Хто і що стоїть за страйком перевізників на україно-польському кордоні

Польські перевізники блокують вантажівки в пунктах пропуску на кордоні з Україною. Формально так вони привертають увагу до своїх вимог, аби захистити польський транспортний ринок. Зокрема, закликають відновити систему дозволів для українських фур. Віднедавна до акції приєдналися аграрії, які, серед іншого, хочуть нижчого сільськогосподарського податку й субсидій на кукурудзу.

Ситуація набула загрозливих масштабів. Загинули двоє українських водіїв. А втрати для господарки сягнули сотень мільйонів євро. Однак проблема має не лише економічний вимір.

Страйк, який переріс у блокаду

Уже понад 20 днів минуло з того часу, як власники польських транспортних компаній розпочали страйк на кордоні з Україною.

Протестувальники вимагають:

• відновити систему дозволів для українських перевізників;

• у прикордонних пунктах пропуску виокремити смугу для порожніх вантажівок з країн-членів Європейського Союзу, а також виключити їх з української системи “єЧерга”;

 

За словами люблінського воєводи Леха Справки, проблеми польських перевізників передусім економічні й пов’язані з українськими конкурентами.

У підсумку черги перед польськими пунктами пропуску на кордоні з Україною розтяглися на десятки кілометрів. Були навіть летальні випадки серед українських водіїв. А збитки економіці Федерація роботодавців оцінила в понад 400 мільйонів євро.

Посол України в Польщі Василь Зварич заявив, що акції польських перевізників на прикордонних переходах — болючий удар у спину державі, яка потерпає від російської агресії. І зажадав від Варшави втрутитися та якнайшвидше припинити блокаду.

22 листопада до новообраних Сейму й Сенату звернулася Верховна Рада. “Блокування руху товарів через кордон неминуче призведе до погіршення і так складної соціально-економічної ситуації в Україні, ускладнить можливості відновлення економіки нашої країни”, — йдеться в пояснювальній записці до постанови.

Парламентські заклики “невідкладно знайти шляхи виходу із ситуації” не мали позитивного ефекту: 23 листопада польські водії перекрили ще один прикордонний перехід — “Шегині — Медика”. До них приєдналися фермери з асоціації “Ошукане село”, які планують протестувати цілодобово до 3 січня 2024 року. Хоча спершу говорили про 25 листопада як фінальну дату. Серед вимог аграріїв — дотації на закупівлю кукурудзи, сільськогосподарський податок на рівні цього року й продовження позик ліквідності. Їх вони передали віцевоєводі Підкарпатського воєводства Йоланті Савицькій, а та — прем’єр-міністрові Матеушу Моравецькому.

Протестувальники розтягнули стрічку через пішохідний перехід й оголосили, що пропускатимуть легкові автомобілі, автобуси й вантажівки з гуманітарною допомогою та військовою технікою, а також щогодини по дві вантажівки, які чекають перед прикордонним переходом. 

За повідомленнями польської поліції, біля Медики в черзі до кордону перебувають близько 1200 транспортних засобів. Вочевидь, поблизу інших пунктів пропуску, як-от “Ягодин — Дорогуськ”, “Краковець — Корчова”, “Рава-Руська — Гребенне”, ситуація не краща. Через що Україна оголосила про намір евакуйовувати водіїв.

25 листопада заступник міністра інфраструктури Сергій Деркач зустрівся з українськими водіями вантажівок, які простояли в кількаденній черзі, і польськими перевізниками, які протестували перед пунктом пропуску в Дорогуську (Люблінське воєводство). Блокада “приносить багато фінансових втрат Україні, Польщі й іншим нашим партнерам з Євросоюзу”, зазначив він.

На ситуацію відреагував Володимир Зеленський. Він сподівається, що найближчим часом її урегулюють. Уряди Польщі й України працюють над цим, наголосив президент: план є, але потрібен час.

Польські перевізники запевняють: коли досягнуть компромісу, від блокування прикордонних переходів відмовляться. Зараз відомо, що 4 грудня на засіданні Ради ЄС з питань транспорту обговорюватимуть дозволи для компаній з України. Та чи вирішать проблему загалом найближчим часом?

Політика як головний мотив?

Протестувальники звинувачують польський уряд у бездіяльності. Насправді ця тема взагалі рідко з’являється в його заявах.

