Економіка карантину й після нього

Економіка опиниться серед тих вимірів життя, які зазнають найбільших утрат. Але наскільки масштабними вони будуть? І чи зможе їм зарадити антикризовий пакет, який Верховна Рада ухвалила 17 березня? Поки що ті, хто професійно вивчає економіку, не дають чіткої відповіді на ці запитання. Тому повної картини немає. А вона вкрай необхідна, бо від неї залежить, що потрібно робити, як українська економіка пройде через кризовий період і якою буде на виході з рецесії.

Безнадійний початок

У світі — масштабна фінансово-економічна криза. Від початку березня глобальні фінансові ринки падають так стрімко, як не падали 30 років. Навіть якщо антикризові пакети, які зараз ухвалює дедалі більше держав, допоможуть швидко відновити ділову активність у світі, то нинішня криза все одно виявить низку слабких економік і галузей, які постраждають сильно й надовго. Через них кризові явища у світі триватимуть не один квартал. До цього слід готуватися.

Сьогодні фінансові ринки вказують на кілька груп найбільшого ризику. Серед них Україну особливо цікавлять експортери нафти (зокрема, Росія, з якою тісно пов’язані економіки країн СНД), країни Східної Європи (Польща, Чехія, Угорщина, Румунія, Туреччина, Грузія, Білорусь), у яких останнім часом валюти та держоблігації різко знецінилися, а також країни ЄС — учасники попередньої єврокризи (Греція, Італія, Іспанія, Ірландія), бо минулого тижня їхні активи продавали найбільш заповзято. Кожна із цих груп суттєво впливає на українську економіку через зовнішньоекономічні зв’язки. Тож навіть якби в нас карантин тривав недовго, економічні втрати від нього були невеликими, а ділова активність відновлювалася досить жваво, із часом кризові процеси в наших сусідів зачепили б і Україну. Тож початок тривалої рецесії української економіки слід сприймати як доконаний факт. Тому на сьогодні стоїть завдання вийти з економічного спаду з якомога меншими втратами. Щоб його виконати, потрібно зрозуміти, які канали поширення кризи матимуть найбільше значення. 

Карантинний спад

Отже, що ми знаємо про нинішню економічну кризу в Україні? Зараз уже чітко видно, що вона складатиметься з двох етапів — карантинного й типового, який почнеться після завершення карантину. На кожному з них можна очікувати падіння споживання, інвестицій, експорту й, можливо, бюджетних витрат, тобто традиційних складових сукупного попиту. Утім, кожен з етапів матиме свої особливості.

Головна особливість карантинного етапу полягає в тому, що люди сидять удома, а чимало закладів примусово закриті. Тому зводяться до мінімуму всі витрати, пов’язані з переміщенням і контактуванням людей. По-перше, люди не купують одяг і взуття. Звісно, це можна робити через інтернет-магазини. Але українці звикли розглядати одяг і взуття перед купівлею на власні очі. До того ж, перебуваючи вдома, людина втрачає гостру потребу купувати обновки. Тому на період карантину за цією статтею падіння буде близьким до 100%. Якщо орієнтуватися на дані Держстату за минулий рік, то йдеться про 3,64% ВВП. Із них 1,20% ВВП — торгово-транспортна націнка, недоотримання якої зумовлює прямі втрати торговельної галузі; 0,79% ВВП — податки, що не надійдуть до бюджету; ще 0,18% ВВП — зменшення попиту на продукцію української легкої промисловості, а решта — спад імпорту.

По-друге, люди не купують предметів домашнього вжитку та побутової техніки. У цьому сегменті частка продажу через інтернет-магазини значно більша, але поки що куди менша за половину. Водночас для більшості українців такі покупки — це непересічна подія, яку переважна частина відкладе з огляду на економічну невизначеність. Так, купівля побутової техніки за старими цінами може бути страховкою від знецінення гривні, яке спостерігаємо цими днями. Але, ймовірно, такий ефект буде незначним і нетривалим. За даними Держстату, торік на предмети домашнього вжитку тривалого використання та побутову техніку, зокрема комп’ютери й мобільні телефони, українці витратили 3,78% ВВП. Зупинка торгівлі в цьому сегменті зумовить втрату 1,28% ВВП торгово-транспортної націнки, 0,58% ВВП податків та 0,39% ВВП попиту на відповідну продукцію українського виробника.

