Жером Ваше: “Економічний популізм завжди спокусливий у скрутні часи, але з нього ніколи не виходило нічого путнього ні в Україні, ні в інших країнах”

Тиждень поспілкувався з постійним представником МВФ в Україні Жеромом Ваше про те, як Фонд оцінює прогрес у реформах, рівень виконання урядом Програми, реструктуризацію зовнішнього держборгу тощо.

— Як ви оцінюєте прогрес українського уряду в реформах та виконання Програми розширеного фінансування?

— Власне, місія МВФ прибула для того, щоби оцінити ступінь виконання Програми. Вона розгляне, чи дотримано низки критеріїв, кількісних індикаторів. Ідеться про виконання бюджету, монетарні показники, ситуацію в економіці, а також про досягнення певних структурних маяків. Ідеться про те, що потрібно було зробити дотепер. Окрім цього, робота місії фокусуватиметься на завданнях на майбутнє. Буде обговорено варіанти державної політики, яку доцільно проводити у теперішніх макроекономічних умовах протягом наступних місяців.

З огляду на те, що цього разу місія прибула восени, багато уваги приділять тому, яким має бути бюджет на наступний рік і як його бачить український уряд. Звичайно, цим коло питань для обговорення не обмежиться, адже ми маємо розглянути всі важливі аспекти нинішньої економічної ситуації.

На сьогодні ми бачимо певний прогрес у макроекономічній стабілізації, хоча ще і не досить очевидний для широкого загалу. Також — хороший рівень виконання бюджету-2015, розсудливу фіскальну політику. Крім цього, банківський сектор перестав втрачати депозити — поки здебільшого гривневі — та все ж досягнуто певної стабілізації. Відбулося заспокоєння валютного ринку. Також було розпочато рішуче очищення банківської системи, яке досі триває.

— Чи можете ви назвати, які органи влади досягли найбільшого прогресу в реформах, а які — найменшого?

— Ні. Дня нас важлива діяльність України та її влади як одного цілого, однієї команди. Ми працюємо з усіма підписантами меморандуму з МВФ, зокрема Президентом, урядом, НБУ. Крім цього, ведемо широкий діалог із приватним сектором, іншими органами влади тощо.

Насправді ми бачимо бажання проводити реформи в усіх наших співрозмовників. І констатуємо деякі важливі перетворення в тому, як люди працюють. Передусім у Нацбанку, який взявся за трансформацію внутрішньої структури та власної роботи.

— Якщо робота місії не матиме жодних ускладнень та затримок, коли Україна може очувати на третій транш кредиту МВФ?

— Зазвичай ми маємо орієнтовний графік видачі траншів у межах Програми розширеного фінансування, який публікується кожного разу, коли відбувається перегляд програми. Наскільки швидко Україна отримає черговий транш МВФ — залежатиме від того, коли ми досягнемо порозуміння з урядом в оцінках поточної ситуації, перспектив економіки та відповідної політики уряду та НБУ. Після того, як усе буде узгоджено, а готовність влади до дій матеріалізується в новому меморандумі, через кілька тижнів відбудеться засідання Ради директорів МВФ, яке ухвалить відповідне рішення.

— Одне з найважливіших питань на сьогодні — зростання соціальних виплат. Ми чули заяви прем’єр-міністра про підвищення зарплат і пенсій з вересня, президент говорив про значне їх збільшення наступного року. Чи підтримує МВФ таку політику?

— Підвищення зарплат і пенсій спочатку запланували на перше грудня поточного року, але уряд вирішив провести його раніше, починаючи з першого вересня. Такий крок був узгодженим з МВФ, адже необхідність обговорення будь-якого кроку, що впливає на реалізацію Програми розширеного фінансування, закладено в Меморандум та Лист про наміри. Тож ми висловлювали урядові свою точку зору з цього приводу.

У цьому контексті було обговорено останні показники виконання бюджету, а також перспективи до кінця року, як ми їх бачимо і як їх оцінює Міністр фінансів. Ми погодилися з урядом, що хоча бюджет не має великого запасу міцності, але існує необхідність зробити такий крок, який став можливим завдяки ощадливому виконанню бюджету дотепер.

— Юлія Тимошенко заявила, що підвищення, ініційованого урядом, замало. Мовляв, потрібно індексувати зарплати і пенсії на 73%. Як ви оцінюєте таку позицію і можливість її реалізації?

— Ми добре усвідомлюємо, що українці опинилися у складній ситуації, зважаючи на різке зростання цін. Хоча темпи інфляції зараз уже спадають завдяки діям НБУ, який зосередився на досягненні цінової стабільності.

