Енергетична угода століття: як надра с трильйонним запасом газу Кабмін планує віддати сумнівній офшорці

Степові рівнини Харківщини. Просто під ногами тут — справжні багатства. Юзівське родовище газу. Його площа втричі більша за Люксембург! Тут іще з радянських часів залишилось 70 свердловин, 40 з яких — цілком придатні для використання хоч зараз.

З кожної свердловини можна качати приблизно по 50 тис кубів газу на день. У рік це — 730 млн кубів. Якщо продати цей газ населенню, заробити можна більше 4 мільярдів гривень на рік. Або 150 мільйонів доларів.

“За оцінками, тут 2 трильйони кубів. 300-400 мільярдів можна видобути. Собівартість на українських родовищах традиційних — 30-40 доларів. При нинішній ціні ти маєш супер прибуток”, — говорить експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.

Битва за цей супер прибуток, за гроші з-під землі, точиться давно. Спочатку родовище віддали британсько-голландській всесвітньо відомій Шелл. Коли ж на Сході загуркотіли російські танки, Шелл згорнула свій газовий бізнес в Україні. Та почалося найцікавіше. Бойовими діями, як прикриттям, вдало скористалися ділки, яких революція гідності винесла на владний Олімп.

“Я сподіваюся, що міністри десять разів подумають, перш, ніж голосувати за цю аферу”, — застерігає народний депутат Вікторія Войцицька.

Однак бізнес на цьому рівному місці влітку офіційно дозволили — точніше, поки що пообіцяли — європейському холдингу ЕРН, власник якого — чеський мільярдер Даніель Кржетінські — у серпні зустрічався із Володимиром Гройсманом.

Але ось, що найдивніше: український газ легальному мільярдеру віддають не напряму, а через прокладку — фірму з Голландії Юзгаз БіВі. Саме їй уряд спочатку офіційно надасть цю прибуткову рівнину, після чого єврохолдинг EPH обіцяє викупити фірму Юзгаз БіВі у її нинішніх власників.

“Ми сьогодні готові викупити 100% акцій Юзгазу і стати єдиним власником і оператором цієї компанії. Акціонери Юзгазу не є з видобувного бізнесу. Ми викупимо їх частку”, — говорить директор компанії NAFTA RV Любомір Копчік.

Якщо угода вигорить і європейці, як і планують, придбають Юзгаз БіВі, то нинішні власники цього Юзгазу зірвуть непоганий куш.

Хто ж ці щасливці, люди, чию фірму українська влада фактично задарма озолотить унікальним родовищем? У документах ми бачимо прізвище — Ярослав Кінах.

Бенефіціар компанії Юзгаз, канадієць українського походження, сьогодні недоступний для коментарів, втім, два роки тому він запевняв, що компанія заходить в Україні “не в тому сенсі, що ми хочемо увійти і захопити ліцензію, а через рік її продати, ми не є трейдери”.

Тоді не збиралися, а тепер — продають. Отакої. Що ж трапилось?

Відповідь на це питання криється в іншому іноземцеві, що заснував Юзгаз БіВі у 2016-му. Це такий собі Тімоті Еліот — бізнес-партнер… опального екс-міністра часів Януковича Миколи Злочевського. Взимку 2016 саме Злочевському Еліот продав українські газові активи фірми Куб-газ, яка тепер зареєстрована в одному з будинків у центрі столиці, на вулиці Рейтарській, де мешкає… мати скандального екс-міністра.

Через цей зв’язок — Еліот/Злочевський — експерти й вважають, що саме останній насправді стоїть за голландською фірмою Юзгаз БіВі, бізнес якої стартував у липні 2016-го, коли урядова комісія й віддала Юзгазу родовище.

Як тільки-но створена фірма, із капіталом у всього тисячу євро змогла отримати багатомільярдний ресурс?

Офіційно — Юзгаз запропонував найкращі умови. А неофіційну версію оприлюднив опальний Олександр Онищенко у своїх шпигунських записах телефонних розмов із президентом. За версією Онищенка, яку він опублікував у своїй книзі, він запропонував Порошенкові співпрацю зі Злочевським. Останній був “готовий зайти інвестором”, щоб “всі газові активи оформлювати” на його компанію, а прибутки ділити 50 на 50. І начебто Петро Порошенко на це відповів, мовляв, Коля (Злочевський) — гарний хлопець, я подумаю, що можна зробити.

