Каток для виборів

Оскільки нинішні кадрові ротації в уряді, в адміністрації президента пояснюються або суто клановими війнами, або лише тактичними потребами.

Всі ці події відбуваються в рамках єдиного тренду. Спробуємо його сформулювати.

Тези про те, що призначення пана Клюєва секретарем РНБО — це пониження його статусу, кар'єрне падіння, а також надії на те, що ці події виведуть на світло нібито існуючу підкилимну боротьбу між кланами в середині провладних сил — не варто. Усі вони сприйняли єдині правила гри, та поки що грають за ними.

Будь-яка конкуренція — чи на рівні груп впливу, адже неможливо назвати наявність в Україні повноцінних, різних за своєю суттю еліт, чи на рівні внутрішньопартійної, внутрішньокланової боротьби — наразі приречена на загибель.

Україна надійно, невідворотно йде шляхом згортання будь-яких конкурентних явищ, навіть якщо мова йде про конкуренцію між “своїми”.

Це і є головна тенденція, в рамках якої відбуваються останні кадрові призначення в уряді та апараті президента.

Отже, призначення Клюєва — це ще одна ланка в тенденції банального посилення влади. Адже головне завдання президента на цей момент — виграти парламентські вибори будь-що та не допустити бодай натяків на якісь альтернативні варіанти розвитку подій.

Докази цього ми побачимо у найближчому майбутньому. Варто лише уважніше слідкувати за подіями, які розгортатимуться під час підготовки до парламентських виборів: можливі зміни до виборчого законодавства, “нарізка” округів, можливі несподівані рішення чи роз'яснення від Конституційного суду, процес реєстрації кандидатів-мажоритарників, збільшення об'ємів провладної пропаганди у всіх видах ЗМІ.

Єдине із чим не можна не погодитися: Клюєв — талановитий “переговорник”, це людина, яка здатна домовитись про будь-що, будь з ким, будь-коли. Можливо припустити, що серед широкого спектру політиків провладного табору, він був останнім бар'єром між “політикою домовленості” та “політикою сили”.

Останньою краплею, що перехилила шальки терезів між видимістю цивілізованого політичного процесу та нестримного зухвалого досягнення свої цілей — скандал довкола “тушок” у парламенті минуло тижня.

Таким чином, влада найближчим часом відмовиться від будь-яких варіантів домовленостей у парламенті, адже це видається ненадійно, та ще й дорого. Очевидно, багаторічна стратегія Клюєва здалася на найвищому рівні непереконливою, а в світлі майбутніх парламентських виборів — ще й небезпечною.

Однак, такий цінний кадр, як Андрій Клюєв, очевидно, знадобиться владі для іншого завдання. Влада вже активно готується запустити безвідмовний каток: на посади очільників СБУ, МВД, Міноборони поставлені необхідні кадри.

Залишилось грамотно “очолити” РНБО — і тут постать Клюєва здається найбільш придатною. Адже він здатен на більше, ніж просто виконувати накази. Незграбним діям силовиків, можливо, знадобиться гарне “оформлення”, певна комбінація, фіговий листок — аби хоч трошки прикрити беспрєдел або будь-які можливості несприятливих результатів виборів.

Не виключено, що в разі появи бодай тіні поразки ПР та її мажоритарників на виборах-2012, або будь-якого іншого сценарію на кшталт “Майдан-2”, влада цілком може застосувати “план б” — банально зірвати вибори.

Грамотно склавши докупи усі зусилля, “силовий” блок може стати таким собі інструментом “стабілізації ситуації в країні”, яка, безумовно, буде гіпотетично загрожувати її національній безпеці. І РНБО може зіграти тут не останню роль.

Хто сказав, що Клюєв реалізує свої прем'єрські амбіції саме шляхом забезпечення найкращого результату виборів для Партії регіонів, перебуваючи при цьому в кріслі віце-прем'єра?

Чому б йому не зіграти іншу партію: довести свою лояльність президенту готовністю на будь-які рішучі дії. Безумовно, це лише припущення, проте небезпідставне.

Очевидно й інше: як би не інтерпретували кадрове призначення пана Клюєва, влада готує безвідмовний каток, який буде здатен зачавити усе, що траплятиметься йому на шляху.

Олександр РАДЧУК, медіа-група ConceptGR