Корупція в енергетиці залишається поза увагою уряду

Про це на засіданні Ради оптового енергоринку (ОРЕ) 2 квітня 2014 року повідомив заступник директора з розвитку ДП “Енергоринок” Володимир Євдокімов.

Кримська ТЕЦ, Донузлавська ВЕС, що входить до складу НАЕК “Енергоатом”, “Вітряний парк Керченський” та інші (загалом 22 підприємства) тепер не зможуть постачати електрику до України. Серед усіх інших, поза закупками залишились 15 приватних сонячних електростанцій, власником яких вважають Андрія Клюєва.

У зворотному напрямку — транспортування енергії — питання поки що не вирішене. Електроенергію в Крим постачатимуть компанії “ДТЕК Крименерго” та “Севастопольенерго”, але якщо окупанти не оголосять про їхню націоналізацію.

Теоретично, теплові, вітрові та “сонячні” компанії можуть продавати свій товар споживачам в Криму за прямими контрактами. Це якщо керуватися українським законом “Про електроенергетику”, яке начебто ще має відношення до об'єктів на території колишньої АРК. Але хто купуватиме електроенергію за гривні на окупованій території, і через які банки?

Крім того, на “сонячну” енергію досі діяв захмарний “зелений” тариф, залишений у спадок новій владі корумпованими попередниками. Тариф для сонячних електростанцій, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у царині енергетики (НКРЕ), у другій декаді березня перевищив 5,6 гривень за кВт-годину. Це в 20 разів вище, ніж діючий тариф для населення.

Вся ця купа грошей на цілком законних підставах сплачується клюєвським електростанціям коштом інших виробників. Адже всю вироблену електроенергію оптом купує ОРЕ, і за рахунок наддежевої атомної енергії погашає надкоштовну “сонячну” та вітрову. Таке рішення не могло з'явитися без підтримки з боку влади, і свого часу Клюєв цю владу уособлював. Навіть у країнах Європейського Союзу “сонячний” тариф вдвічі нижчий, ніж в Україні.

Останні два місяці Андрій Клюєв перебував у бігах, але надприбутки регулярно поповнювали його рахунки. Для довідки, на 1 січня 2014 року встановлена потужність “сонячної” енергетики, що працює за “зеленим” тарифом, незрівнянно вищим порівняно з європейськими країнами, зросла до 756,9 МВт. Помножте цю цифру на 5,57 грн/кВт-год, і побачите, наскільки вигідним може бути бізнес для наближених до влади структур.

Втрати споживачів від перекладених на них надприбутків приватних структур вражають. Обсяги перехресного субсидіювання на енергоринку України за минулий рік сягнули майже 40 млрд грн.

Представники енергоринку ніяк не можуть збагнути, чому так довго влада не зупиняла дію корупційних схем, запущених заради представників попередньої влади. Виходить, якби не окупація Криму, то несправедливий тариф на сонячну енергетику діяв би й досі?

Питання щодо зловживань в електроенергетиці

Настав час до рішучих дій в одній з найбільш корумпованих галузей нашої економіки. На поверхні знаходяться факти, що свідчать про наявність зловживань в електроенергетиці, не кажучи вже про десятки раніше ухвалених проектів, де потенційно корупційна складова тягне на десятки мільярдів гривень.

Ось лише деякі запитання до регулятора ринку.

Питання перше. Чому тариф для приватної теплової енергетики в березні залишався на рекордно високому рівні — 63,5 коп/кВт-год, тоді як для державної атомної енергетики до 1 квітня НКРЕ утримувала збитковий тариф на рівні 23 коп? Відтак, НАЕК “Енергоатом” був змушений брати кредити (впродовж місяця на понад 700 млн грн) за ставкою приблизно 18%.

Сторонні спостерігачі називають процес дорогого кредитування відвертим вимиванням коштів з галузі. І хоча з 1 квітня тариф для ДП “Енергоатом” зріс до 27,82 коп/кВт-год, він все одно збитковий (долар коштує понад 11 грн, а вартість ядерного палива — в доларовому еквіваленті). А тому й надалі продовжиться вимивання коштів з допомогою кредитування.

Питання друге. Чому низькоякісне вугілля з великим вмістом золи тепловим електростанціям (ТЕС) наближені до минулої влади компанії продають за ціною, еквівалентною $110-140 за тонну? В той же самий час високоякісне вугілля в європейських країнах коштує $80, а в Колумбії — $45.

І це при тому, що в минулорічному бюджеті на підтримку вугільної галузі надано понад 13 мільярдів гривень. Стільки ж передбачено і цього року. Це ті дотації, які цього року мають зникнути в “чорній дірці”.

