Життя у безправ’ї. Як сепаратисти тероризують мирне населення

Простір, вільний від законів та правил, де панує воля того, хто має у своєму розпорядженні більше зброї, військової техніки та живої сили.

Багато мешканців цієї  зони, на жаль, і самі досі не розуміють, в якому становищі вони опинилися. Сотні тисяч людей як і раніше вірять обіцянкам провокаторів та пройдисвітів,

які продовжують переконувати їх, що одного разу Путін все-таки візьме Донбас до складу Росії, і що життя скоро налагодиться. Але з кожним днем ця віра все більше нагадує фанатичну переконаність сектантів в тому, що наближається кінець світу, який з року в рік не настає та всякий раз переноситься на нову дату.

Реальність дає мало приводів для веселощів. Поряд з економічними проблемами та війною, відповідальність за які на окупованому Донбасі традиційно валять на Київ, викликає тривогу також наростаюча криміналізація регіону. Людське життя на Донбасі нині коштує небагато. Причому, для “ополченців”, як показує практика, немає великої різниці кого вбивати — ворогів або мирних жителів. Останніх позбавляють життя не менш легко, ніж комбатантів.

Інформація про вбивство мирних жителів в окупованих бойовиками містах Донбасу з'являється регулярно. Найчастіше в соціальних мережах. На жаль, часто це єдине джерело інформації, оскільки на окупованих територіях діє цензура, і небажану інформацію бойовики всіляко блокують. З цієї причини об'єктивно судити про кількість подібних розправ досить важко. Розголосу набувають тільки найрезонансніші випадки, коли друзі та родичі загиблих не бояться говорити. Більшість інцидентів бойовикам, ймовірно, вдається замовчати та зберегти в таємниці.

Ось лише найбільш кричущі випадки збройних розправ бойовиків над мирними жителями, що сталися на території “ДНР” та “ЛНР” за останні 2 місяці.

18 квітня на трасі Донецьк-Ростов бойовики ДНР розстріляли автомобіль з чотирма пасажирами. Серед загиблих опинилися директор ДП “Шахтарськантрацит” Микола Ковальов з дружиною.

Про цей резонансний злочин повідомили всі українські ЗМІ. Ігнорувати такий гучний факт було неможливо, тому через тиждень сепаратисти заявили, що розкрили вбивство При цьому свою провину бойовики, зрозуміло, заперечували. У сюжеті телеканалу “Оплот ТВ” розповіли, що Миколу Ковальова, його дружину та ще двох супутників розстріляли на трасі якісь бандити, нібито переодягнені ополченцями “ДНР”. Навіть прихильники сепаратистів посміялися над цією версією.

9 травня сталася ще більш кручища трагедія. У Сніжному бойовики розстріляли машину, в якій їхали три дівчини та один чоловік, що також воював в “ополченні”. У результаті розстрілу вижила тільки одна пасажирка. Загиблих звали Світлана Гарькава та Марія Терещенко, крім того відомо, що вбитий чоловік мав позивний Купол. Про подію повідомили в соціальних мережах, де поширювали також фотографії вбитих людей.

“Сьогодні вночі в ДНР була розстріляна машина, в якій їхала Свєта Гарькава, наречена мого командира і мого БРАТА, Роми “Купола “. Свєта загинула. А годину тому помер Рома. Зранене війною серце не витримало такого болю. Війна наздогнала їх навіть під час перемир'я. А завтра Рома повинен був обшивати в ростовському ательє парадну форму. 6 червня вони зі Світланою мали побратися...”- написав брат загиблого Микола Щербина.

Приблизно в цей самий час була також вбита нареченим-ополченцем мешканка Горлівки Тетяна Жусова. З коментарів її сестри стало ясно, що вбивство при цьому бойовики ДНР спробували приховати та повісити на іншу, невинну людину.

“У мене вбита сестра, вбита вона ополченцем! А поліція зараз робить все, щоб він вийшов сухим з води !!! Так скажіть мені будь ласка, де справедливість, за яку люди борються? Сестру мою він спалив в її квартирі, як сміття непотрібне! Але поліція нічого не хоче робити, знайшли лівого її друга та на нього списують це! Як це називається !? “ — Написала сестра загиблої Ганна Жусова.

Цікаво, що в цьому випадку у ДНР також заявили, що непричетні для цього вбивства, сестра загиблої ніби все вигадала, а Тетяна Жусова згоріла сама.

“У низці українських ЗМІ та інтернет-ресурсах з'явилася інформація про те, що жителька м. Горлівка громадянка Жусова Т.В. була вбита співмешканцем, який нібито, проходить військову службу в лавах ополчення Донецької Народної Республіки.

Адміністрація міста Горлівка надає офіційну інформацію, отриману з Міського управління поліції міста Горлівка за фактом загибелі громадянки Жусовой Т.В.

5 травня 2015 о 17.00 в чергову частину Калінінського РВ Горлівського ГУ МВС ДНР надійшло повідомлення від родичів Жусовой Т.В. про те, що у себе вдома по вул. Малинича, 35/125 на згорілому дивані виявлено обгорілий труп Жусовой Тетяни Валеріївни, 4 червня 1992 народження.

Зазначений факт був зареєстрований за № 195 в ЖРЗСП Калінінського РВ Горлівського ГУ МВС ДНР.

