Хто захистить Україну від Росії?

Необхідність такого зібрання вони пояснюють агресивною політикою Росії. Чи вдасться скликати таку конференцію? Чи відгукнуться на заклики України країни Заходу?

Вимагаємо гарантій!

Вперше ідея про скликання міжнародної конференції пролунала в листі українських інтелектуалів, політиків та громадських діячів, який було оприлюднено два тижні тому. Серед тих, хто його підписав — письменник Юрій Андрухович, правозахисник Семен Глузман, перший Президент України Леонід Кравчук, академік Мирослав Попович і ще понад двадцять відомих українців.

“Ми хотіли дати сигнал західному суспільству. І я впевнений, що нас почули”, — розповідає “Главреду” народний депутат Тарас Стецьків, один із ініціаторів цього звернення. За його словами, зараз склалася критична ситуація, яка вимагає негайного використання механізмів Будапештського меморандуму — а саме шостого пункту цього документа, який дозволяє звертатися за підтримкою до інших країн. Цей документ було підписано 15 років тому, коли Україна відмовилася від свого ядерного арсеналу. Тоді ж п’ять держав світу стали гарантами безпеки нашої держави — це Росія, США, Британія, Франція і Китай.

“Сьогодні важко не побачити недостатню дієздатність цих гарантій. Російське керівництво свідомо взяло курс на демонтаж чинної системи безпеки, ключовим напрямом якого стало прагнення підпорядкувати Україну виконанню геостратегічних інтересів Росії”, — мовиться в уже згаданому листі. Його автори звернулися до керівників Штатів, Британії, Франції і Китаю з пропозицією скликати конференцію, аби забезпечити реальні гаранті безпеки України.

Росії серед адресатів листа немає. “Ми не вважали за необхідне звертатися до Москви, тому що уже проявила своє ставлення до гарантування українського суверенітету неодноразовим порушенням Будапештського меморандуму”, — пояснив Тарас Стецьків. Проте він уточнив, що на міжнародну конференцію Росія обов’язково має бути запрошена — як “один із формальних гарантів української безпеки”.

У Москві про лист українських інтелектуалів знають. Принаймні в експертному середовищі. Федір Лук’янов, головний редактор журналу “Россия во внешней политике” вважає, що скликання міжнародної конференції щодо безпеки України “має смисл”. Щоправда, він сприймає організацію цього заходу як своєрідну альтернативу українській інтеграції до НАТО. “Проблема полягає в тому, що про Будапештський меморандум чомусь ніхто досі не згадував. Як тільки заходила мова про безпеку України, то Президент Ющенко однозначно говорив: її може забезпечити лише НАТО. Жодних інших варіантів не пропонувалося”, — каже російський експерт. “Тому у принципі питання про гарантії безпеки України, інших країн Європи (особливо тих, які утворилися на місці колишнього СРСР) легітимне. Так вийшло, що через реальні обставини останніх п’ятнадцяти років зробити НАТО універсальною організацією не вдалося, ОБСЄ як організація, яка нібито мала цим займатися, знову ж свої функції втратила — за винятком однієї, моніторингу виборів”, — резюмує Лук’янов.

Підводні камені нових домовленостей

Позиція Лук’янова показує, що Україна від скликання такої конференції не обов’язково виграє. Наші джерела у вітчизняному МЗС також зазначають, що Росія може погодитися на надання додаткових гарантій безпеки, але в обмін на тверді запевнення з боку України, що вона не буде вступати до НАТО. Тому існують значні ризики, що на новій міжнародній конференції щодо надання Україні твердих гарантій безпеки просто можуть зміститися акценти. І вже йтиметься не стільки про те, що Україна заслуговує на гарантії, оскільки у свій час вона відмовилася від третього за потужність ядерного арсеналу, скільки про те, що Київ мав би піти на подальші поступки.

Відмова від НАТО — це основна, але, напевно, не єдина умова. Чому б росіянам у пакеті вимог не висунути ідею пролонгувати перебування Чорноморського флоту в Україні? Адже зараз роздаються в Росії голоси, що саме російська база в Криму здатна забезпечити стабільність в регіоні.

