Чому шельфові родовища “Дельфіну” можуть відійти “віртуальним” інвесторам

Вже на цьому тижні має вирішитися, кому з конкурсантів в останні місяці роботи Уряду Гройсмана буде віддано нафтогазову ділянку “Дельфін” шельфу Чорного моря.

До нас потрапили попередні висновки комісії, яка працює над вивченням заявок конкурсу, де зазначено основних претендентів на підписання угоди про розподіл продукції (УРП).

До роботи на перспективному українському шельфі можуть допустити трьох претендентів.

По-перше, це Caspian Drilling Company — дочка азербайджанської національної компанії SOCAR, міжнародної компанії із значними фінансовими ресурсами і багаторічним досвідом успішного пошуку та видобутку вуглеводнів на морському шельфі.

Другий учасник конкурсу — Trident Black Sea Inc. — спільне підприємство, створене фінансовим інвестором, який на сьогодні не може розпоряджатися ніякими коштами, а через 4 місяці може бути ліквідованим.

Це “віртуальний” оператор нафтогазової діяльності з річною виручкою в 173 тис. євро та історією провалів всіх проектів, до яких він приєднується.

В п’ятницю, 5 липня, Кабмін своїм рішенням визначив переможців конкурсів на укладення угод про розподіл продукції (УРП) на 9 ділянках надр.

Це дуже важлива подія, бо після виходу з країни в 2014-2015 років міжнародних компаній Shell і Chevron, відповідно, із Юзівської та Олеської УРП та відмови ExxonMobil від укладення практично погодженого із Урядом проекту Скіфської угоди, “запуск” дев’яти масштабних нафтогазових проектів саме на основі механізму угод про розподіл продукції може стати потужнім сигналом міжнародним інвесторам про поліпшення інвестиційного клімату в енергетичному секторі України.

Ліцензії стали видавати не обраним компаніям через непрозорі механізми апробації запасів, а через конкурентні інвестиційні конкурси.

Проте головний екзамен на “прозорість” — попереду. Не пізніше 12 липня міжвідомча комісія по УРП, а згодом і Кабмін мають визначити переможця конкурсу на ділянці Дельфін на шельфі Чорного моря.

Саме цей проект має стратегічне значення для енергетичної безпеки України, бо згідно очікуванням фахівців видобувні запаси газу в межах ділянки Дельфін можуть на порядок перевищити ресурсну базу в рамках кожного із щойно схвалених проектів УРП на суші.

Виходячи із діяльності на шельфі, де вартість робіт із пошуку та видобутку вуглеводнів в рази більше, ніж аналогічних операцій на суходолі, а також необхідності прокладення підводного газопроводу (а можливо і цілої мережи газопроводів) з відкритих морських родовищ на материкову частину України проект на ділянці Дельфін — саме для інвесторів із “вищої ліги”, на яких певно очікували організатори конкурсу.

Але американські та європейські мейджори поки не поспішають. На шельф подалась тільки одна компанія зі сходу, проте з досвідом, реальним кейсом шельфових робіт та історією успіхів.

Перша реакція експертного середовища після інформації про подання чотирьох заяв на участь в конкурсі на ділянці Дельфін — реальне змагання буде між ініціатором конкурсу — американською компанією Frontera Resources та азербайджанською Caspian Drilling Company (дочкою національної компанії SOCAR).

Попередньо виходили із того, що “Укрнафтобуріння” (УНБ), хоч і динамічно розвивається на Сахалінському родовищі Харьківської області та має кошти, але не має ніякого досвіду роботи на ще не розвіданих родовищах. Тим більше на морських ділянках.

А Trident Acquisitions Corp. є недавно утвореною компанією, яка тільки шукає можливість здійснити перший інвестиційний проект в будь-якій сфері бізнесу.

Проте ознайомлення із конкурсною заявою Frontera Resources показала, що компанія знаходиться на сьогодні в досить скрутному фінансовому стані, що є одним з вагомих оцінювальних показників при визначенні загальної оцінки заявки, а також не має досвіду роботи на шельфі (що теж оцінюється).