Добре відомо, що не зважаючи на складні гірничо-геологічні умови роботи українських копалень, в 1970-ті роки вугільна галузь була рентабельною. Обсяг видобутку в 1976 році сягнув 218 мільйонів тонн — майже втричі більше, ніж тепер.

Довготривале грабування вуглепрому нуворишами призвело до його збитковості. Цю збитковість покривають з державного бюджету, щороку нарощуючи обсяги фінансових ін’єкцій у вигляді дотацій. Один з керівників галузі в коментарях автору статті ще 10 років тому повідомляв: активи одного з найбагатших олігархів України щороку зростають приблизно на суму державної дотації вугільній галузі.

Чому в Україні відсутній портал, де кожен учасник енергоринку зміг би побачити діючі ціни на вугілля? Чому їх приховують?

Питання третє. Чому монопольному експортерові української електроенергії (структурі Ріната Ахметова) скасовані дотаційні сертифікати на ціну електроенергії, а іншим постачальникам — ні?

Надзвичайно вигідні закупівельні ціни на енергоринку України для ДТЕК забезпечив уряд — у березні 2012 року Кабмін ухвалив постанову про скасування дотаційних сертифікатів при розрахунку ціни на експорт електроенергії. Кабмін дозволив експортувати електроенергію до Словаччини, Угорщини, Румунії та Польщі за оптовою ціною без урахування обсягів дотації для компенсації втрат, пов’язаних із постачанням електроенергії за регульованим тарифом.

Умовно кажучи, в Україні Ахметов купує енергію набагато дешевше, ніж мав би. А продає за цілком ринковими цінами. Прибуток залишається в ДТЕК.

За даними Міністерства доходів та зборів, в 2013 році експортовано електроенергії на суму $580,195 млн (в Угорщину, Білорусь, Молдову, Польщу, Словаччину та Румунію).

Питання четверте. Чому досі не відбулася люстрація в державних органах управління енергетикою?

Тепличні умови для Ахметова забезпечували такі державні структури, як НЕК “Укренерго”, НКРЕ та ДП “Енергоринок”. Чому ті, хто сприяв надприбуткам приватній структурі, завдавши колосальних втрат державі, залишаються на керівних посадах?

Схеми на енергоринку

Не зважаючи на вищезгадані корупційні реалії, уряд в першочерговому порядку запровадив шокову терапію зубожілому населенню. Зокрема, заплановано різке підвищення тарифів на електроенергію.

А чи не доцільніше було б спочатку зупинити вимивання коштів з галузі, а вже потім говорити про незворотність “шокової терапії”?

Українська влада вперто не помічає того, що відбувається в надрах енергетики. Хоча навіть слова такої одіозної особистості, як президент Білорусі Олександр Лукашенко, варті уваги: “В основі розвалу країни, що відбувається в Україні, лежить розвал економіки і страшна корупція. Яким би не був стан економіки в державі, корупція є тією іржею, що роз`їдатиме все”, — каже “Бацька”.

За оцінками Федерації роботодавців України, 2013 року чиновники отримали понад 160 мільярдів гривень хабарів за корупційними каналами у сфері держзакупівель, органів податкової, митної служби, судової системи, держмонополій, при експорті зерна, реєстрації оренди земельних ділянок. За оцінками ФРУ, у 2010-2013 роках обсяг корупції в економіці України перевищив 500 мільярдів гривень.

Цілком очевидно, що заявлений владою дефіцит бюджету на цей рік — 70 мільярдів гривень — можна покрити коштами, вивільненими завдяки ліквідації деяких схем. Потенціал для зловживань в електроенергетиці — колосальний, адже річний товарообіг вимірюється майже сотнею мільярдів гривень.

Зокрема, за даними головного банкіра Оптового енергоринку України (вже 9 років ці функції виконує АТ “Ощадбанк”), в 2013 році від споживачів надійшло на поточні рахунки банку 97 мільярдів гривень — щоденно приблизно по 389 млн грн.

Продавати електроенергію, вимагати 100-відсоткових розрахунків, але затримувати перерахування в адресу держави — одна з типових операцій бизнесу в енергетиці. Рівень розрахунків за 2013 рік склав 97,6%. Найбільшими боржниками перед державою виявилися ДП “Регіональні електричні мережі”, “Київенерго”, “ДТЕК Донецькобленерго” та “Луганське енергетичне об`єднання”.