По-третє, українці купуватимуть куди менше автомобілів. Але тут є нюанс. За даними інформаційно-аналітичної групи AUTO-Consulting, за перший тиждень карантину обсяг продажу нових легковиків зріс на 74%. З огляду на стрімке знецінення курсу гривні для певної кількості людей купівля автівки допомогла уникнути втрати вартості заощаджень. Утім, те саме джерело стверджує, що наприкінці тижня ажіотаж зник, а автосалони перейшли на роботу (консультації) онлайн. Тепер рішення споживачів визначають загальна невизначеність і перспектива зниження доходів. На купівлю автівок українці витрачають 2,4% ВВП, з яких 0,89% — торгово-транспортна націнка, 0,6% — податки, ще 0,03% — вартість автівок українського виробництва. Імовірно, після спаду ажіотажу продаж транспортних засобів різко зменшиться на весь період карантину. Із відповідними наслідками для економіки.

Нарешті, епіцентром економічних утрат на період карантину стане сфера послуг. За даними Держстату, торік на цю сферу (окрім послуг фінансових посередників та державного управління й оборони) припадало 1262 млрд грн валової доданої вартості, або 31,7% ВВП. Частину із цього виробляють державні установи. В економічному контексті їм нічого не загрожує, бо держава візьме їхній тягар на себе (наприклад, учителям і далі видають зарплату, хоча вони й на карантині).

Але переважну більшість послуг виробляє корпоративний сектор. Торік обсяг реалізації підприємств сфери послуг становив 917 млрд грн, з яких 193 млрд грн припадали на послуги населенню (див. “Постраждалі та не дуже”). Фізичні особи-підприємці (ФОП) виробили послуг на ще близько 400 млрд грн. На період карантину послуги населенню переважно не надаватимуться. Звісно, є ситуації, коли ресторани переорієнтовуються на доставку їжі, а деякі підприємства намагаються працювати онлайн, але все це не має належної організації, тому не набере достатньо вагомих масштабів. Великі винятки — охорона здоров’я, навантаження на яку зросло через коронавірус, телекомунікації (зараз українці користуються телефоном й інтернетом навіть інтенсивніше, ніж раніше) та обслуговування будинків і територій. Коли їх не враховувати, то економіка не дорахується близько 4,13% ВВП лише на послугах населенню. Із них 2,13% ВВП — це втрати валової доданої вартості відповідних галузей; 0,18% ВВП — недоотримані податки; ще 1,82% ВВП — проміжне споживання, з якого близько половини припадає на товари внутрішнього виробництва.

Послуги для підприємств, установ та інших споживачів також перебувають у групі високого ризику. Однак для бізнесу, який не працює безпосередньо зі споживачами, умови карантину значно м’якіші, ніж для тих, хто прямо взаємодіє з людьми. Тому цей ризик важко перевести в конкретні цифри. Якимось чином він реалізується, але його вияв не буде таким гострим, як у випадку з послугами населенню. Це слід мати на увазі. 

Підсумкове руйнування

Виходить, що карантин зумовлює прямі втрати найбільш постраждалих галузей у розмірі 5,50% ВВП, прямі недонадходження до бюджету на рівні 2,15% ВВП, а також зменшення попиту на продукцію суміжних українських галузей в обсязі 1,51% ВВП. Усе це разом становить 7 млрд грн на тиждень. Така сума не враховує втрати інших галузей, які зафіксують зменшення продажу через те, що споживачі, налякані економічною невизначеністю, обмежуватимуть витрати, навіть якщо зараз мають достатньо коштів. Цей ефект — елемент типової кризи, яка настане після карантину. І хоча він починає проявлятися вже тепер, у цих розрахунках не відображений.