Про фінансові проблеми в Україні заговорили ще у червні, коли стало відомо про конкурс.

На цьому фоні привабливо виглядає конкурсна заявка Caspian Drilling Company (CDC), що спеціалізується на бурінні свердловин на морському шельфі. В рамках 16 угод про розподіл продукції на Каспії компанія своїми трьома напівзануреними буровими установками пробурила більше 100 глибоководних свердловин, а також методом забурювання — 114 похило-скерованих та горизонтальних свердловин з підводної основи (максимальні глибини моря — 2540 м, максимальна глибина свердловини — 7411 м).

Caspian Drilling Company (CDC) має досвід оператора за межами Каспію по двох проектах: в ізраїльському секторі Середземного моря. В 2018 році компанією отримано прибуток в $106,8 млн.

Крім того, SOCAR надала листа, яким підтверджує повноваження CDC для участі в укладанні угоди про розподіл продукції на ділянці Дельфін, та зазначає, що SOCAR надасть всю необхідну підтримку Caspian Drilling Company, або її дочірній компанії в розвідці та розробці родовищ вуглеводнів в межах ділянки Дельфін, у випадку, якщо остання успішно виграє конкурс і укладе угоду про розподіл продукції із Урядом України.

Тобто, материнська компанія гарантує фінансування проекту у разі перемоги.

Запропонована CDC п’ятирічна програма робіт базується на глибокому вивченні основних геологічних структур ділянки Дельфін, визначенні перспективних нафтогазових горизонтів в межах цих структур та очікуваних видобувних запасів.

Ця програма вартістю $430 млн (включаючи $200 млн на будівництво підводного газопроводу) передбачає виконання 1000 кв. км тривимірної сейсміки, буріння 5 пошукових (розвідувальних) та 4 експлуатаційних свердловин у межах чотирьох пріоритетних структур (Гамбурцева, Кулісна, Розломна та Чарівна).

Це дозволить вже через 5 років вийти на видобуток 500 млн куб м газу на рік, а через 10 років — до 5 млрд куб м газу на рік. Загальні інвестиції в проект можуть скласти більше $1 млрд.

Один із найдосвідченіших українських дипломатів, залучений до оцінки конкурсних заяв як експерт, зазначив, що великою перевагою можливої перемоги саме азербайджанської національної компанії є більша вірогідність успішної роботи на шельфі, де пару років тому український літак був обстріляний з видобувної платформи російського “Чорноморнафтогазу” на родовищі Одеське, яке знаходиться в межах координат ділянки Дельфін.

В цих умовах, ніби очевидним переможцем конкурсу має бути саме Caspian Drilling Company.

Проте останнім часом, як на політичному, так і професійному рівні почалося активне лобіювання щодо проголошення переможцем компанії Trident Black Sea Inc., яка не має необхідного досвіду пошуку та видобутку вуглеводнів, в тому числі на шельфі, а також фінансових ресурсів для роботи на ділянці Дельфін.

Але її заявку особисто приніс до міністерства енергетики та вугільної промисловості України опозиційний в Росії депутат Держдуми Ілля Пономарьов. Джерела в комісії говорять, що саме Trident Black Sea Inc. наводить у своїй заявці багато недостовірної інформації щодо діяльності одного із ключових акціонерів компанії.

Отже, пропонуємо детально розглянути, що собою представляють американо-російські інвестори. Trident Black Sea Inc. (Делавер, США) є новоствореною компанією, два засновника якої San Leon Energy plc. (США) та Trident Acquisitions Corp. (США), мають “наповнити” її фінансовими та технічними ресурсами і досвідом успішної нафтогазової діяльності.

Можна сказати, що Trident Black Sea Inc. є фінансовою “пустишкою”. Вони визнають свій брак досвіду і в разі перемоги будуть спираються на досвід Сан Леон, як оператора. Але на жаль, Сан Леон — “віртуальний” оператор, який ніколи успішно не займався нафтогазовою діяльністю і систематично приєднувався до неуспішних, а часом і взагалі — провальних проектів із пошуку та видобутку вуглеводнів.