Виїздом слідчо-оперативної групи надійшла інформація була підтверджена.

Згідно з довідкою Горлівського відділення Республіканського бюро Слідчо-медичної експертизи ДНР, при судово-медичному дослідженні трупа Жусовой Т.В., тілесних ушкоджень, за винятком обгорання трупа, не виявлено.

За висновком про причину виникнення пожежі, складеним інспектором групи наглядової діяльності та профілактичної роботи ГПСО м.Горлівки, випливає, що найбільш вірогідною причиною виникнення пожежі є необережне поводження з вогнем при палінні громадянки Жусовой Т.В.

У порушенні кримінальної справи за фактом смерті Жусовой Т.В. було відмовлено за відсутністю події злочину”, — написали в повідомленні на сайті самопроголошеної адміністрації Горлівки:

Дізнатися чим закінчилися інші історії не можливо. Адміністратори у пабліках міст, окупованих бойовиками, часто видаляють пости про злочини ополченців. Іноді зі співчуття до ДНР, іноді з побоювання “як би чого не вийшло”. Провести повноцінне розслідування в зоні АТО незалежному журналісту, зрозуміло, неможливо. Залишається лише здогадуватися, скільки невинних людей вже полягло від рук бойовиків, і скільки таких випадків сепаратистам вдається зберігати в секреті. Швидше за все, описаними інцидентами справа не обмежується.

Іноді люди просто зникають. Прямо на дорогах, виїхавши з одного населеного пункту і не доїхавши до іншого. У таких випадках довести зазвичай нічого не можна, але грішать найчастіше на “ополченців” та їх блокпости. Оголошення з благанням про допомогу у пошуках зниклого родича з'являються в соціальних мережах майже кожен день. Як правило, в таких випадках завжди залишається таємницею, знайшлася у результаті людина чи ні. Про це ніхто не пише. Хтось в підсумку опиняється у підвалі за порушення комендантської години або будь-яку іншу надуману провину. Хтось не знаходиться вже ніколи та поповнює списки зниклих безвісти.

Чимало людей як і раніше знаходяться в полоні у сепаратистів, у підвалах під різними надуманими приводами. При цьому, на жаль, ніхто не може назвати точну кількість таких в'язнів. Навряд чи точні цифри є і у самих сепаратистів, враховуючи розбрід всередині ворогуючих угруповань. Більш-менш точно ми можемо судити лише про кількість військовополонених ЗСУ, що ж стосується мирних громадян, які стали заручниками свавілля бойовиків, то тут можна лише гадати. За різними даними в Донбасі таких заручників від декількох сотень до 1500 чоловік. Відомі імена лише політичних в'язнів та журналістів, але скільки ще нікому невідомих будолах утримуються в підвалах?

Серед найбільш відомих нонкомбатантів, що знаходяться в полоні у бойовиків — депутат Новоазовського райради та проукраїнський активіст Василь Коваленко, викрадений зі свого будинку ще у вересні 2014 (можливо, він убитий, доля його невідома) та журналістка Марія Варфоломєєва з Луганська, викрадена у січні 2015 за звинуваченням в коригуванні вогню ЗСУ. Нещодавно бойовики також кілька днів тримали в полоні та піддавали тортурам журналіста донецького ресурсу “Новини Донбасу”, який спробував зняти на відео п'янку озброєних бойовиків на вулиці в центрі Донецька. Квартиру журналіста терористи розграбували та розтрощили.

Втім, для того, щоб потрапити в полон не обов'язково бути політичним противником ДНР. У підвалі можна опинитися за порушення комендантської години, за розпивання пива на вулиці, за розмови по мобільному телефону (таких зазвичай записують у коригувальники). Трагедія людей в тому, що механізму захисту від свавілля не існує. Усередині сірої території немає ні адвокатів, ні прав, ні законів, у звичайному розумінні цього слова. Будь-яку жертву бойовиків завжди можна звинуватити у вигаданих злочинах, і жителям підконтрольних бойовикам районів Донбасу не залишиться нічого іншого, окрім як погодитися з “офіційної” версією подій.

Що вже говорити про менш тяжкі злочини. Такі явища як мародерство, злодійство, торгівля краденим і торгівля зброєю давно вже стали буденністю на окупованих територіях. Мало хто взагалі вважає ці явища злочинними в нинішніх реаліях, сприймаються вони скоріше, як “прикмета часу”.

На жаль, виходу з цієї ситуації поки не видно. Навпаки, швидше за все, вона збережеться на території Донбасу і надалі, тому що ймовірність повної зачистки Донбасу від незаконних збройних формувань практично дорівнює нулю. ДНР та ЛНР на найближчі роки швидше за все або залишаться в статусі невизнаних псевдодержав, або все ж таки стануть “широкою автономією” у складі України, такою собі українською Чечнею, де повний контроль над ситуацією будуть зберігати місцеві тейпи.

Доводиться констатувати, що жителі Донбасу опинилися в становищі безправних рабів, чиї життя не коштують практично нічого. І ситуація ця передусім склалася завдяки самим жителям нинішніх ДНР та ЛНР. Зламати державу виявилося не важко. А ось налагодити мирне життя — практично непосильне завдання для тих, хто звик руйнувати.

Денис КАЗАНСЬКИЙ