Далі механізм економічного руйнування такий. Кожні 10—20 днів (з огляду на оборотність залишків грошових коштів на банківських рахунках бізнесу) економіка проходить повний оборот: товари й послуги вироблено й продано, витрати виплачено, доходи отримано. Ті, хто не отримає часточку цих 7 млрд грн на тиждень, не зможуть її витратити на наступному обороті.

У середньому підприємства тримають на рахунках у банках 4—5% доходу (розбіжності цього показника великі, тому на ділі ситуація відрізнятиметься для різних бізнес-одиниць), що вистачає для фінансування діяльності приблизно протягом двох тижнів. Це означає, що на третьому — четвертому тижні карантину економіка все ще втрачатиме лише по 7 млрд грн на тиждень завдяки тому, що підприємства проїдатимуть запаси ліквідності, а звільнені чи відправлені в неоплачувані відпустки люди розкриватимуть свої сховки на чорний день чи, якщо не мають таких, позичатимуть у тих, хто має. А далі резерви більшості бізнесу вичерпаються й розпочнеться ефект доміно.

Тож якби карантин закінчився 3 квітня, як було анонсовано спочатку, то за три тижні економіка втратила би близько 16 млрд грн (плюс втрати бюджету становили б майже 5 млрд грн). Якщо припускати, що держава й далі фінансуватиме видатки бюджету, попри втрату бюджетних доходів, то це мінус 0,4% ВВП, що не є критично: наслідки від звичайної кризи, яка незабаром пошириться на Україну ззовні, будуть помітно більшими. До того ж чимало споживачів, які не отримають послуги протягом карантину, сформують відкладений попит, бо мають гроші та бажання, щоб ці послуги таки спожити. Це б дало економіці поштовх і змогу швидко відновити діяльність після тритижневої паузи.

Але із продовженням карантину руйнівні наслідки накопичуватимуться за експонентою. Є дві орієнтовні дати, доки може діяти карантин: 24 квітня, до якого його фактично вже продовжили, і 31 травня — крайній день дії положень закону України, ухваленого 17 березня, щоб підтримати платників податків. Якщо карантин продовжать до першої з них (рішення про це вже прийнято на момент публікації), то за цей період утрати економіки становитимуть 41 млрд грн, або 1,0% річного ВВП (плюс понад 11 млрд грн бюджетних утрат), якщо до другої — 239 млрд грн, або 6,0% річного ВВП (плюс 51 млрд грн утрат для бюджету). Зрозуміло, що в другому випадку відновлення займе значно більше часу, тож із закінченням карантину втрати не зникнуть, а загальний підсумок буде більшим.

Чинник держави

Ці цифри потрібно правильно інтерпретувати. Вони не враховують можливого втручання держави. По-перше, зараз поширюються чутки про запровадження надзвичайного стану, зупинку всіх підприємств, окрім “критично важливих”. Це суттєво збільшить названі суми. Наскільки? Важко оцінити, поки немає конкретної інформації.

По-друге, держава вже зробила одну спробу підтримати платників податків. Згаданий закон запроваджує податкові канікули на податок на землю, нерухоме майно, а також єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Різні джерела оцінюють вартість цього антикризового пакету у 8—10 млрд грн. Але важливо розуміти, що він не стимулює сукупний попит, а перерозподіляє доходи: держава полегшує тягар карантину для підприємств, ФОП та домогосподарств ціною збільшення бюджетного дефіциту. Останній треба буде якось покривати. 17 млрд грн, які були на єдиному казначейському рахунку на початок березня, вистачить не далі, ніж до кінця квітня. Ще на рахунках уряду є понад $1 млрд, але їх треба приберегти на погашення зовнішнього державного боргу. Наразі єдина альтернатива — внутрішній фінансовий ринок, адже на кінець січня комерційні банки тримали майже 170 млрд грн у депозитних сертифікатах НБУ.