В конкурсній заяві зазначається, що San Leon Energy plc. (SLE) здійснює розвідку та видобуток вуглеводнів на 17 родовищах в Албанії, Нігерії, Польщі, Іспанії площею 11079 кв. км, в тому числі на 9 морських ділянках в Європі та Північній Африці. Зокрема, на ділянці OML 18 в Нігерії.

Середньодобовий видобуток складав в 2018 році 106 тис. барелів нафти. Така інформація діяльності компанії — є, як мінімум, перебільшення, але більш реально — спроба ввести конкурсний комітет і Уряд в оману.

Якими ж є насправді є показники діяльності SLE?

Згідно річного звіту SLE за 2018 році ліцензії SLE (її дочірніх компаній) в Польщі скасовано, після чого SLE скандально відмовились повернути кредит партнерам — Avobone.

SLE була змушена зробити це, коли Avobone подали позов до суду. Діяльність в Марокко припинено, зокрема через незаконні операції компанії на ділянках, де діють санкції ООН через анексію територій в Західній Сахарі. Діяльність в Іспанії також заморожена. В офшорному проекті в Ірландії SLE має 4,5% і не є оператором.

Єдиний проект за участі SLE, де на сьогодні здійснюється видобуток — вищезазначений проект в мангрових болотах Нігерії (ОML 28). Але SLE опосередковано володіє всього 10,58% в цьому проекті.

В щорічному звіті San Leon Energy plc., на відміну від конкурсної заяви, цей проект зазначено як проект на суходолі, а не офшорний проект. SLE пише у своєму звіті, що надає в рамках проекту операційні консультації, а не є оператором цієї угоди.

Група компаній, включаючи оператора — EROTON, придбала в березні 2015 року ліцензію на ділянку OML 18 в Нігерії у компанії Shell та інших. Протягом двох років EROTON здійснила низку капітальних ремонтів існуючих свердловин і збільшила видобуток з 10 до 50 тис. барелів на день.

Але це було зроблено до кінця 2016 року, коли San Leon купив міноритарний пакет акцій у оператора цієї угоди. Тому з моменту входження San Leon Energy plc. в проект на OML 18, обсяги видобутку не збільшилися з 10 до 50 тис. барелів на добу, як зазначено в конкурсній заяві, а навпаки, зменшилися на сьогодні з 50 до 30 тис. барелів на добу.

Хоча акціонерам SLE в 2016 році, при залучені додаткового фінансування, обіцяли збільшити видобуток до 115 тис. барелів на рік та 485 млн куб. футів газу на день до 2020 року.

Лише в грудні 2018 року на ліцензії OML 18 нові власники почали бурити першу свердловину. До цього займалися лише капремонтами свердловин.

В результаті фінансові ринки оцінюють діяльність San Leon Energy plc як абсолютний провал: з 2009 року ціна однієї акції компанії впала на два порядки з 38 фунтів до 0,39 пенсів.

Згідно річного звіту, оборот San Leon Energy plc. в 2018 року склав лише 173 тис. євро, компанія отримала прибуток в 7235 тис. євро, але виключно від сплати процентів за кредит, наданий компанією оператору на ліцензії OML 18.

А в 2017 році SLE взагалі мала збиток в 73,5 млн євро.

Ірландська Іndependent.ie у 2017 році жорстко критикувала керівника компанії San Leon Energy plc. Oisin Fannaing через те, що пакет його винагороди за підсумками 2016 року (1,7 млн євро) в п’ять разів перевищив річний оборот компанії в 2016 році — 342 тис. євро.

Як видно, роки йдуть, а в діяльності можливого інвестора проекту на українському шельфі мало що міняється.

Таким чином, в конкурсній заяві наведена абсолютно викривлена інформація щодо діяльності San Leon Energy plc. як компанії, що має організувати проведення всіх робіт на ділянці Дельфін.