Зростання соціальних виплат, яке перенесли з грудня на вересень, виходило з того, що дозволяв поточний рівень виконання бюджету. Але, як ви знаєте, загалом у розпорядженні уряду надалі залишається досить обмежена кількість коштів. З огляду на це, досить легко пообіцяти підвищення соціальних виплат, які повністю компенсують інфляцію, і при цьому не брати до уваги наслідки для бюджету. На мою думку, економічний популізм завжди спокусливий у складні часи, але з нього ніколи не виходило нічого путнього як в Україні, так і в інших країнах.

Уряд повинен добре поміркувати, як поліпшити ситуацію при тому ресурсі на зарплати й пенсії, який доступний на сьогодні. З цією метою в деяких відомствах почали скорочувати чисельність працівників, але тут, мабуть, має бути зроблено значно більше. Іншими важливими складовими реформ повинні стати реформа держуправління та рішуча боротьба з корупцією.

— Ви згадали про очищення банківської системи, яке в Україні відбувається хвилями. Складається враження, що їхні піки співпадають із приїздами місій МВФ. Чи справді Фонд мотивує НБУ діяти, чи це лише співпадіння?

— Місії МВФ приїздять досить часто в Україну. Тому я б не намагався шукати зв’язок між ними й кількістю банків, виведених із ринку. Нацбанк має власний графік рекапіталізації банків, самостійно проводить свою політику. У багатьох випадках момент, на який припадає виведення банку з ринку, залежить від індивідуальної ситуації в кожній конкретній фінустанові. Ми заохочуємо НБУ діяти швидко, якщо вони бачать, що ситуація погіршується в конкретній кредитній корпорації й може мати наслідки для системи в цілому.

Але в цілому політика посилення стійкості банківського сектору, заохочення фінустанов та їхніх власників брати більше відповідальності, вносячи додатковий капітал, якщо потрібно, — це те, що ми підтримуємо і що є частиною Програми розширеного фінансування.

— Як ви оцінюєте умови угоди щодо реструктуризації зовнішнього державного боргу?

— Укладена угода — результат тривалих та жорстких переговорів між власниками українських суверенних євробондів та урядом. Першим важливим кроком було якось мотивувати кредиторів сісти за стіл переговорів. Це зайняло багато часу. Решта процесу пройшла з меншими труднощами. Переговори із кредиторами показали, що Україна може бути сильним і відповідальним партнером. На мій погляд, це найкраща угода, якої можна було досягти в таких складних обставинах, і така, що влаштовує обидві сторони.

МВФ підтримав угоду, оскільки вона відповідала умовам, які дозволяють нам продовжувати кредитувати Україну. Тепер ми чітко бачимо, як можна покрити потреби країни в фінансуванні, які виникатимуть протягом найближчих років. Угода також робить рівень державного боргу менш загрозливим, а ситуацію з ним краще керованою на середньострокову перспективу. Ми спостерігали за високим рівнем обговорення її умов в українському парламенті, сама наявність якого дуже важлива. І раді, що депутати конституційною більшістю підтримали угоду про реструктуризацію.

— Але навіть у випадку реструктуризації відсоткові платежі з бюджету залишаться високими (близько 5% від ВВП у першому кварталі 2015 року). Чи не матиме це негативного впливу на економічну рівновагу?

— Угода забезпечує суттєве полегшення на найближчі роки. Але вона стосується лише зовнішнього боргу. А на рівень відсоткових платежів також суттєво впливає і внутрішній борг, відсоткові ставки за яким досить високі. Створюючи певний простір для маневру на найближчий час, угода про реструктуризацію, очевидно, не розв’язує всі проблеми бюджету. Але дозволяє мати більш керований борг на середньострокову перспективу та пом’якшити теперішні проблеми з ліквідністю.

— Яка офіційна позиція МВФ стосовно російського боргу? Чи він приватний, чи державний?

— Це досить комплексне й унікальне питання. Чи буде цей борг визнано приватним, чи державним повинна визначити Рада директорів МВФ. Поки що таке визначення не зроблено. Україна вчасно сплачує купонні платежі за цим боргом, а погашення тіла боргу припадає на грудень. Як ви знаєте, український уряд включив власників зазначених облігацій у периметр угоди з реструктуризації. Тому, поки питання остаточно не вирішене, розмови на цю тему передчасні.

— В Україні готують податкову реформу, існує кілька її варіантів. Який із них підтримує МВФ?

— Справді, на сьогодні існує кілька пропозицій, низка ідей стосовно податкової реформи. Тривають різноманітні дискусії з цього приводу. Зрозуміло, що всі хочуть, щоби Україна отримала більш сучасну податкову систему, яка б створювала менше викривлень.

