Група “Приват”: коли криза допомагає

Так він зробив з металургійними заводами, які продав “Євразу”, сильно цю групу “надувши”. Так буде і з феросплавними підприємствами”.

Аналіз стану групи “Приват” довелося будувати лише на оцінках аналітиків, адже менеджери підприємств ФПГ відмовляються коментувати стратегію її розвитку, не визнаючи самого факту її існування.

Водночас, саме “приватівські” компанії, будучи непублічними, мають можливість вільно переміщувати кошти з одного підприємства на інше, яке необхідно підтримати. У цьому їм не заважають жодні західні акціонери. Інша річ, що сприяння збитковим виробництвам взагалі не характерне для групи.

“Політика “Привату” проста: витиснути кошти з бізнесу, а потім його покинути. Так він зробив з металургійними заводами, які продав “Євразу”, сильно цю групу “надувши”. Так буде і з феросплавними підприємствами — Запорізьким, Стаханівським і Нікопольським заводами”, — розповів один з учасників металургійного ринку.

Підозріло збиткові

Аналітик компанії Dragon Capital Сергій Гайда припускає, що саме феросплавний бізнес зараз забезпечує “Привату” основні прибутки.

“Ціна на феросплави дозволяє працювати з позитивною рентабельністю. Якщо дивитися на українську фінансову звітність, то заводи збиткові. Але якщо підрахувати, базуючись на реальних цінах, то бізнес прибутковий”, — каже експерт.

Проте зниження попиту на металургійну продукцію і, відповідно, на феросплавну сировину вплинуло і на “приватівські” комбінати. Так, феросплавні заводи України у січні-жовтні 2009 року знизили виробництво феросплавів на 41,5% порівняно з аналогічним періодом 2008 року до 810,7 тисячі тонн.

Так само Марганецький і Орджонікідзівський гірничо-збагачувальні комбінати, які також контролюються “Приватом”, протягом останніх десяти місяців сумарно скоротили випуск марганцевого концентрату на 48,5% до 753,9 тисячі тонн.
Відповідно, на феросплавних заводах, за даними джерела досі працює менше половини феросплавних печей. Зараз основний попит формують закордонні клієнти: близько 70% продукції комбінатів іде на експорт, що забезпечує “Привату” близько 15% світового ринку феросплавів.

Споживання на внутрішньому ринку продовжує падати. “Mittal Steel Кривий Ріг” уже близько року використовує власні запаси. А ті, у кого нема вибору, на зразок комбінату Ілліча, мусять купувати феросплави у Коломойського. Для цього він навіть знизив ціни. Прибутковість його бізнесу зараз 8-10%, хоча колись було близько 30%”, — запевняє джерело.

Додаткові прибутки заводи “Привату” намагаються отримати від металургійних комбінатів, стягуючи з них через суд аванси за непоставлену продукцію.

Про суперечку із заводом Лакшмі Міттала ми вже писали. Але, за даними джерела видання, аналогічний конфлікт розвивається на проданих “Приватом” “Євразу” металургійних комбінатах.

Заправський бізнес

Нафтова галузь також приносить “Привату” значні прибутки, хоча відстежити їх динаміку надзвичайно проблематично, стверджують експерти.

Директор консалтингової групи А-95 Сергій Куюн каже, що протягом січня-вересня 2009 року нафтотрейдери групи отримали можливість реалізувати близько 1 мільйона тонн бензину і 450 тисяч тонн дизельного пального.

Таким чином, можна прогнозувати, що за підсумками року “Приват” продасть близько 2 мільйонів тонн нафтопродуктів — близько 20% річного споживання палива в країні, або 28,5% від обсягу роздрібної реалізації. Експерт додає, що 2008 року частка групи на роздрібному ринку оцінювалася у 23,5%.

Водночас, в окремих регіонах вплив групи перевищує 50% роздрібного ринку. Ідеться, зокрема, про Запоріжжя, Дніпропетровськ, Суми, Житомир, Чернігів та Чернівці.

Більша частина цього палива, за даними Куюна, надходила з підконтрольного “Привату” Кременчуцького НПЗ (ЗАТ “Укртатнафта”), який потроху виходить із сировинної блокади.