Насправді, San Leon Energy plc. на сьогодні не здійснює самостійної діяльності із пошуку і видобутку нафти і газу, а лише є міноритарним акціонером в одній компанії, яка працює не на шельфі, а на суходолі і сфокусована на ремонтах свердловин.

Показники видобутку SLE в заяві завищені в 30 разів, вона не має фінансових ресурсів для участі в проекті на ділянці Дельфін, ринкова капіталізація компанії стрімко зменшується вже вісім років поспіль.

Згідно із оцінкою аудитора у Річному звіті за 2018 рік San Leon Energy plс. знаходиться під ризиком припинення діяльності тому що залежить виключно від міноритарної долі компанії в проекті в Нігерії, з якого компанія вже п’ятий рік поспіль не отримує ніяких дивідендів.

Повернемось до основного, мажоритарного акціонера заявника — Трайдент Блек Сі Інк. — Trident Acquisitions Corp (ТАС).

Це компанія “чистого чека”, яка визначається Комісією з цінних паперів і бірж США наступним чином: “Компанія на стадії розвитку, яка не має конкретного бізнес-плану, або мети, або вказала, що її бізнес-план полягає у злитті або/та придбанні з невідомою компанією, або компаніями, іншою особою або особами”.

Ці компанії, як правило, передбачають спекулятивні інвестиції і часто потрапляють під визначення Комісії як “копійчані акції”.

Компанія утворена в 2016 році. На сьогодні на трастовому рахунку ТАС зібрані $203 млн, якими компанія не може розпоряджатися до злиття із іншою компанією (наприклад, успішним венчурним фондом), або схвалення конкретного проекту, наприклад на ділянці Дельфін, акціонерами компанії.

В той же час, як зазначається в конкурсній заявці, на сьогодні в портфелі компанії немає жодного проекту. Якщо вони не здійснять будь-яке об’єднання із іншою компанією, або акціонери не ухвалять конкретний проект до 1 грудня 2019 року, то ТАС примусово припинить всі операції, за винятком тих, що здійснюються для ліквідації компанії.

Виходячи із практики минулих років — підготовка проекту угоди про розподіл продукції переможцем конкурсу, погодження її на міжміністерському рівні, схвалення Кабінетом міністрів та підписання займало від 12 до 18 місяців.

Тому є великий ризик, що навіть при проголошенні Trident Black Sea Inc. переможцем конкурсу на ділянці Дельфін, її материнська компанія буде примусово ліквідована в США до укладення угоди про розподіл вуглеводнів.

У випадку, якщо ТАС переможе в конкурсі і встигне укласти УРП, наприклад, до кінця жовтня 2019 року, частина акціонерів може не схвалити проект на українському шельфі, про який вони на сьогодні нічого не знають.

Тоді сума коштів на трастовому рахунку заявника автоматично суттєво зменшиться з нинішніх приблизно $200 млн, і у Trident Black Sea Inc. просто зникне фінансове забезпечення виконання заявленої програми робіт на суму $200 млн, яка буде підставою оголошення компанії переможцем конкурсу/

В проспекті S-1 Комісії США з цінних паперів та бірж (US Securities and Exchange) зазначаються конкурентні слабкості Trident Acquisitions Corp., зокрема, обмежені фінансові ресурси; відсутність досвіду управлінської команди; обмежені технічні та людські ресурси.

Trident Acquisitions Corp. фактично не надала передбаченої умовами конкурсу гарантії фінансового забезпечення робіт. В гарантійному листі, підписаної виконавчим директором ТАС Пономарьовим, прямо зазначається, що цей документ вимагає наступного затвердження радою директорів та власниками акцій компанії.

Вищезазначений брак операційного досвіду у ТАС став очевидним при аналізі їх конкурсної заяви, насамперед, щодо запропонованої програми робіт на ділянці Дельфін.

Заявник пропонує програму робіт, ніяк не прив’язану до особливостей ліцензійної Дельфін, але обіцяє гарантовано пробурити протягом перших 5 років проекту 7 пошукових, а також можливо — і 3 розвідувальні свердловини за $100 млн.