По-третє, держава може відновити співпрацю з МВФ. Винесімо за дужки дискусію про те, наскільки зараз для України доцільно й можливо виконати свої зобов’язання. Припустімо, що Фонд готовий виділити гроші. Варто усвідомлювати, що фінансувати карантин до кінця травня не погодиться ніхто у світі, навіть МВФ, якщо його вимоги виконати на 100%. Бо шестивідсоткове планове падіння економіки — це кошмар для будь-якого кредитора, а економічні наслідки від запровадження надзвичайного стану — і поготів. Однак якщо карантин протриває максимум до кінця квітня, то втрати економіки України будуть терпимі, тож ми цілком можемо розраховувати на допомогу наших зовнішніх партнерів у подоланні кризових явищ. Беручи до уваги зовнішні кризові впливи та розпорошеність у часі допомоги МВФ, доведеться просити більше грошей, ніж було заплановано кілька місяців тому. Але якщо Україна внесе адекватні зміни до бюджету, таку допомогу ми отримаємо, і вона суттєво поліпшить ситуацію.

Побічні ефекти

Зрозумівши потенційний масштаб карантинного спаду економіки, можна спрогнозувати його вияви та спробувати окреслити можливі заходи державної політики у відповідь на загрози. Головний ризик — “вимирання” підприємств, і другий за важливістю — значне зменшення їхнього економічного потенціалу, передусім людського через звільнення працівників. Поки що про масове закриття бізнесів говорити не випадає. Будь-яке тимчасове кризове явище зазвичай не може вбити суттєвої частини бізнесу через свою нетривалість. Звісно, у підприємців виникатимуть проблеми, доведеться спалювати “запаси жиру”, але усвідомлення того, що це ненадовго, підтримуватиме мотивацію боротися та залишатися на плаву. Найлегше буде тим, хто може практично без утрат стиснути бізнес до нуля. Наприклад, сімейному салонові краси, де працюють мати й дочка, а приміщення належить сім’ї. Вони можуть у будь-який час закритися й відкритися без утрат для салону. Але таких ситуацій небагато. Значно важче буде тим, у кого бізнес має значні постійні витрати, наприклад високу орендну плату чи велику закредитованість. Тут потрібно домовлятися з лендлордами, кредиторами та іншими партнерами, і все залежатиме від того, наскільки вони готові йди назустріч. От якраз у цьому аспекті держава могла би допомогти більше. Вона частково врегулювала питання відсоткових платежів, заборонивши штрафувати прострочені платежі за споживчими кредитами. Зараз тривають розмови про запровадження кредитних канікул для населення та бізнесу. Також можна гасити відсотки з бюджету, щоб не викривляти ринок. Понад те, варто врегулювати поділ відповідальності за сплату оренди та інших пасивних доходів на період карантину між тим, хто повинен платити, і тим, кому ці кошти надходять.

Якщо карантин триватиме до 24 квітня, то за цей період утрати економіки становитимуть 1 млрд грн, або 1,0% річного ВВП, якщо до 31 травня — 239 млрд грн, або 6,0% річного ВВП

До нинішньої ситуації український бізнес підійшов по-різному. У когось на рахунках мільйони чи мільярди, запас міцності такий великий, що не тільки працівників не звільняє, а ще й допомагає державі боротися з коронавірусом. Але більшості запасів вистачить на лічені тижні бездіяльності. У такому разі підприємці матимуть велику спокусу перекласти частину відповідальності на працівників, звільняючи їх чи відправляючи в неоплачувану відпустку.

Якби карантин тривав до 3 квітня, ризик звільнень був би незначним. Продовження паузи в економіці до кінця квітня зберігає статус-кво: підприємцям вигідніше відправити працівника в неоплачувану відпустку, ніж звільнити, адже вони сподіватимуться на швидке відновлення економічної діяльності, а в такому разі невдовзі їм будуть потрібні робочі руки й голови. Однак якщо карантин протриває до кінця травня, то на той час маховик економічного спаду вже набере таких обертів, що стане зрозуміло: колишню зайнятість підтримувати немає сенсу. Бо навіть коли ця пауза закінчиться, економічна криза, що на той час вируватиме у світі, суттєво підточить попит на продукцію будь-якого бізнесу. Коли це усвідомлять, ближче до кінця квітня звільнення стануть масовими.