Оскільки представники влади не реагували, поряд з протестувальниками з’явилися політики, які неодноразово намагалися нажитися на антиукраїнських гаслах. Йдеться про ультраправу партію “Конфедерація свободи і незалежності”, активісти якої проти підтримки України. Саме вони розповідають про напругу між польськими й українськими водіями.

Конфедерація вимагає розмови з прем’єр-міністром про ситуацію на кордоні.

“Тому в нашій делегації Рафал Меклер, один з лідерів протесту перевізників, польських підприємців, які внаслідок необдуманої, дурної та шкідливої політики і уряду, і ЄС втрачають польський ринок, що приносить 6% ВВП. Зараз ми програємо його іноземним компаніям, а перевізники мерзнуть на кордонах”, — заявив Кшиштоф Босак з Конфедерації.

Після того як долучилася ця політсила, справою зацікавилася і Громадянська платформа Дональда Туска. Її представник і водночас лідер Агроунії Міхал Колодзейчак вирушив на пункт пропуску “Шегині — Медика” поспілкуватися з фермерами з “Ошуканого села”. Колодзейчак, до речі, свого часу агітував за тіснішу співпрацю Польщі з РФ, закликав скасувати санкції проти Росії.

“Я на акції протесту в Медиці. Я був, є і буду разом з фермерами. Проблеми польського села мені найближчі й такими залишаться. Відсутність регулювання між Польщею та Україною призводить до драми в польському селі”, — написав Колодзейчак. І наголосив, що після восьми років правління ПіС сільське господарство знищене, а ринки дестабілізовані. “ПіС залишає нам великі проблеми”, — додав він.

До речі, “Ошукане село” тісно пов’язане з Конфедерацією. Разом вони брали участь у протестах фермерів на початку цього року. Як відомо, ті згодом переросли у зернову кризу між Україною та Польщею, яку уряд “Права і справедливості” використовував у передвиборчій кампанії, щоб мобілізувати свій електорат.

Після парламентських виборів 15 жовтня ПіС і Конфедерація перейшли в опозицію. Можна припустити, що вони створили неформальний ситуативний альянс. Тим паче, їм пророкували коаліцію, якби вони здобули необхідну для цього кількість мандатів у Сеймі.

Нова опозиція може мати зиск з прикордонної блокади. Адже це створює неабиякі труднощі владі у відносинах з Україною та Євросоюзом і ставить у незручне становище перед виборцями, майже не залишаючи місця для маневру.

Тобто своєю бездіяльністю (а можливо, прихованою згодою) уряд Матеуша Моравецького, за яким стоїть лідер ПіС Ярослав Качинський, політичний опонент Дональда Туска, залишає по собі політичні міни для нової влади. Вони ускладнять роботу наступного кабінету в перші ж дні, неминуче спровокують політичну критику. Як результат — опозиція заробить бали перед наступними місцевими виборами.

Що далі?

Хай там як, ситуація доволі серйозна. І щоб вона не розрослася й не поглибила суперечності між державами, вирішувати її потрібно негайно.

Протягом двох тижнів Польщею керуватиме уряд Матеуша Моравецького, який склав присягу 27 листопада. Утім малоймовірно, що він отримає вотум довіри. Це плюс можлива зацікавленість в акціях протесту не дають шансів, що питання залагодять найближчими днями.

Вірогідно, проблема ляже на плечі кабінету, який прийде після нього. Можливо, це й мав на увазі президент Зеленський, коли заявляв, що “треба дати трохи часу нашим сусідам”.

Як відомо, лідер Громадянської платформи Дональд Туск уже формує пропозицію свого уряду. “Ми готові і до законопроєктів, і до дій, і до списку нових міністрів”, — запевнила членкиня ГП Каміла Ґасюк-Піхович. Очевидно, саме новий кабінет вирішуватиме проблему перевізників. Її ефективне урегулювання — виклик для наступного міністра інфраструктури.

Нині Польща порушує законодавство Євросоюзу, зокрема, положення регламенту ЄС про лібералізацію торгівлі з Україною, термін якого нещодавно продовжили до червня 2024 року.

Якщо Варшава не розблокує прикордонних переходів, Єврокомісія може розпочати карну процедуру. Адже польська влада, відповідно до законодавства ЄС, зобов’язана забезпечити вільний рух українських вантажівок на прикордонних переходах.

Вочевидь, ситуація породжує чимало негативних наслідків. І виграти від цього може лише Росія, якій потрібно, щоб Україна потрапила в повноцінну торговельну блокаду.

Станіслав ЖЕЛІХОВСЬКИЙ, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник