?

— Україні потрібна Європа зразка ХІХ століття, де капіталізм, права людини і власності, унітарна держава. Нинішня — це прекрасно розвинутий регіон, в якому, на жаль, повсюди перемагає ідеологія ліваків. Нею європейці заразилися від СРСР. Однак ­Євросоюз вистоїть і збережеться. У нього входитимуть нові країни і виходитимуть старі, він змінюватиме формат, але це — ефективне утворення.

Ігор ТІМОЦЬ