За даними Держстату за 2018 рік, у торгівлі та ремонті було зайнято 2,4 млн осіб, а у сфері послуг (без фінансових та бюджетних установ) — ще 2,8 млн. Різні розрахунки показують, що в кожному разі принаймні 20—25% з них тимчасово або перманентно перестануть отримувати зарплату. Поки що в базовому сценарії розвитку подій більшість із них піде в неоплачувану відпустку: звільняти немає сенсу, бо після закінчення карантину буде дорожче знайти доброго працівника й повністю навчити його, ніж зберегти робоче місце для того, який працює зараз.

Тут виникає ще один нюанс. Формально українці тримають у банках понад 600 млрд грн. Цього вистачило б на кілька місяців задоволення базових потреб (оплати їжі, комунальних послуг та медичної допомоги). Але левова частка цих коштів зосереджена в руках кількох десятків тисяч вкладників. Переважна більшість людей живе без заощаджень, тому для них навіть відпустка за власний рахунок — це те саме, що й звільнення. Вони не мають, за що жити. Можливо, вони ще якось протягнули б тритижневий карантин, хоч залізши  у борги, а от понад місяць просто не виживуть. І на економіку це вплине помітно негативно: прямі втрати від запровадження карантину значно зростуть, бо вимушено зменшиться базове споживання. Держава повинна долучитися до вирішення цієї проблеми. Рішень може бути кілька: від прямих виплат найнижчим категоріям посад (бо в Україні те, що людина за документами отримує мінімальну зарплату, ще нічого не означає) до адресних виплат в обмін на копію наказу про звільнення або відпустку за власний рахунок тощо. 

Дії та очікування

З огляду на все викладене слід звернути увагу на кілька основних аспектів. По-перше, на сьогодні держава має достатньо можливостей, щоб карантин не перетворився на хаос в українській економіці. Економічна криза розгортається за тією схемою, що й коронавірус: одне хворе підприємство заражає кілька здорових. Тому треба діяти якомога швидше, бо тоді й витрати на подолання кризи будуть меншими, й підсумкові втрати виявляться не такими помітними. Однак значний антикризовий пакет слід запускати вже зараз, ще до її отримання. Якби держава розумно вливала в економіку по 5 млрд грн на тиждень, то економічні наслідки карантину могли б виявитися майже непомітними. Для цього слід послуговуватися перевіреними каналами. Наприклад, можна збільшити темпи дорожнього будівництва. Але це не єдина доступна опція. Держава повинна слідувати такому принципу: допомагати бізнесу під час кризи тією мірою, якою він сплачував податки до виникнення кризових явищ. Це підвищить громадянську свідомість і дасть людям зрозуміти, що конструктивна взаємодія з державою має свої переваги.

По-друге, карантин завершиться, але виклики не зникнуть. Зараз уже видно, що ті антикризові пакети, які мало не щодня ухвалюють країни в усьому світі, виходять далеко за межі потреб, необхідних для приборкання пандемії коронавірусу. Уряди й центробанки підтримують свої економіки, намагаючись пом’якшити ту кризу, яка розгорнеться після спаду пандемії та завершення карантину. До такого етапу кризи слід готуватися заздалегідь, уже зараз. Після карантину на авансцену вийдуть інші кризові процеси, але їх Україна переживала не раз, тому повинна дуже добре знати їх.

Зараз багато говорять про те, що криза — це час можливостей. Їх чимало виникає і для України. Головна, мабуть, полягає в тому, щоб на живому прикладі усвідомити неспроможність нашої державної машини мобільно реагувати на виклики такого рівня. Щойно це усвідомлять, можна буде взятися за реформування країни з новим запалом. Влада, яка не дослухається до попереджень аналітиків та мудрих людей, повинна хоча б відреагувати на гнітючу кризову реальність. Якщо вона й цього не зробить, то можна без жодного докору сумління шукати нових лідерів. І друга можливість: перевірити на міцність і функціональність усі ті захисні механізми, які Україна вибудовувала останні кілька років. Деякі спрацюють, а інші проваляться, бо були не результатом аналізу й синтезу, а плодом ідеологізованої уяви деяких високопосадовців. Розпочинається перевірка реальністю. Це головна можливість для адекватних.

Любомир ШАВАЛЮК