Хто і скільки заробляє на шахтарях за допомогою “Роттердама”

Міністр енергетики Ігор Насалик в інтерв'ю ЕП заявив, що формула “Роттердам+” не працює.

Насправді це не так.

Формула працює і на її базі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), затверджує оптову ціну електроенергії та тарифи для споживачів.

Йдеться про ціну, за якою теплові електростанції продають електроенергію ринку. У ній, зокрема, враховується і ціна на вугілля. Як це виглядає на практиці?

У теплової генерації (ТЕС-ТЕЦ) є два види витрат.

1. Постійні. Не залежать від обсягу виробництва електроенергії і повільно змінюються. Приклад — витрати на охорону. Охороняти станції треба постійно, і відповідні видатки не залежать  від обсягу виробництва електроенергії.

Постійні витрати становлять 20-30%.

2. Змінні. Ті, які змінюються у разі зростання обсягу виробленої електроенергії. Так, щоб виробляти більше електроенергії, потрібно більше вугілля або газу (для спрощення далі — вугілля).

Змінні витрати становлять 70-80%.

Отже, зміна ціни, за якою ТЕС продають електроенергію ринку (ціну затверджує НКРЕКП), означає, що тариф уже покриває всі інші змінні витрати, бо постійні і так не змінюються.

Оскільки зазначені видатки, тобто кількість вугілля для виробництва 1 кВт/год електроенергії, — стабільні, це означає, що підвищення тарифу покриває витрати на вугілля.

Тож чим вищий тариф ТЕС, тим вища ціна на вугілля у нього “зашита”.

Який тариф яку вартість вугілля покриває

Робота станцій у маневровому режимі може давати до 10% премії до тарифу ТЕС.

Збільшувати тариф може надбавка на інвестиційну складову, але у 2015-2016 роках рішень щодо введення інвестиційної надбавки уряд і НКРЕКП не ухвалювали.

Це підтверджується і в опублікованих презентаціях проекту “Крєпость”, де ДТЕК за допомогою страйків шахтарів у квітні 2015 року вимагав тариф 1,2 грн за кВт/год. Там же вказана і ціна вугілля 1 500 грн.

Фактично тарифи були такими протягом останніх двох років: навесні 2015 року — 0,85 грн, у січні 2016 року — 0,91 грн. За десять днів жовтня тариф становив 1,63 грн. Тобто він покриває абсолютно іншу ціну вугілля, ніж те, що було рік чи півроку тому. Таким чином, “Роттердам+” працює і дуже потужно.

“Роттердам+” несправедливий, і це не раз обговорювалося. Відомо, що в українських шахтарів зарплата майже у 20 разів нижча, ніж в австралійських, і росте не так швидко, як тарифи для ТЕС.

Найгірше те, що “Роттердам” діє для встановлення тарифів на електроенергію, але не діє для формування ціни на вугілля з державних шахт.

Отримуючи у тарифі покриття ціни вугілля на рівні 2 200 грн, теплові станції (ТЕС), у тому числі ті, що належать компанії ДТЕК, купують у державних шахт вугілля за ціною 1 330 грн.

Державні шахти стають збитковими. Хоча за ціни 2 200 грн за тонну і найбільш збиткова шахта може стати прибутковою.

Крім того, державні шахти продають в середньому понад 250 тис тонн вугілля на місяць. З них 180 тис тонн у жовтні купує ДТЕК. Отже, недоплати державним шахтам можуть становити 200 млн грн лише за жовтень. Ці кошти осідають у покупців вугілля.

До 2016 року ці дві ціни — вугілля та електроенергії — були пов'язані: у тарифі була закладена реальна ціна продажу вугілля з державних шахт. Але потім з'явився “Роттердам+”.

Голова НКРЕКП Дмитро Вовк для тарифів цю формулу застосовує, а міністр енергетки Насалик для вугілля державних шахт — ні.

Звісно, за такого ціноутворення у державних шахт не вистачає коштів, щоб оплачувати електроенергію. З початку 2016 року їх заборгованість виросла на 1,3 млрд грн до 9,4 млрд грн.

Списання боргів, а все до того йде, означатиме їх погашення коштом усіх платників податків.

Паралельно з цим для державних шахт просять підтримку з бюджету — 1,8 млрд грн на 2017 рік.

У шахтарів постійні борги з виплат зарплати. Наприклад, перед шахтарями ДП “Волиньвугілля” та ДП “Львіввугілля” у кінці жовтня існує борг ще за серпень і вересень.

Тимчасом Мінпаливенерго планує закрити 11-13 шахт (8,5 тис шахтарів) через збитковість. Але як шахтам не бути збитковими за такої політики?

А профспілки в цей час мовчать, нічого не помічають.

Андрій ГЕРУС, експерт, екс-член НКРЕКП