Колесніков ховається у Москві від гніву Януковича?

Взагалі то, деякі ЗМІ пишуть, ніби Колесніков просто зламав ногу; сталося це з місяць тому. Якщо це так, неприємність трапляється з ним вдруге: Віктор Борисович вже мав таку пригоду в 2007 році, катаючись на лижах. 

Проте, як стало відомо “ПіКу” з надійного джерела, колишній віце-прем’єр відсутній в Україні чи не два місяці, бо виїхав до Москви. І повертатися на Батьківщину поки що він немає бажання. Тобто тут ми його побачимо нескоро. 

Поза тим, Борис Вікторович нібито й присутній. Так, він віртуально коментує ситуацію в хокеї на форумах. Проте в парламенті депутат не світився приблизно з другого квітня поточного року, про що свідчить хронологія Верховної Ради. Також 21-23 липня він мав виступати на дуже важливому форумі авіаперевізників Routes CIS 2013. Як голова парламентського комітету з питань транспорту та зв’язку Колесніков мав би туди хоча б навідатися. Проте захід він проігнорував. 

“Гріхи мої тяжкії”

Про українську діаспору в Москві — не перебільшення. Після Помаранчевої революції в Росію мігрував із десяток “відомих громадських діячів”. Серед них екс-мер Одеси Руслан Боделан, колишній губернатор Київщини Анатолій Засуха, екс-перший заступник голови СБУ Володимир Сацюк і, нарешті, екс-керівник Державного управління справами АП Ігор Бакай і колишній віце-прем’єр Валерій Хорошковський. 

Вони втекли не з власної волі, а під тиском політичних обставин. Щоправда, потім дехто повернувся. Проте, наприклад, Сацюк і Бакай непогано облаштувалися у Москві. Сацюк нібито став радником директора ФСБ, а Бакай купив кілька колгоспів у Ярославській області, щоб розводити корів, а ще займається нерухомістю. 

Колесніков теж має в Росії кондитерську фабрику, тож на чужині не бідуватиме. Тим більше, що йому дозволили продати в Україні ЗАТ “Конті”. До підприємства входять кілька кондитерських фабрик, які за потужністю займають друге місце в Україні та четверте в Росії. Коштує бізнес близько $1 млрд, тож ця оборудка може стати угодою року. Це може означати, що екс-віце-прем’єр терміново переводить свої активи в готівку. Що, як підказує історія сучасної України, дуже поганий знак. 

Отже, що змусило таку сильну постать наводити мости з Москвою, аргументуючи своє зникнення з політичного Олімпу лікуванням постраждалої ноги? Остання поява Колеснікова на людях сталася 25 травня в Донецьку, де йому знову віддали керівництво обласною організацією ПР. Тоді ж він зчепився з іншим авторитетним регіоналом — Юхимом Звягільським. Коли Звягільський зазначив, що красти треба менше, голова партійного осередку обізвав його ветераном Рейху. Негарно казати таке старому єврею. Кажуть, про інцидент стало відомо Януковичу, що, звичайно, не додало щастя Колеснікову. 

Та й взагалі останнім часом за що б не брався Борис Вікторович, скрізь його переслідують невдачі. На організацію Євро-2012, яку повністю віддали йому, витрачено близько $5 млрд, а в казну повернувся $1 млрд. Утримання побудованих стадіонів стало додатковим навантаженням на бюджет, а новенькі під Євро-2012 аеродроми — непотрібні авіакомпаніям через надвисоку орендну плату. 

Узявся Колесніков будувати дороги до Євро-2012, а вже за півроку вони почали руйнуватися. В лютому поточного року Азаров був змушений дати команду на виділення коштів на їхній ремонт. 

Останньою краплею терпіння стали численні аварії поїздів Hyundai, закупка яких була проектом Колеснікова. За цей прокол його позбавили хлібного місця в Кабміні, а пізніше президент публічно відшмагав винуватця. 

Але головне в цій історії знаходиться в тіні. Так, експерт European Council on Foreign Relations Эндрю Уилсон в своєму блозі на сайті Financial Times стверджував, що лише на виконання робіт для Євро-2012 “відкати” сягали 40 %. Вітчизняні ЗМІ називали інші цифри — від 60 до 80 %. “Білі” потоки теж вражають: контрольоване Колесніковим Нацагентство з питань підготовки Євро-2012 у 2011—2012 роках погодило 304 закупівлі, проведені за неконкурентною процедурою “в одного учасника”, на загальну суму 18,8 млрд гривень. 

За однією з версій, сам Колесніков “відкатив” лише частину обіцяного пирога. Тож, напевне, хтось задав просте питання: а де решта? Грошей немає, і тому Борис Вікторович продає свій бізнес.  

Перший пішов

Джерело стверджує, що в дружньому середовищі екс-віце-прем’єра з розумінням поставилися до неприємного повороту в його долі. Хтось, може, пошкодував за ним, але заступитися не наважився. Та й чого заступатися, якщо винен він сам. Крім того, позиції бізнес-групи, до оборотів якої належить Колесніков, збережені. Активи навіть примножуються — нещодавно Ахметов купив “Укртелеком”. 

Взагалі випадок Бориса Колеснікова цікавий тим, що вперше репресують свого, донецького (якщо точно, першим був Хорошковський, але він був не зовсім “своїм”) такого високого рангу. Нагадаємо, Колесніков неодноразово очолював виборчий штаб Партії регіонів, його вважали одним із головних ідеологів партії, а це високий рівень визнання. 

Проте часи змінюються, міняються й звичаї. Свого часу Кучма міг притиснути когось зі своїх, але нікого не викидав із країни. Нинішній глава держави, схоже, дотримується іншого підходу. Вигнати геть грішників, звичайно, круто. Але що станеться, якщо “емігранти” змовляться та скинуться на ще одну Помаранчеву революцію? А грошей там — вистачить на п’ять заколотів. Януковичу є над чим подумати: колективний “Березовський” в екзилі таки може наламати дров, особливо якщо обставинами скористається Кремль.

Юрій ЗУЩИК