Обсяги поставок з Кременчука на “приватівські” заправки за дев'ять місяців склав близько 825 тисяч тонн, або 61% від загального обсягу виробництва заводу.

Решта пального надійшла з контрольованих “Приватом” західноукраїнських НПЗ у Надвірній — 53 тисячі тонн, і Дрогобичі — 101 тисяча тонн. Частина продукції була придбана на Лисичанскому НПЗ, що контролюється “ТНК-ВР”.

Імпорт нафтопродуктів підприємствами групи майже не здійснювався — він склав лише 23,3 тисячі тонн. При тому, що прибутковість продажу імпортного палива набагато менша, ніж вітчизняного, особливо якщо ідеться про власні НПЗ.

“Деякі компанії з частковою державною власністю, як казав Коломойський, недозаробляють кошти. Продаж сировини “Укрнафтою” на аукціонах відбувається на таких умовах, що, окрім “своїх” структур, ніхто купити нафту не може. На серпневому аукціоні вона продавалася по 1 264 гривні за тонну, тоді як російська нафта в Україні коштувала 5 475 гривень”, — відзначає аналітик.

За його оцінками, у результаті проведення аукціонів, “Укрнафта” тільки 2009 року недоотримала 7 мільярдів гривень. Тому, з урахуванням такої вхідної ціни сировини, роздрібна маржа відходить на другий план, і “приватівські” заправки дозволяють собі суттєвий демпінг порівняно з цінами конкурентів.

Водночас у майбутньому такі надприбутки можуть знизитися, прогнозує Куюн. За словами заступника міністра економіки Віктора Пантелеєнка, незабаром на засідання Кабміну буде винесено зміни до порядку проведення аукціонів, які мають зменшити можливості “недозаробляння”.

Приємні доважки

Так само положення головного хімічного активу Ігоря Коломойського ВАТ “Дніпроазот” зараз краще, ніж у решти українських виробників азотних добрив, стверджує аналітик інвесткомпанії Astrum Олександр Кава.

За дев'ять місяців 2009 року компанія зменшила випуск аміаку порівняно з цим же періодом 2008 року лише на 13% до 332 тонн, а випуск карбаміду впав на 12% до 504 тонн. В цілому по Україні аміаку за цей період виробили на 44% менше.

Кава пояснює, що усі потужності “Дніпроазоту” орієнтовані на виробництво карбаміду, який є експортним продуктом. На його виготовлення іде і весь синтезований заводом аміак, який через високу ціну на газ не є конкурентоспроможним.

На експорті група “Приват” заробляє і в агропромисловому секторі за допомогою Харківського і Запорізького олійно-жирових комбінатів. За оцінками Марії Колесник із консалтингового агентства ААА, олійна промисловість зараз є прибутковою саме завдяки експорту: за кордон іде близько 65% олії, яка виготовляється в Україні.

“Приватівські” комбінати експортують, мабуть, іще більше, бо внутрішній ринок — це, перш за все, олія у пляшках. А тут у “Привата” немає розкрученої торгової марки. На цьому ринку — монополія “Кернела” і “Бунге”, — стверджує аналітик.
Вона припускає, що у групи “Приват” немає проблем із самостійним виходом на експортні ринки, і це додатково підвищує її прибутки.

Колесник додає, що Україна 2009 року виробила 2,5 мільйона тонн олії і вийшла на перше місце у світі за її експортом. Зараз вітчизняні експортери фактично визначають ціну на цей продукт. Усе вказує на те, що ціни і надалі зростатимуть.

Водночас, переконана аналітик, два невеликих олійно-жирових підприємства не порівняти з феросплавною імперією. Отже, цей бізнес є прибутковим, але на загальний прибуток групи впливає мало.

Таким чином, непублічність бізнесу, а також контроль над потоками тих експортних товарів, попит на які не надто сильно зменшився під час кризи, дозволяють “Привату” зберігати статус однієї з найпотужніших ФПГ країни і продовжувати отримувати значні прибутки.

А наявність у групі найбільшого в Україні комерційного банку дозволяє обходитися без іноземних інвестицій, які б ускладнили вільне перекачування коштів з одних підприємств до інших залежно від кон'юнктури ринків.

Артем ЗАХАРЧЕНКО