Тобто одну свердловину в середньому за $10 млн. На сьогодні невідомі структури у межах ділянки Дельфін, де можна пробурити, як пропонує Трайдент, продуктивну пошукову свердловину за $10 млн глибиною не більше 1-1,5 км.

Рекомендовані глибини буріння пошукових свердловин на Дельфіні мають складати від 2,0 — 3,5 км вартістю $15-25 млн.

Трайдент обіцяє розпочати промисловий видобуток газу вже через 4 роки після початку проекту, але “забув” включити в свій інвестиційний план будівництво підводного газопроводу на материкову територію України кошторисом не менше $180-200 млн.

Без цього неможливо розпочати видобуток газу. Тоді гарантована інвестиція Трайдент на 5 років має автоматично збільшитись до $380-400 млн, яких у компанії немає.

Виходячи із вищенаведеного на засіданні робочої групи Міжвідомчої комісії 9 членів робочої групи та експертів висловилися за пропозицію визначити переможцем конкурсу на ділянці Дельфін Кеспіан Дріллінг Компані (Азербайджан), а лише один “незалежний” експерт, аналітик Асоціації газовидобувних підприємств (АГВУ) Павло Бовсунівський, послідовно відстоював позицію щодо оголошення переможцем конкурсу Трайдент.

Зазначений експерт потрапив до комісії за клопотанням Асоціації газовидобувних підприємств (АГВУ). Бовсунівський відмовлявся застосовувати комплексний аналіз конкурсних заяв, який, зокрема, включає оцінку реального досвіду заявника, його спроможності виконати заявлені зобов’язання тощо.

Натомість, “експерт”, з подачі своїх роботодавців з АГВУ проштовхує так званий “кількісний аналіз”, який постійно видається за методику, розроблену Агентством міжнародного розвитку США.

В результаті маніпулятивної методики, “об’єктивних” кількісних показників, тобто нічим не підкріплених декларацій заявників конкурсу, саме Трайдент “розгромно” обігрує Кеспіан Дрілінг Компані (пропозиція експерта Бовсунівського).

Для порівняння, також подається оцінка експертів, які відстоюють необхідність методики комплексного аналізу заяв, у відповідності з якою в свій час на конкурсах на ділянках Олеська, Юзівська, Скифська перемагали, відповідно, Шеврон, Шелл та Ексон Мобіл, а не компанії типу Трайдент.

Пропозиції робочої групи експертів від 5.07.2019

Показники	Максимальні бали	Фронтера Ресорсіз Юкрейн ЛЛС	Трайдент Блек Сі Інк	Каспіан Дріллінг Інтернешнл Лтд.	УНБ
Програма робіт	80	45	50	70	30
комплексність	15	8	10	12	10
Розподіл продукції	30	17	25	12	19
Інвестиції	35	15	20	25	12
Фінансова спроможність	30	8	15	28	17
Довкілля	15	12	10	14	12
Досвід	45	15	22	42	5
Українські товари	20	12	12	12	16
всього	270	132	164	215	121

В професійному середовищі озвучена Бовсунівським від імені АГВУ пропозиція по визначенню Трайдент як переможця конкурсу на ділянці Дельфін викликала здивування. Абсолютно зрозуміло, коли виконавчий директор АГВУ Роман Опімах, безпосередній керівник Бовсунівського, “продавлював” згадану методику кількісних оцінок як обов’язкову при оцінюванні конкурсних заяв в інтересах підвищення шансів виграшу у членів асоціації (пропозиція АГВУ від 11.02.2019), що і відбулось врешті (з 9 ділянок першого “суходольного” конкурсу лише 2 було віддано не членам АГВУ).

Таким чином, через недержавницький лобізм, найцікавіша газовидобувна ділянка може дістатись “інвестору” з незрозумілими акціонерами, без досвіду роботи на шельфі та без стабільного джерела інвестицій.

Володимир СОНЮК