“Коля гарний хлопець” — це про Злочевського. А як і хто після розмови Онищенка із президентом допомагав “Колі” із Юзівським газом розповідає народний депутат Войціцька: “Засідання комісії у більшості випадків вів не Насалик, а Ігнащенко. Друг Кононенка”.

Володимир Ігнащенко свого часу лобіював інтереси Януковича в нафтогазових справах. Сьогодні ж він — радник міністра енергетики Ігоря Насалика. І сусід президентського бізнес-партнера і друга — Ігоря Кононенка.

Це сусідство на вулиці Рейтарській, 41 у центрі Києва підтверджує керуюча будинком. “Так, вони тут мають квартири”, — говорить вона журналістам “Грошей”.

Та сусіди ці настільки близькі, що Ігнащенко особисто зустрічає чартери Ігоря Кононенка в аеропорту. Це зафіксував проект розслідувань “Схеми”.

А ось інші фото, під новий 2017-й рік: у Відні в ресторані фотографують двох людей, дуже схожих  на Миколу Злочевського й Ігоря Кононенка.

Про що вони могли домовлятися на нейтральній території в Австрії? Знають лише ці двоє. Втім — факт: невдовзі після цієї зустрічі Юзгаз БіВі вже у суді закріплює за собою право на Юзівське родовище.

“Довкола Юзгазу багато питань. Були суди — це був шлях легалізації тих рішень. Їх важко потім оскаржити”, — вважає Юрій Корольчук.

Після того, як кишенькові суди легалізували перемогу Юзгазу у конкурсі, ця компанія стала вже по-справжньому вигідним лотом для європейських покупців.

Скільки ж буде коштувати це придбання? У словацькій НАФТІ не зізнаються. “Це не те щоб таємниця, просто угода ще не підписана”, — розповідає директор компанії Любомір Копчік.

З питанням про бізнес на рівному місці — тобто вартість продажу Юзгазу — “Гроші” пішли і до Ігоря Кононенка. Однак після запитання журналіста: “Чи маєте ви відношення до Юзгазу?”, Кононенко кидає коротеньке “Ні” і втікає.

Не визнає співпраці з командою президента й керівник компанії NAFTA RV, що ось-ось може витратитися на користь власників Юзгаз БіВі. “Якщо ви мене хочете спитати, чи знаю я Кононенка, я звичайно розумію, хто це. Але ми жодного разу не зустрічалися з приводу будь-якого. У тому числі і юзівського бізнесу”, — говорить Копчік.

Зустрічались чи ні, але якщо уряд Гройсмана угоду таки підпише, європейці справді отримають перспективний бізнес. “Песимістичний варіант — 1 мільярд на рік видобутку. Реалістичний — 6-7 на рік. Хочемо працювати довго і газу має бути теж багато”, — розмірковує директор компанії NAFTA RV.

При цьому добряче нагріють руки — на рівному місці! — і власники Юзгазу, якому майже за дарма дісталось родовище, і ті, хто використовуючи адмінресурс допоміг цим власникам родовище отримати. Про які ж суми мова?

Експерти говорять, щонайменше, про 40 мільйонів доларів — це половина грошей, які свого часу компанія Шелл вклала у розвідку й інші роботи на цій площі. 40 мільйонів доларів, тобто більше мільярда гривень. Як заробити такі шалені гроші? Умова, здається, одна: бути… наближеним до президента. А ще краще — бути його давнім другом.

А що ж отримає держава і кожен українець за продаж надр, які належать народу? Це, виявляється, великий секрет. У Мінвуглепромі Ігоря Насалика ця інформація взагалі — ледь не державна таємниця.

“ТОВ “Надра Юзівська” та держава домовились про те, що текст Угоди є конфіденційною інформацією та обмежили доступ до цього документу”, — говориться у тексті листа з Мінвуглепрому. 

Тобто міністр переконаний — народу зовсім не обов’язково розповідати правду про розподіл грошей та про вартість угоди із перепродажу Юзгазу.

Мовчать усі.

Сьогодні доля цієї скандальної і секретної для всіх нас угоди вирішується у Кабміні. Своїм підписом Володимир Гройсман або остаточно освятить “бізнес на рівному місті”, або ж ні, і тоді мають оголосити новий конкурс. Але це, за словами Вікторії Войцицької, вже навряд: “Розмовляючи з певними людьми з найближчого оточення президента, коли я їм пропонувала оголосити новий конкурс, вони відповіли — ти що, це ж наше…”. І з цим важко посперечатись.

Леонід ОЛІЙНИК, Тетяна СТЕЖАР