Як наслідок Київ якщо й отримає гарантії, то вони знову носитимуть декларативний характер, але натомість Росія зможе добитися від України значних зовнішньополітичних поступок. Це, до речі, може бути підтримано і іншими учасниками такої конференції — хто сьогодні може сказати, як поведе себе американська адміністрація? Барак Обама зміг “кинути” Польщу і Чехію із елементами протиракетної оборони, чому йому б не кинути і Україну задля подальшого умиротворення Кремля?

Та й наскільки будуть ефективними нові гарантії? “Гарантії безпеки від потенційного агресора — це щось схоже на договір про ненапад між СРСР Сталіна і Німеччиною Гітлера”, — зазначило  джерело в МЗС України. Відомо, чим усе закінчилося сімдесят років тому…

Можна, до речі, пригадати передісторію — як, власне, укладався Будапештський меморандум? Детально підготовка цього документа описана в мемуарах екс-міністра закордонних справ Анатолія Зленка. Так ось: ані Росія, ані США не хотіли з самого початку надавати будь-які гарантії безпеки Україні. Більше того, американське керівництво фактично грало під сопілку Москви. “Усі країни визнавали важливість надання Україні гарантій її безпеки, але ніхто не хотів брати на себе зайву політичну відповідальність, тим більше перед міжнародною “вискочкою”, якою Україна була в очах багатьох політиків”, — згадує в своїй книзі екс-міністр.

У не найпривабливіших тонах пише про Будапештський меморандум і Леонід Кучма, якому і випала честь підписувати цей документ від імені України. У своїй книзі “Після Майдану” він згадує: “У паперах про гарантії української безпеки з боку країн Ядерного клубу немає жодного слова про механізми надання цих гарантій. У тому, що цей документ виявився надто загальним, трохи винуватий і я сам. Поїздка до Будапешта в листопаді 1994 року, де він і підписувався, була моєю першою важливою поїздкою за кордон у ролі президента України. Але ж і попереджали мене… У Будапешті ми підписали окремий документ із Францією, яка не відносила себе до Ядерного клубу. У готелі мене для цього чекав Міттеран. Поставили ми з ним свої підписи, і тут він мені каже про Ядерний клуб і його обіцянки: “Ти їм, молодий чоловіче, не вір. Вони завжди думали і будуть думати лише кожен про себе. Ось і ти зі своєю країною дій так само. Пам’ятай, молодий чоловіче, гарантувати свою безпеку зможете лише ви самі”.

Із іншого боку, не можна й ігнорувати того факту, що Україні вкрай необхідне сьогодні підтвердження гарантій безпеки, упевненість в тому, що ці гарантії будуть дотримуватися. Ситуація в Європі радикально змінилася після визнання незалежності Косово, після війни в Грузії — сьогодні за великим рахунком жодна держава не може бути впевненою в тому, що її кордони будуть лишатися непорушними. Росія водночас навіть не приховує свого агресивного ставлення до нашої країни. Сьогодні вона пояснює це ставлення антиросійським курсом Президента Віктор Ющенка, завтра можуть з’явитися і нові підстави — було б бажання.

Чому Україна не зверталася до Будапештського меморандуму?

В українських експертних колах доволі поширена думка, що Будапештський меморандум насправді є порожнім документом. Тарас Стецьків у коментарі “Главреду” також зазначає, що цей документ давно себе вичерпав. Відомий правознавець-міжнародник Володимир Василенко стверджує, що меморандум фіксує лише декларативні положення, які повторюють положення документів ООН, які надають гарантії безпеки неядерним державам. “Єдина новела в Будапештському меморандумі — це те, що країни-гаранти зобов’язані юридично розпочати консультації на вимогу України”, — каже Василенко.

