Чума на конкурента

Білоруське молоко та м’ясо, виявляється, не таке вже й “білоруське”. Тобто, сусідська продукція може виявитися не настільки вже аж еталоном якості, як це зазвичай вважають в Україні. Принаймні так вирiшила наша ветеринарна служба, яка у перший день весни заборонила ввезення білоруського м’яса та молочних продуктів. Причина — при імпорті білоруських харчів упродовж лютого було виявлено систематичні порушення ветеринарно—санітарних вимог України. Зокрема, наші контролюючі органи зафіксували у молоці та м’ясі надто великі дози ветеринарних препаратів. “А це свідчить про недостатній рівень контролю з боку компетентних органів Білорусі”, — зробили висновок українські ветеринари.

Версій на тему — що ж насправді спричинило запровадження санкцій — може бути кілька. Перша — торговельна війна, що нібито виглядає цілком iмовірним на тлі нашого “сирного” протистояння з іншим неєвропейським сусідом — Росією. На цю версію натякають i самі білоруси. “Ми зараз телефонуємо в Україну, але там ніхто не піднімає слухавку. Дивно...” — сказав заступник директора департаменту ветеринарного і продовольчого контролю Мінсільгосппроду Білорусі Михайло Арешко. Утiм вітчизняні аналітики до такого трактування ставляться скептично: товарообіг між нашими країнами і без цього складається на нашу користь, а політичних протистоянь із Білоруссю ми не маємо.

Інша справа — і це вже друга версія — що йдеться про захист свого ринку від якіснішої, а у прикордонних регіонах — і дешевшої продукції, нiж вiтчизняна. Як відомо, білоруси при виготовленні сирів не використовують пальмову олію. На відміну від українських виробників. Уже сьогодні у Києві на кожному кроці працюють кіоски “Білоруські продукти”, i ця скромна назва вже стала брендом. До того ж український сир, який не пускають до себе росіяни, рано чи пізно потрапить на вітчизняний ринок. А там вже сидить небезпечний конкурент!.. “Логіка у цьому твердженні, звичайно, є, — погоджується з “УМ” аграрний експерт Андрій Товстоп’ят. — Білоруська “молочка” і справді може тут комусь заважати. Але з огляду на мізерні обсяги імпорту білоруського сиру — це проблема не державного масштабу. Так, торік ми закупили у сусідів лише півтисячі тонн сиру, а самі продаємо до Росії 60 тис. тонн. Навіть у Росії ми купуємо сиру у десять разів більше, ніж у Білорусі!”.

Тож найімовірнішою залишається третя версія: захист своєї території від небезпечної продукції. І справа навіть не у ветеринарних препаратах — антибіотиках, стимуляторах росту, які і справді можуть використовувати білоруські тваринники і які можна виявити у м’ясі та дуже легко — у молоці. Як виявилося, 16 лютого поблизу села Незнанів Новогрудського району Гродненської області було спалено поголів’я свиней із навколишніх приватних садиб. За заявою офіційного Мінська, це було лише навчання місцевих надзвичайників, які відпрацьовували захист території Білорусі від збудників африканської чуми цих тварин. За кордоном у “навчання” не повірили — і припустили, що у країні Лукашенка справді з’явилася проблема. Страшне захворювання до Білорусі могло потрапити з Росії, де упродовж останніх п’яти років то там, то тут фіксують випадки хвороби. А митних та ветеринарних кордонів між РФ та Білоруссю як сусідами по митному союзу нема, отже...

...Неприємна новина, утiм, аж ніяк не вплинула на покупців торгових точок “Білоруські товари”. “Це все політика”, — відмахуються ті, обираючи імпорт із сусідньої держави.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