Але вона також повинна враховувати ситуацію з державними фінансами на наступний рік. У цьому контексті важливо розуміти, що простір для маневру в бюджеті-2016 обмежений. Існує низка бюджетних надходжень, які є тимчасовими й не будуть доступними наступного року. Зокрема  надмірні прибутки НБУ, які було перераховано в бюджет, спеціальні імпортні мита. Разом ці дві статті становлять 2-2,5% від ВВП. З одного боку, цих надходжень наступного року не буде. З іншого — з’являться нові видатки, які всі хочуть бачити в бюджеті. Передусім ідеться про збільшення субсидій населенню для компенсації зростання цін на енергоносії. Окрім них уряд має й інші пріоритетні витрати, включаючи видатки на оборону та безпеку.

Отже, всі пропозиції стосовно податкової реформи повинні розглядатися з урахуванням цього контексту. Потрібно виходити з того, що держава може собі дозволити в нинішніх умовах. При цьому існує можливість спростити податкову систему, усунути деякі викривлення, до яких вона призводить, зокрема ті, що спричинені внесками на соціальне страхування. Також можливо розширити податкову базу в деяких напрямках і підвищити рівень сплати податків, у тому числі стосовно великих платників податків. Тож, на мій погляд, дискусія щодо податкової реформи повинна вестися навколо цих ключових моментів.

— У 2004 році Словаччина провела радикальну податкову реформу, і, за словами Івана Міклоша, МВФ виступив проти неї. Пізніше Грузія реалізувала радикальну реформу, яку Фонд знову-таки не підтримав. Обидві реформи виявилися успішними. Чи варто Україні зважитися на радикальне перетворення податкової системи?

— Кожна країна має свої особливості. Ситуація в Україні у 2015-2016 роках дуже відрізняється від того, що було в інших країнах. Коли економіка зростає, то скорочувати податки значно легше, ніж у випадку рецесії, високого бюджетного дефіциту й повільного відновлення економіки.

Крім цього, податкові системи в різних країнах відрізняються за своїми характеристиками. Одна з найбільших проблем податкової системи в Україні — надмірна вага єдиного соціального внеску. При проведенні реформи потрібно враховувати необхідність здійснювати високі соціальні виплати, передусім пенсії. Для того, аби визначити, на скільки можна скоротити обсяг бюджетних надходжень у результаті реформи, слід розуміти, як зберегти стійкість пенсійної системи.

Пенсії становлять велику частку ВВП. У той же час середньостатистичний пенсіонер не отримує високої пенсії. Є деякі параметри системи, які спричинили таку ситуацію, наприклад високі витрати на привілейовані пенсії. З іншого боку, Україна має таку ж проблему, як і більшість країн Європи, — старіння населення.

Отже, я вважаю, що дуже важливо враховувати специфіку країни при обиранні моделі реформи податкової системи.

— Багато експертів вважає, що основною проблемою податкової системи в Україні є адміністрування податків. Відтак основою реформи мають бути зміни в податковій та митниці. Як МВФ оцінює прогрес у цьому напрямку?

— Немає ніяких сумнівів щодо того, що у сфері адміністрування податків потрібно зробити дуже багато. Адже це важливе питання як для бізнесу, так і для домогосподарств. На сьогодні рівень сплати податків в Україні досить низький, водночас існує низка проблем в управлінні податковою та митною службами.

Тобто однозначно податкова система — ключовий напрямок, у якому МВФ нарівні з усіма хотів би бачити зміни на краще. Її функціонування є важливим фактором не лише надходжень до бюджету, а і бізнес-клімату та рівня корупції у країні.

Як і реформування судів і прокуратури, зміна податкової системи потребує значних зусиль. Державна фіскальну служба України (ДФСУ) має багато працівників і потребує комплексної реформи. МВФ протягом ось уже кількох місяців надає технічну допомогу ДФСУ з метою розробити якісну реформу Служби, погоджену з її керівництвом та урядом. Ми надіємося, що її проведуть.

Серед ідей, закладених у реформу, є забезпечення більш ефективної роботи ДФСУ та кращої підзвітності Служби, створення балансу стримувань та противаг у податковій системі, який би не допустив зловживання владою податківцями та митниками. Також ми б хотіли досягти зниження рівня корупції в податковій поліції, на митниці тощо, зробити систему більш прозорою і такою, яка б не піддавалася ручному управлінню.

У цьому контексті ідеться як про інституційні зміни, так і про низку заходів, за допомогою яких можна було б реформувати діяльність ДФСУ. МВФ очікує побачити більшого поступу в цьому напрямку протягом найближчих місяців.