Далі, теплова генерація постійно потребує додаткових фінансових вливань на закупівлю необґрунтовано дорогого та неякісного вугілля. Тому ДП “Енергоринок” бере кредити в “Ощадбанку” — в середньому під 20% річних, а потім роздає їх генеруючим компаніям. В 2013 році кредити “Ощадбанку” склали 26,7 млрд грн, отже, лише за один рік заробітки банків “з повітря” перевищили 5 млрд грн.

За тією ж логікою, ДП “НАЕК “Енергоатом” отримав протягом 2013 року кредитів на суму 2,3 млрд грн, хоча простіше було б підняти тариф компанії до належного, тобто, не збиткового рівня, і тоді зникне необхідність в дорогих позиках. Але нова влада цього вперто не робить, і зрозуміло чому.

Цікаво також, що заявлений членами енергоринку обсяг дотаційних сертифікатів в 2013 році зріс до 37,7 млрд грн — це 29,2% в структурі середньої оптової ціни на електроенергію. Це так звані обсяги перехресного субсидіювання нібито збиткового тарифу. Ті, хто виробляють дешеву електрику, компенсують надмірні витрати держави на купівлю дорогої енергії — так працює енергоринок України. Але загалом, ця сума лягає важким тягарем на вартість української продукції.

Здавалося б, якщо тариф такий збитковий, то доцільно було б виробляти більше дешевшої електроенергії від атомних станцій. Але робиться все навпаки. За допомогою диспетчерських обмежень з боку НЕК “Укренерго” виробництво електростанціями НАЕК “Енергоатом” в 2013 році скорочено на 7,7% (на 6,9 млрд кВт-год).

Частку “Енергоатома” в загальній структурі минулорічного виробництва штучно зменшено до 43,1% — на користь виробництва більш дорогої теплової генерації, левова частка якої знаходиться в приватній власності Ахметова.

З приходом нової влади, ситуація не змінилася на краще — про це свідчать дані ДП “Енергоринок”. Аналізуючи ціни у першій декаді березня на Оптовому енергоринку (ОРЕ), середня ціна продажу електроенергії виробниками в оптовий ринок проти попереднього періоду (з 20 по 28.02.2014) збільшилася на 8,48%.

Причина цього завжди однакова: скорочення частки електроенергії від ДП “НАЕК “Енергоатом” (з 49,57% до 48,55%), та одночасне збільшення питомої ваги постачання в ОРЕ продукції від приватної теплової генерації (з 34,46% до 36,73%). Тобто, Ахметов за нової влади знову має привілеї.

Нова влада просто зобов’язана переглянути своє відношення до такого потужного виробника, як державна атомна енергетика, яка протягом десятиліть виробляла майже половину всієї електроенергії в країні. Складається враження, що державний НАЕК “Енергоатом” вперто ведуть до банкрутства, щоб потім за безцінь передати його в приватну власність.

Владний істеблішмент України на чолі з Януковичем, “руками” тепер уже колишніх виконуючих обов`язки президентів ДП НАЕК “Енергоатом” Віссаріона Кіма та Микити Константінова, зробив усе можливе, щоб така науково-ємна галузь, як атомна енергетика, опинилася в повній залежності від Росії. Вони заклали підвалини, щоб останній форпост нашої економіки через декілька років став жалюгідним придатком до світового лідера у цій сфері — компанії “Росатом”.
Фото capital.ua

Зайшли в глухий кут практично всі питання, що стосуються не лише розвитку галузі, а й можливості її подальшого безпечного існування. Штучно стримується тариф на електроенергію від АЕС — багато років поспіль у ньому відсутня інвестиційна складова на розвиток.

Нова влада зобов’язана негайно припинити політику своїх попередників не лише по відношенню до атомної енергетики, але й щодо інших видів генерації. В державі відсутня енергетична стратегія на перспективу. Ухвалена в 2006 році Стратегія до 2030 року провалена. Згодом її вирішили поновити, проте куратором процесу оновлення Стратегії-2030 став фонд “Ефективне управління” Ріната Ахметова. Але й вона виявилася не реальною до виконання.

Треба віддати належне, що спільно з консультантами міжнародної консалтингової компанії McKinsey&Company в запропонованому документі ґрунтовно проаналізовано ситуацію в усіх галузях ПЕК, запропоновано конкретні шляхи розвитку українського паливно-енергетичного комплексу. Але документ не був прив’язаний до прогнозу розвитку економіки держави.

Виконати доленосний для України документ — неможливо, адже в Україні протягом десятиліть влада приховувала реальний енергетичний баланс, щоб не спливли на поверхню тіньові оборудки в паливно-енергетичному комплексі. Нова влада поки що також мовчить з цього приводу.

Наталка ПРУДКА