“Дефолту в Україні не буде”

Колишній міністр економіки та екс-прем’єр-міністр Вірменії Грант Багратян нині викладає у Київському університеті міжнародних справ та Університеті банківської справи НБУ. Про причини світової фінансової кризи та перспективи української економіки політик та науковець розповів в інтерв’ю “Високому Замку”.

- Як склалось так, що колишній прем’єр-міністр Вірменії почав працювати в українському університеті?

— Я зараз займаюсь дослідженням макроекономіки, і з цієї точки зору мені цікава Україна. Знайомство з її економікою та викладання дає мені дуже багато. Ця країна більша від Вірменії. Україна — між Європою та Азією. Тобто зліва та справа розвиваються найбільші економіки світу, і це впливає на те, що відбувається в самій Україні. Майбутні зміни в Україні будуть колосальними.

- Чим відрізняється Україна в плані економічного становлення від інших постсоціалістичних країн?

— В Україні після розвалу Радянського Союзу не провели фундаментальних економічних реформ. З одного боку це плюс — багато країн, які поспішили з переходом від соціалістичної до ліберально-капіталістичної економіки, під час кризи за це дорого заплатили. Другий важливий момент — Україна має зараз зіграти особливу роль в економічному посередництві між Сходом та Заходом, зважаючи на те, що в Україні збереглися демократичні інститути. Внаслідок політичної демократії та усвідомлення власної ролі в найближче десятиліття-два Україна стане країною, де чи не найшвидше розвиватиметься економіка. Україна здатна експортувати товарів на 90-100 млрд. доларів щороку. Якщо від російського експорту відняти військовий експорт, нафту та газ, то експортний потенціал Росії буде меншим, ніж в України.

- Що, на вашу думку, стало причиною світової фінансової кризи?

— Після 1999 року, коли тодішній голова центробанку США Алан Грінспен дозволив банкам інвестувати, і було створено фундамент нинішньої кризи. Банк має кредитувати інвестиції, але коли він сам стає пайовиком бізнес-проектів, тобто сам вкладає гроші у бізнес, це неправильно. До прикладу — великий американський банк GP Morgan Chase нещодавно придбав акції одного з найбільших російських рітейлерів — мережі “Магніт”. Або, наприклад, російський “Сбербанк” збирався купити Opel, а “Внешторгбанк” — велику частку алюмінієвої промисловості. Це все неприпустимо, бо банк, який починає займатися бізнесом, перестає бути нейтральним кредитором, він перестає робити моніторинг своїх ризиків. У 1932 році однією з реформ американського президента Рузвельта було якраз те, що він заборонив банкам займатися інвестуванням. Як результат, банківська система стабільно пропрацювала 60-70 років, доки банкіри не забули про цю реформу. Для інвестицій є інвестфонди, пайові та страхові компанії, але і їхня діяльність має нормативно регулюватися НБУ. І це має бути свідома політика НБУ — він має контролювати інвестування, а банкам взагалі заборонити цей вид діяльності.

- Наскільки адекватними були антикризові заходи, які вживали український уряд та НБУ?

— Україна перебувала у складній економічній ситуації, проте дефолт не стався і не станеться в майбутньому. Український бізнес показав себе з хорошого боку. Та комплексної програми виходу з кризи ми так і не побачили. Український уряд, на відміну від урядів країн Cхідної Європи та Росії, не зробив необхідних кроків для стабілізації системи. Проте йому вдалося вирівняти криву попиту — за рахунок підтримки деяких секторів, таких, як металургія. Можливо, ситуація була б гіршою, якби в України було багато грошей, але у неї їх немає, тому вона багато і не втратила. Політика НБУ в умовах кризи була незбалансованою. НБУ, вводячи обмеження на повернення вкладів, задовольнив абсолютно всі вимоги іноземних вкладників, які вивозили з країни валюту. Водночас скривдив інших вкладників банківської системи — населення, яке від цього найбільше і постраждало.

- Україна отримала три транші кредиту від МВФ. Наскільки ефективно було використано ці кошти? І чи взагалі була потреба брати цей кредит?

— Штучна підтримка курсу гривні протягом 2007-2008 років призвела до виникнення дефіциту платіжного балансу. З огляду на негативне сальдо зовнішньої торгівлі, кредит МВФ справді був взятий виправдано. У тій мірі, в якій гроші були витрачені на поповнення бюджету, на розширення попиту — гроші пішли за адресою. Проте використовувати кошти МВФ на підтримку курсу гривні було неправильно.

- Одним з антикризових заходів НБУ стала заборона видавати кредити в іноземній валюті. Проте депозити у валюті банки приймають, і їх частка збільшується. Чи немає у цьому нової загрози?

— Ні в Європі, ні в Америці ані кредити не видають, ані депозити не приймають в інвалюті. Роль гривні в економіці країни, безперечно, треба посилити. У магазинах весь товар за гривні. Зарплату всі отримують у гривнях, але депозит у банку тримають в євро. Виходить, людина отримує зарплату в гривнях, але обмінює їх на євро і кладе на депозит. Потім знімає суму та дивіденди, обмінює їх знову в гривні, і витрачає... Якщо заощадження не здійснюються в національній валюті, то у такої країни немає майбутнього.

- На які ще проблеми першочергово варто звернути увагу новій владі?

— Приватизація землі. Через те, що земля в Україні не приватизована, в країні процвітає рейдерство. Ще є централізація економіки — занадто високою є частка в економіці великих підприємств. Потрібно розробити нормальну систему оподаткування. Обкласти єдиним податком оборот усіх компаній, наприклад, з оборотом до 5 млн. грн. податком у 10%. Більші компанії обкласти податком у 10% з першого мільйона, а решту — за прогресивною шкалою оподаткування. Це змусить великі компанії ділитися на більш дрібні і стимулюватиме розвиток малого та середнього бізнесу. Якщо зараз не змінити податкового законодавства, то малого бізнесу в Україні ставатиме все менше й менше.

Зіновія ВОРОНОВИЧ