Чи справді Будапештський меморандум неефективний? Наразі можна однозначно сказати лише те, що одна з країн-підписантів ігнорує положення цього документа. Оскільки і тузлинська криза, і обидві газові війни свідчать про порушення Росією положень меморандуму (зокрема, мали місце посягання на територіальну цілісність і економічний тиск). Єдине слабке місце у цій аргументації — Україна ніколи не апелювала до Будапештського меморандуму задля вирішення своїх суперечок із Москвою. “Сказати, що цей документ не працює, не можна, якщо не спробувати його застосувати. Якщо не пробувати, то, він звичайно, не працюватиме”, — зауважує російський експерт Федір Лук’янов.

Чому Україна ніколи не апелювала до Будапештського меморандуму? Однозначно на це запитання дати ніхто не може. Хоча Володимир Василенко визнає, що підстав для цього існувало чимало і раніше. Тим більше, за його словами, такі підстави є зараз. У неформальних бесідах українські дипломати зізнаються, що Київ раніше зондував можливість звернення до країн-гарантів безпеки, однак одразу ж наражався на відмови. “Нам казали, що гарантії давалися на випадок ядерної загрози”, — розповідають неформально у МЗС України. Це дещо проливає світло на те, чому Україна не зверталася за підтримкою публічно. Уявляєте ситуацію: Київ звертається з запитом про негайні консультації відповідно до меморандуму, а йому відповідають — для цього немає підстав. Слабкість української позиції одразу була б очевидною.

Згадайте “тузлинські часи”. Тоді президент Леонід Кучма перебував у міжнародній ізоляції, спровокованій убивством Георгія Гонгадзе і “кольчужним” скандалом. Уявіть — Україна звертається з запитом до Вашингтон, звідти офіційно надходить відмова. У Росії у цей час розуміють, що Київ опинився зі своїми проблемами сам на сам. Що тоді зупинило б росіян добудувати свою дамбу до острова Коса Тузла?

Наші гарантії — в наших руках

Чи підтримають США Україну зараз? Колишній посол Штатів в Україні, а нині експерт Інституту Брукінза Стівен Пайфер у коментарі “Главреду” зазначив, що за серйозної загрози США підтримають Київ. “Я, звичайно, не можу говорити за американський уряд. Але якщо серйозна загроза змусить Україну звернутися до пункту 6 Будапештського меморандуму, то я був би здивований, якби уряд США не відповів позитивно. Вашингтон розуміє важливість Будапештського меморандуму і дотримується його”, — наголосив Пайфер. “За останні 15 років Україна не задіювала Будапештський меморандум, що означає, що Київ розглядає шостий пункт цього документа як захід, який може бути використаний лише в крайньому випадку”, — додає посол.

Він при цьому зазначає, що не вірить у можливість війни між Україною і Росією, але визнає: “Тон російської політики несумісний з духом Будапештського меморандуму”. “Тому можна зрозуміти занепокоєння в Україні, особливо коли агресивна риторика помножується діями, які показують, що дехто в Москві не сприймає повного суверенітету і незалежності України”, — каже Пайфер. Він також зазначає, що і в США, і в Європі пильно стежать за тим, як розвиваються відносини України і Росії. “Я знайомий з позицією адміністрації США. Вашингтон повністю підтримує право України — як суверенної країни — проводити свій власний зовнішньополітичний курс. Я не думаю, що це зміниться”, — зазначає посол.

Проте при цьому варто розуміти, що США, приймаючи рішення про підтримку України, будуть враховувати низку причин. У тому числі і ті, які пов’язані з ситуацією всередині самої України. Керівництво держави немає цілісної позиції щодо багатьох питань зовнішньої політики, опозиційні політичні сили настільки “загралися” в вибори, що не відчувають межі, коли їхня риторика йде врозріз з національними інтересами. Чому в такій ситуації Захід має підтримувати Україну?

Погоджується з цим і досвідчений український дипломат Володимир Василенко: “Проблема України не в тому, що хтось надав погані гарантії безпеки, а в тому, що наша владна еліта неспроможна розбудовувати країну таким чином, аби її поважали в світі і щоби вона в найкоротші терміни стала членом ЄС і НАТО, тобто членом колективної безпеки, яка є найефективнішим засобом для захисту інтересів. Поки не буде наведено лад всередині країни, ніхто ніяких гарантій давати не буде”.

Сергій СОЛОДКИЙ