— Чи спостерігали ви наявність волі в керівництва ДФСУ та уряду реформувати Службу?

— Ми справді бачимо бажання співпрацювати та враховувати рекомендації, отримані від МВФ у рамках місій технічної допомоги. А також наміри реалізувати план реформи ДФСУ. Але Служба — немов великий корабель, який потрібно повести у правильному напрямку. Тільки якщо це буде чітко й недвозначно зроблено — відбудуться певні зміни. Звичайно, перетворення займають час, але ми б хотіли бачити й певні швидкі результати для бізнесу та громадян. МВФ виступає за досягнення вищого рівня сплати податків, і з цією метою надає конкретну допомогу, зокрема щодо великих платників податків. І заохочує усі задіяні сторони збільшити зусилля задля реформування ДФСУ.

— Ви згадали про реформу пенсійної системи. Чи підтримує МВФ підвищення пенсійного віку?

— Що ми зробили на сьогодні — заохотили уряд подумати й запропонувати шляхи подолання дефіциту пенсійної системи й досягнення більшої стійкості на середньострокову перспективу. Це потрібно для того, щоб уникнути ситуації, коли в останню хвилину роблять непотрібні урізання середніх пенсій, перекладаючи тягар скорочень на пенсіонерів із найнижчими пенсіями. Звичайно, ми заохочуємо владу шукати більш збалансовані шляхи фінансування пенсійних виплат. Знову-таки деякі параметри української пенсійної системи роблять її витратною. Ідеться, для прикладу, про спеціальні пенсії та відносно низький пенсійний вік.

Існують різні способи подолання цих проблем, хоч їх і небагато. Серед них підвищення пенсійного віку, подовження періоду, протягом якого необхідно сплачувати пенсійні внески, що по-суті те саме, зменшення співвідношення між пенсією та зарплатою (коефіцієнта заміщення), зміна бази нарахування пенсії тощо. Тобто повинна бути певна комбінація відомих інструментів. МВФ виступає за те, щоб пенсійна система стала стійкою, необтяжливою для держави, а при цьому не погіршувала становище пенсіонерів з найнижчими пенсіями і тих із них, для яких пенсія є єдиним джерелом доходу.

— Чи підтримує МВФ впровадження другого рівня пенсійної системи (створення державних накопичувальних рахунків)? Наскільки швидко цього можна досягти?

— Досвід багатьох країн, зокрема сусідів України, свідчить, що його можна впровадити. Щоправда, такий крок може спричинювати певні втрати в короткотривалому плані та не дозволить сам по собі подолати низку важливих проблем пенсійної системи. Це потрібно брати до уваги.

Крім цього, другий рівень пенсійної системи потребує деяких передумов для впровадження. На мій погляд, через кілька років, досягнувши певного рівня розвитку фінансової системи, Україна зможе запустити другий рівень пенсійної системи, як це зробили інші країни. Але до того часу потрібно сфокусуватися на тих поточних проблемах у пенсійній системі, які виникають уже зараз.

— В Україні заговорили про зміну політичної кон’юнктури, переформатування коаліції, уряду і, можливо, дочасні парламентські вибори. Чи можуть подібні зміни вплинути на співпрацю України з МВФ?

— Звичайно, періоди перед виборами можуть призводити до певних затримок і змін у графіку, передбаченому Програмою розширеного фінансування. Але головним для нас є діалог, який ведеться із українською владою, і, що важливіше, її здатність і бажання виконувати програму, проводити необхідні реформи та макроекономічну політику. Це важливі аспекти, на які звертає увагу Рада директорів МВФ. Україна отримує винятковий доступ до фінансування МВФ, тож наміри влади вживати необхідних заходів є особливо важливими.

— Якщо припустити, що в Україні до влади прийдуть популісти, як, наприклад, у Греції. Чи може це зашкодити співпраці з МВФ?

— Знову-таки головним є бажання і здатність влади робити те, що потрібно для стабілізації економіки, і проводити перетворення, необхідні для сталого розвитку народного господарства у середньостроковому періоді. Як я уже зазначив, економічний популізм є шкідливим у такому контексті, бо призводить до проблем із державними фінансами, а також до затримок із проведенням деяких необхідних реформ. Тобто хто б не був при владі в Україні, для нас важливо, щоби уряд робив усе необхідне у площинах фіскальної та монетарної політики, підтримки фінансового сектору та проведення структурних перетворень в економіці. Це потрібно для досягнення макроекономічної стабілізації, усунення низки дисбалансів минулих років, а також створення передумов для вищих темпів зростання економіки в майбутньому.

Любомир ШАВАЛЮК