Офшорний скандал, коли президента звинуватили в тому, що він вивів свої активи в офшори, на мій погляд, в цілому не сильно вдарить по його репутації. Але, є одне “але”.
Не вдарить тому, що всі і так знали, що Петро Порошенко — олігарх, якому належать промислові, торгові та медіа активи.
За нього за такого проголосував народ.
За олігарха.
Він обіцяв звичайно продати 5 канал і не продав. Але, коли українські політики виконували свої обіцянки?
Чому для Порошенка все, що сталося, неприємно, але не смертельно?
Насамперед тому, що переведення активів в офшори чисто теоретично дійсно може бути частиною процесу їх передачі в сліпий траст. Не знаю, як там в випадку з Roshen, але у світі офшори і сліпий траст не суперечать один одному.
Президента можна звинуватити в тому, що він не задекларував власності на декілька тисяч доларів. Але тут, якщо чесно, звинувачення можуть бути виключно формальні. У нас безліч політиків взагалі нічого не декларують і “живуть на одну зарплату”. Просто подивіться на декларації Юлії Тимошенко та Олега Ляшка. Обійняти і тихо плакати.
Можна сказати, що Порошенко передавав все в траст під час Іловайської трагедії. Але, підписати папери — це одна хвилина справи. Все могло бути готове заздалегідь, але в день, коли стався котел, до нього на хвилину зайшов секретар і він швидко підписав все, не відволікаючись від вирішення проблеми на Сході.
Загалом всі звинувачення досить хиткі.
Але є одна принципова річ, за яку Порошенко повинен нести аж ніяк не кримінальну, а політичну відповідальність.
Він за час президентства в країні так і не зміг створити такі умови, коли б він сам зміг зареєструвати свої підприємства в Україні.
Він не провів податкової реформи, яка б зробила роботу в країні фіскально привабливою.
Не впровадив принципу верховенства права, коли його активи не чіпали ні за яких обставин. Навіть коли він перестане бути президентом і піде в опозицію.
Порошенко, як власник активів, сам не довіряє податковій системі і системі захисту інвестицій, яка працює в його країні.
Він вважає Панаму (!) надійніше, ніж власна держава для того, щоб тримати там свої активи.
Про яку деофшоризацію економіки після цього можна вести мову?
Про який інвестиційний клімат?
Як можна взагалі кликати когось вкладати гроші в країну, в якій і президент боїться зареєструвати свої активи? І віддає перевагу Панамі.
Олег ГАВРИШ, заступник редактора НВ Бізнес, ведучий щотижневої ділової передачі Перша шпальта, Перший національний телеканал
